розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 та його законного представника ОСОБА_5 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року у складі судді: Сидоренка Р. В. та постанову апеляційного суду Сумської області від 03 травня 2018 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Левченко Т. А., Криворотенка В. І.,

У березні 2017 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 квітня 1990 року батьки неповнолітнього позивача по справі ОСОБА_4 уклали шлюб. У свідоцтві про народження ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_6 вказаний батьком.

За час спільного життя подружжя набуло право власності на будинок по АДРЕСА_1. Спільне життя не склалося, бо батько - ОСОБА_6 пиячив, зраджував дружині. Мама - ОСОБА_7, намагалася зберегти сімейне життя заради їх спільних дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньки ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_6 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за насильство в сім'ї, за хуліганство.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 30 березня 2011 року з відповідача ОСОБА_6 стягнуті аліменти в розмірі ? частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним повноліття. Аліменти не виплачувалися з вини ОСОБА_6, створювалась заборгованість, яку він не погашав, але примушував дружину ОСОБА_7 подавати до ВДВС заяви про нібито погашення заборгованості, хоча ніякого погашення не відбувалось.

Відповідач створював тиранію стосовно дружини і дітей, неповнолітній ОСОБА_4 опинявся у небезпечних для себе умовах проживання з вини ОСОБА_6 Ці обставини стали підставою для звернення ОСОБА_7 до суду з позовом про усунення перешкод у володінні та користуванні житлом, вселення, встановлення порядку володіння та користування жилими та господарчими приміщеннями, встановлення порядку користування земельною ділянкою. Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12 травня 2011 року цей позов залишено без розгляду за заявою ОСОБА_7 у зв'язку з обіцянками ОСОБА_6 припинити насильство в сім'ї. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2011 року шлюб між батьками позивача розірвано за ініціативою матері.

Відповідач ОСОБА_6 постійно зловживав алкогольними напоями, погрожував дружині позбавленням життя, були погрози і на адресу дітей. Він практично все життя байдуже ставився до свого сина, не цікавився його життям та проблемами. 02 червня 2012 року відповідач пройшов курс лікування від алкогольної залежності, але знову запив та почав гуляти з іншою жінкою. Відповідач зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, але фактично він проживає з іншою жінкою по АДРЕСА_3.

15 вересня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання права спільної сумісної власності на майно подружжя. Матір ОСОБА_7 05 жовтня 2015 року зверталася із заявою у службу у справах дітей з метою захисту прав сина ОСОБА_4 Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено, визнано право власності подружжя на спільне майно по ? частині на кожного. Наступного дня 08 жовтня 2015 року маму - ОСОБА_7 знайшли повішеною в будинку по АДРЕСА_1, Сумської області. Батько позивача - ОСОБА_6 після смерті матері чинив перешкоди в користуванні будинком. З дня смерті матері позивач ОСОБА_4 став постійно проживати з бабусею ОСОБА_5

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 лютого 2016 року встановлено над неповнолітнім ОСОБА_4 піклування та призначено ОСОБА_5 його піклувальником. З 08 жовтня 2015 року і по день звернення до суду з цим позовом - 15 березня 2017 року відповідач надіслав поштою на утримання сина декілька поштових переказів по 100,00 грн на загальну суму 700,00 грн. Починаючи з моменту винесення судового рішення від 11 лютого 2016 року про визначення піклування над неповнолітнім ОСОБА_4 нічого не змінилося. Навпаки, відповідач створював перешкоди синові у захисті права власності на спадкове майно після смерті матері.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду від 06 грудня 2016 року задоволений позов ОСОБА_8, неповнолітнього ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього позивача законного представника ОСОБА_5 до відповідача ОСОБА_6 про визнання спільним сумісним майном подружжя та визнання права власності на майно в порядку спадкування. Ухвалою апеляційного суду Сумської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.

З боку відповідача простежувалися дії, спрямовані на позбавлення права власності рідного неповнолітнього сина ОСОБА_4 та умисного створення перешкод на реалізації права на спадкове майно за заповітом після смерті матері. Весь час з моменту смерті матері відповідач не цікавився долею неповнолітнього сина ОСОБА_4, позбавив можливості сина використовувати рідний будинок, змінив ключі у житловому будинку, навіть не дав можливість взяти власні речі на зимній період та для навчання.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 22 квітня 2016 року за № 2-487/2011 замінено сторону виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом, виданим Охтирським міськрайонним судом від 30 березня 2011 року стягувача ОСОБА_7 на законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 - піклувальника ОСОБА_5 Аліменти на належному рівні відповідачем не сплачуються. Станом на 06 лютого 2017 року загальний розмір заборгованості складає 27 982,29 грн. Весь тягар утримання неповнолітнього ОСОБА_4 залишився на бабусі ОСОБА_5, визначеного піклувальника за рішенням суду. Відповідач втратив інтерес до неповнолітнього сина, не приймає участі у його вихованні та утриманні, матеріальної допомоги не надає, долею та розвитком сина не цікавиться, проявляє повну байдужість. Крім того, проявляє умисні дії на перешкоду реалізації прав та інтересів неповнолітнього сина щодо отримання спадщини після смерті матері. Тобто відповідач ухиляється від виховання дітей, свідомо нехтуючи своїми обов'язками, безвідповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, хоча за станом свого здоров'я та матеріального забезпечення позивач має можливість приймати участь в утриманні та вихованні сина.

У зв'язку із цим позивачі просили позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав відмовлено. Попереджено ОСОБА_6 про необхідність змінити ставлення до виховання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_6 батьківських прав та обов'язків.

Рішення суду мотивоване тим, що відсутні підстави для позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки це є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків, бо останній від їх виконання не відмовляється. Разом із тим, суд першої інстанції вважав за необхідне попередити відповідача ОСОБА_6 про необхідність змінити ставлення до виховання сина, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських прав та обов'язків.

Постановою апеляційного суду Сумської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 та в його інтересах законного представника ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду мотивована тим, що позбавлення батьківських прав можливе при наявності передбачених законом підстав, однак такий захід суд може застосувати у виняткових випадках, з урахуванням ряду обставин та лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Відповідач від виконання своїх батьківських обов'язків не відмовлявся та неодноразово робив спроби поспілкуватися і провести час разом із сином, пропонував йому перейти проживати до нього. На цей час дійсно між батьком та неповнолітньою дитиною існують напруженні стосунки, на які впливають відносини між матір'ю та сестрами померлої матері, з якими проживає дитина, і його батьком. Сам батько висловлює бажання спілкуватися з сином, має намір на відновлення їх відносин, а тому родинний зв'язок між ними не втрачено і це може позитивно вплинути на відновлення їх спілкування. Сам по собі факт не вчасної сплати батьком аліментів на утримання дитини, а також вирішення в судовому порядку спорів між сторонами з приводу спадкового майна не може бути підставою для задоволення позову. Оскільки винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним батьківських обов'язків не встановлено, суд першої інстанції вірно не погодився з висновком органу опіки та піклування, про що навів відповідні мотиви та визнав, що позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього позивача ОСОБА_4 буде суперечити інтересам останнього.

У червні 2018 року ОСОБА_4 та його законний представник ОСОБА_5 подали касаційну скаргу на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 грудня 2017 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 03 травня 2018 року, в якій просять скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що: суду не були надані всі докази, які зазвичай надаються при розгляді справ про позбавлення батьківських прав; ОСОБА_6 фактично покинув сім'ю, умисно, свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, і хоча йому надавався час для налагодження відносин із сином (2015-2017 роки), але ставлення батька до сина не змінилося, а навпаки спостерігається погіршення відносин, відповідач намагається позбавити сина спадкового майна, перешкоджає у доступі до будинку, своєчасно не сплачує аліменти; ОСОБА_6 негативно впливає на дитину, створю перешкоди в отриманні ним спадщини і позбавлення його батьківських прав відповідатиме інтересам дитини.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У серпні 2018 року ОСОБА_6 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржені рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивований тим, що будь-які докази щодо упередженого ставлення головуючого у справі до позивачів та їх представника відсутні. Навпаки, незважаючи на брутальні висловлювання представника позивачів ОСОБА_9 на адресу свідка головуючий лише зробив йому зауваження, а не притягнув до адміністративної відповідальності за неповагу до суду. Вважає, що ним було надано достатньо доказів на спростування доводів позивачів. Він турбується про сина, бажає налагодити з ним стосунки, неодноразово пропонував перейти мешкати до нього. Також він постійно приділяв увагу своїм дітям, побудував великий будинок, забезпечив їх усім необхідним, оплачував кошти за навчання доньки, матеріально забезпечує сина. Він дійсно деякий час зловживав спиртними напоями, але 02 червня 2012 року добровільно пройшов курс лікування і з цього часу спиртні напої не вживає зовсім.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з 28 квітня 1990 року по 20 червня 2011 року у них народилось двоє дітей: донька ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 березня 2011 року було стягнуто з відповідача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частині від усіх видів його заробітку.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 червня 2011 року шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розірвано.

За час спільного проживання між подружжям виникали сварки і в 2011 році та в 2015 році ОСОБА_7 зверталась із відповідними заявами на неправомірні дії відповідача до правоохоронних органів і ця обставина підтверджується матеріалами перевірок.

Між колишнім подружжям виникали спори і з приводу розподілу спільно нажитого майна, і рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 до колишньої дружини ОСОБА_7 були задоволені та визнано за ними право спільної часткової власності на домогосподарство розташоване за адресою: АДРЕСА_1 по 1/2 частині за кожним.

08 жовтня 2015 року ОСОБА_7 померла.

Після смерті матері позивач ОСОБА_4 став проживати з ОСОБА_5 у АДРЕСА_4, яка є його бабою та матір'ю померлої ОСОБА_7

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 лютого 2016 року встановлено над неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 піклування та призначено ОСОБА_5 над ним піклувальником і ухвалою апеляційного суду Сумської області від 29 березня 2016 року рішення місцевого суду в цій частині залишено без змін.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2016 року за результатами розгляду позовних вимог спадкоємців померлої ОСОБА_7 - її дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_4 до відповідача ОСОБА_6 було визнано спільним майном подружжя побутову техніку та транспортні засоби та визнано за позивачами право власності на частину спадкового майна після смерті матері.

Суди встановили, що у характеристиці з місця фактичного проживання відповідача ОСОБА_6 зазначено, що він позитивно характеризується за місцем проживання у АДРЕСА_3, тримає власне господарство, доброзичливий, допомагає сусідам, спиртними напоями не зловживає, приводів до поліції не було, хвилюється про долю свого неповнолітнього сина. Відповідач ОСОБА_6 працюючи трактористом Охтирського агролісгоспу за високі показники у виробництві, високий професіоналізм, сумлінну працю та з нагоди професійного свята - Дня працівника лісу 15 вересня 2013 року був нагороджений грамотою.

Орган опіки та піклування Охтирської міської ради в своєму висновку від 21 липня 2017 року вважав доцільним позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_6 відношенню до його неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При відмові у задоволенні позову суди зробили висновок, що на цей час відсутні підстави для позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки це є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують своїх батьківських обов'язків, бо він від їх виконання не відмовляється, неодноразово робив спроби поспілкуватися і провести час разом із сином, пропонував йому перейти проживати до нього.

Колегія суддів погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Встановивши відсутність винної поведінки та свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками і те що, батько дитини бажає спілкуватися з сином, неодноразово робив спроби поспілкуватися і провести час разом із сином, пропонував йому перейти проживати до нього, висловлює бажання спілкуватися з сином, має намір на відновлення їх відносин, а тому родинний зв'язок між ними не втрачено, суди не погодилися із висновком органу опіки та піклування і зробили правильний висновок про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про упередженість судів є необґрунтованими, оскільки, як встановлено апеляційним судом слухання справи відбувалось за участю позивача та його представників, вчасно вирішувались заявлені ними клопотання про долучення письмових доказів та допит свідків, а також про витребування інших доказів у справі.

Твердження у касаційній скарзі про порушення, допущені секретарем судового засідання при заповненні журналу судового засідання і не в повному обсязі викладення пояснень позивача та свідків з його боку, можуть бути підставою для звернення із письмовими зауваженнями на журнал судового засідання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.