розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дасті" на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року в складі судді Лужецької О. Р. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2017 року в складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Соколової В. В.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Дасті" (далі - ТОВ "Компанія Дасті") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, за участю третіх осіб: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Примор'є", Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк"), про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 29 квітня 2013 року між ПАТ "Імексбанк" та ОСОБА_7 укладено договір про надання кредиту, за умовами якого позичальник отримав овердрафт з максимальною сумою заборгованості у розмірі 50 000,00 грн.

21 листопада 2014 року на підставі договору про відступлення прав вимоги ПАТ "Імексбанк" відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрегат" (далі - ТОВ "Фрегат") прийняло право вимоги за усіма кредитними договорами, укладеними між банком та фізичними особами, у тому числі за договором про надання кредиту від 29 квітня 2013 року, укладеним з ОСОБА_7

26 грудня 2014 року між ПАТ "Імексбанк", ТОВ "Фрегат" і ТОВ "Компанія Дасті" укладено договір про заміну сторони у зобов'язанні, за умовами якого замінено сторону договору про відступлення прав вимоги від 21 листопада 2014 року, а саме: замінено кредитора ТОВ "Фрегат" на ТОВ "Компанія Дасті".

Позичальник взятих на себе зобов'язань не виконував, на вимоги не реагував, унаслідок чого виникла заборгованість за договором про надання кредиту від 29 квітня 2013 року у розмірі 77 053,53 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року відкрито провадження у справі.

У березні 2017 року ПАТ "Імексбанк" звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у господарській справі за позовом ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Фрегат", ТОВ "Компанія Дасті", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору про відступлення прав вимоги від 21 листопада 2014 року та договору про заміну сторони в зобов'язанні від 26 грудня 2014 року недійсними; за зустрічним позовом ТОВ "Компанія Дасті" до ПАТ "Імексбанк", треті особи: ТОВ "Фрегат", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання правочину дійсним та визнання права власності.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/1253/15 за позовом ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Компанія Дасті", ТОВ "Фрегат" про визнання недійсними договорів, застосування наслідків недійсності договору та за зустрічним позовом ТОВ "Компанія Дасті" до ПАТ "Імексбанк" про визнання правочину дійсним, визнання права власності.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що предметом розгляду цієї справи є стягнення заборгованості за договором про надання кредиту від 29 квітня 2013 року, укладеним між ПАТ "Імексбанк" та ОСОБА_7

ПАТ "Імексбанк" передало право вимоги ТОВ "Фрегат", яке було замінено на ТОВ "Компанія Дасті". Предметом позову у господарській справі є вирішення питання щодо дійсності договору про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року, укладеного між ПАТ "Імексбанк" і ТОВ "Фрегат", та договору про заміну сторони у зобов'язанні від 26 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ "Імексбанк", ТОВ "Фрегат" і ТОВ "Компанія Дасті". Отже, правильність вирішення цієї справи залежить від вирішення зазначеної господарської справи.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2017 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вирішення господарським судом справи за позовом ПАТ "Імексбанк", а саме питання щодо визнання договору про відступлення права вимоги та договору про заміну сторони у зобов'язанні недійсними, має значення для вирішення справи за позовом ТОВ "Компанія Дасті" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту, оскільки фактично вирішується питання, чи є ТОВ "Компанія Дасті" належним позивачем.

У касаційній скарзі ТОВ "Компанія Дасті" просить постановлені у справі ухвали скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості з ОСОБА_7 за договором про надання кредиту від 29 квітня 2013 року у зв'язку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору, факт укладення цього договору сторонами не оспорюється. У господарській справі за позовом ПАТ "Імексбанк" предметом є дійсність укладеного між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Фрегат" договору про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року та договору про заміну сторони у зобов'язанні від 26 грудня 2014 року, укладеного між ПАТ "Імексбанк", ТОВ "Фрегат" і ТОВ "Компанія Дасті", тобто спір, який не впливає на обов'язок відповідача як позичальника за кредитним договором сплачувати кредит.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України 2004 року у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, суд зобов'язаний зупинити провадження у цій справі.

Зупинення провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК України 2004 року, допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.

Зупиняючи провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Одеської області у справі за позовом ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Фрегат", ТОВ "Компанія Дасті" про визнання недійсними договорів, суд першої інстанції, з висновком якого погодися суд апеляційної інстанції, виходив з того, що розгляд цієї справи неможливий до розгляду справи Господарським судом Одеської області.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним, рішенням Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2018 року задоволено позов ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Фрегат", ТОВ "Компанія Дасті" про визнання недійсними договорів.

Визнано, зокрема, недійсним договір про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року, укладений між АТ "Імексбанк" та ТОВ "Фрегат", згідно з яким АТ "Імексбанк" передало/відступило на користь ТОВ "Фрегат" належні банку права вимоги в сумі 312 237 465,66 грн за кредитними договорами в кількості 23 254 кредитів, укладеними з позичальниками банку - фізичними особами.

Визнано недійсним тристоронній договір про заміну сторони у зобов'язанні від 26 грудня 2014 року, укладений між АТ "Імексбанк", ТОВ "Фрегат" і ТОВ "Компанія Дасті", предметом якого є заміна сторони договору про відступлення прав вимоги від 21 листопада 2014 року, а саме: замінено кредитора ТОВ "Фрегат" на ТОВ "Компанія Дасті".

Визнано недійсним договір від 06 січня 2015 року про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року.

Зобов'язано ТОВ "Компанія Дасті" повернути АТ "Імексбанк" за актом приймання-передачі отримані за нікчемними правочинами оригінали кредитних договорів та всі підтверджуючі право вимоги документи.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15 серпня 2018 року мотивовано тим, що ТОВ "Фрегат" та ТОВ "Компанія Дасті" не виступають банківськими чи фінансовими установами та відповідно не могли виступати кредитодавцями за відступленими договорами кредиту.

За своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги від 21 листопада 2014 року є договором факторингу згідно зі статтею 1077 ЦК України, отже, ТОВ "Фрегат" і ТОВ "Компанія Дасті" не мали відповідних прав на укладення такого договору, оскільки не є фінансовими установами, не мали відповідного свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

За таких фактичних обставин у суду першої інстанції були підстави для зупинення провадження у справі до вирішення спору господарським судом.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у справі ухвали - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Дасті" залишити без задоволення.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 01 червня 2017 року залишити без змін.