розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року у складі судді Коробенка С. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Саліхова В. В., Прокопчук Н. О.,

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, третя особа - Державна служба України з надзвичайних ситуацій про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацій та відшкодуванння моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що вона працювала на посаді провідного фахівця управління реагування на надзвичайні ситуації Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві з 13 січня 2016 року, а на підставі наказу № 127 (по особовому складу) від 23 серпня 2016 року - переведена на посаду головного бухгалтера 20 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у м. Києві.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 23 серпня 2016 року № 619 вона звільнена з 29 серпня 2016 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням штату).

Повідомлення про майбутнє звільнення, підписане нею 02 червня 2016 року, містило посилання на наказ Державної служби з надзвичайних ситуацій України від 25 травня 2016 року № 234 о/д, в той час як вказаний наказ не містив інформацію про скорочення посад. Крім того, наказу про скорочення її посади напідприємстві взагалі немає, двомісячний строк звільнення після ознайомлення з повідомленням про наступне звільнення відповідачем не дотримано.

За час роботи з 13січня 2016 року по 29 серпня 2016 року вона жодного разу не отримувала премії, що є порушенням її прав. Просить стягнути з відповідача премії за весь період її роботи, а також компенсацію за неотриману щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.

Порушенням її трудових прав їй завдано моральну шкоду, оскільки вона понесла моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків, що призвело до додаткових зусиль для організації життя. Достатньою компенсацією за свої моральні переживання позивач вважає суму у розмірі 5000,00 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила поновити її на посаді головного бухгалтера в 20 Державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві та внести відповідні записи про поновлення на роботі до особової справи та трудової книжки. Стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2016 року до дня поновлення на роботі. Стягнути премії за період роботи з 13 січня 2016 року по 29 серпня 2016 року у розмірі, визначеному Положенням про преміювання осіб рядового і начальницького складу, працівників Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві. Стягнутикомпенсацію за ненадання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 13 січня 2016 року по 29 серпня 2016 року. Відшкодувати завдану моральну шкоду.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на користь ОСОБА_4 компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 1000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про звільнення ОСОБА_4 постановлено з перевищенням повноважень.

Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач відмовилася від залучення до участі у справі як співвідповідача Державну службу України з надзвичайних ситуацій. Суд може вирішити спір лише на підставі наданих сторонами доказів, а тому відсутні підстави вважати відповідальним за виплату заробітної плати, премії, компенсації та інших виплат саме Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.

Додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09 червня 2017 року стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на користь ОСОБА_4 судові витрати у сумі 110,24 грн.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2017 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 березня 2017 року переглянуте в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди та залишено в цій частині без змін.

Переглядаючи справу в частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про визначення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн з урахуванням засад розумності та виваженості, характеру правовідносин, ступеню страждань позивача та вини відповідача.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацій сторонами в апеляційному порядку не оскаржувалосяі судом апеляційної інстанції не переглядалося.

У листопаді 2017 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулось до суду з касаційною скаргою на ухвалені у справі судові рішення, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки судів не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права в частині того, що на роботі позивача не поновлено, проте моральну шкоду з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві на користь ОСОБА_4 стягнуто, що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку, який є необхідним для відшкодування моральної шкоди.

27 жовтня 2017 року Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві подало до суду касаційної інстанції уточнення до касаційної скарги.

Подані уточнення до касаційної скарги не беруться до уваги Верховним Судом, оскільки відповідно до статті 330 ЦПК України 2004 року подані поза строком на касаційне оскарження.

Рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсацій, сторонами в касаційному порядку не оскаржено, тому в цій частині не переглядається.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.

31 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, постійна колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу Головного управлінняДержавної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 22 лютого 2016 року № 127 ОСОБА_4 переведено на посаду головного бухгалтера 20 Державної пожежно - рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.

На підставі наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 05 липня 2016 року № 485 ОСОБА_4 звільнено з посади згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України (у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників) з 10 серпня 2016 року.

Підставою для звільнення позивача з посади зазначено наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 25 травня 2016 року № 234 о/д.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві від 23 серпня 2016року № 619 внесено зміни до попереднього наказу № 485 щодо дати звільнення ОСОБА_4 на 29 серпня 2016 року.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, з 23 серпня 2016 року ОСОБА_4 працювала на посаді головного бухгалтера 20 Державної пожежно - рятувальної частини Головного управління Державної служби Україниз надзвичайних ситуаційу м. Києві(далі - 20 Державна пожежно-рятувальна частина).

Відповідно до Положення 20 Державної пожежно - рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - Положення), вона є юридичною особою (державною установою).

Відповідно до Розділу VI Положення управління 20 Державною пожежно-рятувальною частиною безпосередньо здійснює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій за поданням начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві.

До повноважень начальника 20 Державної пожежно - рятувальної частини належать: організація роботи з комплектування частини кваліфікованими кадрами, здійснення їх добору, формування кадрового резерву (підпункт 7.7 пункту 7 Положення), укладення та розірвання трудових договорів з працівниками Державної пожежно-рятувальної частини (підпункт 7.16 пункту 7 Положення), встановлення посадових окладів, додаткових видів грошового забезпечення й надбавок в межах мінімального і максимального розміру, всі види доплат, премій та матеріальної допомоги особам рядового та начальницького складу та працівникам 20 Державної пожежно - рятувальної частини (підпункт 7.30 пункту 7 Положення).

Як встановлено судами, на час звільнення ОСОБА_4, 20 Державна пожежно- рятувальна частина мала статус юридичної особи.

Звертаючись до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди позивач посилалася на положення статті 231-7 КЗпП України.

Згідно із статтею 231-7 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судами встановлено, що моральна шкода полягає у стражданнях та переживаннях, яких позивач зазнала у зв'язку з незаконним звільненням з роботи, оскільки змінено спосіб її життя, вона позбавлена можливості отримувати заробітну плату,на підставі постійних хвилювань погіршився стан здоров'я .

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивачу завдана моральна шкода у зв'язку з видачею вище вказаних наказів про звільнення з перевищенням повноважень начальником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві, порушення трудових норм позивача доведено під час розгляду справи, та обґрунтовано визначили її розмір 1 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги про відсутність причинно - наслідкового зв'язку між діями Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві та завданою ОСОБА_4 моральної шкоди, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Апеляційним судом встановлено, що накази Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві № 485 о/с від 05 липня 2016 року та № 619 від 23 серпня 2016 року про звільнення ОСОБА_4, видані начальником Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві з перевищенням його повноважень, отже, порушують трудові права позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з пунктом 11 Положення у начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві повноваження щодо прийняття та звільнення працівників 20 Державної пожежно-рятувальної частини відсутні.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись установленими законом принципами розумності, виваженості та справедливості, врахували характер і тривалість страждань, стан здоров'я позивача, дійшли висновку про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, які були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.