Постанова

Іменем України

11 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 711/3611/17

провадження № 61-32376св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: комунальне підприємство "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради, Черкаська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2017 року у складі судді Казидуб О. Г. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року у складі суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом докомунального підприємства "Служба утримання будинків "Митниця" Черкаської міської ради (далі - КП "СУБ "Митниця"), Черкаської міської ради про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати тавідшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що вона працювала на посаді майстра по санітарії в КП "СУБ "Митниця". 14 лютого 2017 року ОСОБА_4 була звільнена на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, отримала копію наказу про звільнення та трудову книжку. Вказувала, що на день звільнення їй нараховано, але не виплачено заробітну плату, вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку за 36 календарних днів на загальну суму у розмірі 6 759 грн 10 коп. Відмова у виплаті обґрунтована відсутністю коштів. Також, директор КП "СУБ "Митниця" вказував, що відповідно до рішення Черкаської міської ради від 28 жовтня 2016 року № 1412 "Про внесення змін до рішення виконкому Черкаської міської ради від 21 жовтня 2007 року "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси" КП "СУБ "Митниця" більше не обслуговує населення м. Черкаси, господарської діяльності не веде, джерел для виплати заборгованості із заробітної плати не має.

Вказувала, що оскільки Черкаська міська рада є одноосібним власником КП "СУБ "Митниця" та одноосібним власником майна, що належало КП "СУБ "Митниця", і рішенням саме міської ради була припинена господарська діяльність комунального підприємства, відповідальність за невиконання зобов'язань із виплати заробітної плати має бути покладена і на Черкаську міську раду.

Крім того, внаслідок дій відповідачів позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних страждання, оскільки вона весь час переживає з приводу існування її сім'ї, її родина вимушена відмовлятися від задоволення життєво важливих потреб. Суму заподіяної моральної шкоди оцінює в 1 000 грн.

Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнень, просила стягнути солідарно з Черкаської міської Ради та КП "СУБ "Митниця" суму нарахованого та невиплаченого доходу в розмірі 6 759 грн 10 коп.; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення, компенсацію частини заробітної плати (інфляційні втрати) в сумі 190 грн 47 коп. та 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди .

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП "СУБ "Митниця" на користь ОСОБА_4 суму нарахованого та невиплаченого доходу в розмірі 6 759 грн 10 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 24 216 грн 76 коп., компенсацію частини заробітної плати (інфляційні втрати) в сумі 190 грн 47 коп. та 500 грн на відшкодування моральної шкоди, всього стягнуто 31 666 грн 33 коп. В іншій частині позову відмовлено. Рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при звільненні не було проведено повного розрахунку з позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення виплат з відповідача КП "СУБ "Митниця" є обґрунтованими. Вимоги до Черкаської міської ради є безпідставними, з огляду на частину першу статті 176 ЦК України, яка виключає відповідальність територіальних громад за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що Черкаська міська рада не є роботодавцем, з яким позивач перебувала у трудових відносинах. Трудовим законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах за вимогами, визначеними позивачем до відповідачів, не передбачена.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про солідарне стягнення з відповідачів суми нарахованого та невиплаченого доходу, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, компенсації частини заробітної плати (інфляційні втрати) та моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог до Черкаської міської ради є необґрунтованими. Суди не звернули уваги на те, що КП "СУБ "Митниця" створене у формі унітарного підприємства (не господарського товариства) і щодо нього Черкаська міська рада та її виконавчі органи мають цілу низку організаційно-господарських повноважень, реалізація яких і призвела до порушення трудових прав позивача. Оскільки саме міська рада є власником КП "СУБ "Митниця" і прийняла рішення про передачу всіх основних та оборотних засобів цього підприємства на баланс іншого підприємства, звільнила всіх працівників, тому як власник комунального підприємства має нести солідарну відповідальність за невиплату позивачу заробітної плати при звільненні. На час розгляду справи КП "СУБ "Митниця" фактично не існує, не має рухомого або нерухомого майна, не веде господарської діяльності, тому рішення про стягнення належних позивачу виплат не забезпечує ефективного поновлення прав останньої. Судами не враховано позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 17 жовтня 2011 року № 21-237а11, згідно з якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдані особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Також судами не враховані, що відсутність у трудовому законодавстві норми про солідарну відповідальність за порушення трудового договору самого підприємства та його власника, не може слугувати підставою для відмови у позовних вимогах, без оцінки всіх обставин справи в їх сукупності. При поданні позову позивач просила застосувати аналогію закону щодо солідарної відповідальності за виконання зобов'язання.

01 червня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди установили, що ОСОБА_4 працювала в КП "СУБ "Митниця" майстром дільниці.

Наказом № 376-к від 14 лютого 2017 року ОСОБА_4 звільнено з роботи 14 лютого 2017 року у зв'язку із скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

За даними довідки від 31 березня 2017 року № 16 сума нарахованого та не виплаченого доходу за лютий 2017 року складає 6 759 грн 10 коп.

Відповідно до розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_4 середньоденний заробіток складає 228 грн 46 коп.

Установлено, що КП "СУБ "Митниця" не ліквідоване, не перебуває в процесі припинення, що підтверджується даними інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України.

Згідно пункту 1.2 статуту КП "СУБ "Митниця" власником та одноосібним засновником підприємства є територіальна громада м. Черкаси в особі Черкаської міської ради.

Підприємство є юридичною особою з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатки, штампи, бланки зі своїм найменуванням, є унітарним (пункти 1.4, 1.8 Статуту).

Відповідно до пунктів 3.4, 3.5 Статуту, підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, поточний і інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням, штампи та фірмові бланки. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством України і не несе відповідальність за зобов'язаннями держави, власника та органу управління.

Згідно пункту 3.7 Статуту, підприємство самостійно планує і проводить свою виробничо-господарську та іншу діяльність, а також визначає заходи соціального розвитку трудового колективу на основі і відповідно до законодавства та цього Статуту.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис (пункт 3.9 Статуту).

Власник (виконавчий комітет власника, орган управління та інш) не має права втручатись у оперативну діяльність підприємства. Трудовий колектив підприємства складається з осіб, які беруть участь у його діяльності на основі трудового договору, а також інших форм, які регулюють трудові відносини працівників з підприємством. Умови організації та оплати праці членів трудового колективу підприємства, а також їх соціального захисту та страхування визначаються відповідно до вимог чинного законодавства України (пункти 5.7, 5.9 Статуту).

Згідно пункту 6.4 Статуту фонд оплати праці створюється у розмірах, які визначаються згідно з чинним законодавством України. Джерелом коштів на оплату праці працівників підприємства є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності. Мінімальна заробітна плата працівників не може бути нижче встановленого законодавством України мінімального розміру заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Стаття 117 КЗпП України визначає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Частиною першою статті 176 ЦК України визначено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин першої-третьої статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено згідно вимог статті 212 ЦПК України 2004 року, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, установивши, що при звільненні ОСОБА_4 з нею не було проведено повного розрахунку, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з КП "СУБ "Митниця" заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою термінів її виплати та відшкодування моральної шкоди.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що між позивачем та Черкаською міською радою не існує будь-яких зобов'язань, сторони не перебували у трудових відносинах, КП "СУБ "Митниця" є самостійною юридичною особою, воно не ліквідоване та проводило самостійно господарську діяльність, дійшли обґрунтованого висновку про те, що у Черкаської міської ради не виникає обов'язку перед позивачем щодо виплати сум, належних їй при звільненні від КП "СУБ "Митниця".

Доводи касаційної скарги щодо солідарної відповідальності відповідачів є безпідставними. Суди вірно виходили із того, що трудовим законодавством солідарна відповідальність у трудових спорах за вимогами, визначеними позивачем до відповідачів не передбачена. Черкаської міська рада не є роботодавцем, з яким позивач перебувала у трудових відносинах, міською радою, в межах повноважень визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , виконувались владні функції, що характеризуються наданням управлінських послуг вказаному підприємству та справлянням на нього владного впливу в рамках публічно-правових відносин.

Ухваленіу даній справі рішення суду не перебували на виконанні, а відтак не можливо стверджувати, що вони не будуть виконані внаслідок дій власника юридичної особи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 14 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. О. Лесько

С.Ю.Мартєв