розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М" на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області, у складі судді Цесельської О. С., від 28 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області, у складі колегії суддів: Бугрика В. В., Пузанової Л. В., Фурман Т. Г., від 21 лютого 2017 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест-М"

(далі - ТОВ "Агроінвест-М") про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.

Позовні вимоги ОСОБА_3 мотивовані тим, що він є власником земельної ділянки, загальною площею 8,92 га, розташованої на території Нижньотаргаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, кадастровий номер НОМЕР_1. Позивач зазначав, що між ним та ТОВ "Агроінвест-М" існувала усна домовленість щодо користування товариством належною йому земельною ділянкою без укладання письмового договору оренди, а відповідач брав обов'язок у будь-якій час повернути земельну ділянку власнику. У серпні 2014 року за допомогою поштового зв'язку він отримав примірник договору оренди належної йому земельної ділянки та акт прийому-передачі земельної ділянки. Вказував, що договір оренди він не підписував, з умовами договору оренди не ознайомлювався.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати, після смерті якої вона прийняла спадщину - земельну ділянку площею 8,92 га, що розташована на території Нижньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, кадастровий номер НОМЕР_2. Після прийняття спадщини їй стало відомо, що зазначена земельна ділянка знаходиться у користуванні ТОВ "Агроінвест-М" на підставі договору оренди землі від 03 січня

2012 року. Зазначала, що її мати не підписувала спірного договору, відповідач користувався спірною земельною ділянкою на підставі усної домовленості з її матір'ю.

Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 03 січня 2012 року, оскільки волевиявлення орендодавців на їх укладання було відсутнє, а також скасувати державну реєстрацію зазначених договорів оренди земельних ділянок.

Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 28 грудня 2016 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 8,92 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Агроінвест-М" 03 січня 2012 року, скасовано державну реєстрацію зазначеного договору оренди землі. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 29 листопада 2016 року підпис ОСОБА_3 у договорі оренди землі від 03 січня

2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "Агроінвест-М", а також в акті прийому-передачі об'єкта оренди виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою. Доказів того, що ОСОБА_3 надавав повноваження іншій особі на підписання від його імені оспорюваного договору оренди землі відповідачем не надано. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 30 листопада 2016 року підпис

ОСОБА_6 у договорі оренди землі від 03 січня 2012 року, який укладено між ОСОБА_6 та ТОВ "Агроінвест-М", а також її підпис у акті прийому-передачі об'єкта оренди виконаний самою ОСОБА_6

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21 лютого 2017 року апеляційні скарги ТОВ "Агроінвест-М" та ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 доведено, а

ТОВ "Агроінвест-М" не спростовано відсутність його волевиявлення на укладання оспорюваного договору оренди землі, оскільки це підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи від 29 листопада 2016 року, який є належним та допустимим доказом у справі.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_4, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не доведено відсутність волевиявлення її матері на укладання оспорюваного договору, що є її процесуальним обов'язком, а тому рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03 січня 2012 року, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ "Агроінвест-М", є законним та обґрунтованим.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржені судові рішення у частині вирішення її позовних вимог та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції у цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що спірні договори орендодавці не підписували, про їх існування не знали та отримали їх одночасно у одному конверті за допомогою засобів поштового зв'язку, а тому висновок експертизи має бути однаковим щодо обох орендодавців. Експерт надав висновки не на всі питання, які заявлялись позивачами у клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи. Суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у проведенні повторної посмертної почеркознавчої експертизи, а апеляційний суд не усунув ці недоліки районного суду. Заяви, зроблені ОСОБА_6 за її життя, свідчать, що вона не підписувала спірний договір оренди землі.

У касаційній скарзі ТОВ "Агроінвест-М" просить скасувати оскаржені судові рішення у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального прав.

Касаційна скарга ТОВ "Агроінвест-М" мотивована тим, що суди не надали належної правової оцінки довіреності від 17 грудня 2013 року, відповідно до якої, на думку відповідача, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_6 підписати спірний договір оренди земельної ділянки.

У відзиві (запереченні) на касаційну скаргу ТОВ "Агроінвест-М" представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість у цій частині.

У відзиві (запереченні) на касаційну скаргу ОСОБА_4

ТОВ "Агроінвест-М" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення у частині вирішення позовних вимог

ОСОБА_7 - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість у цій частині.

23 березня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4

17 травня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Агроінвест-М".

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2018 року справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ "Агроінвест-М" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Під час розгляду справи суди установили, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 8,92 га, що розташована на території Нижньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 28 лютого 2003 року.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку

від 28 лютого 2003 року ОСОБА_6 була власником земельної ділянки площею 8,92 га, що розташована на території Нижньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла, після її смерті спадщину прийняла її дочка ОСОБА_4

03 січня 2012 року між ОСОБА_3 і ТОВ "Агроінвест-М", а також ОСОБА_6 і ТОВ "Агроінвест-М" були укладені договори землі, за умовами яких в оренду відповідачу передавалися вищевказані земельні ділянки.

Право оренди земельної ділянки на підставі договору, укладеного з ОСОБА_3, зареєстровано 10 червня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Нижньосірогозького районного управління юстиції у Херсонській області.

Право оренди земельної ділянки на підставі договору, укладеного з ОСОБА_6, зареєстровано 24 червня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Нижньосірогозького районного управління юстиції у Херсонській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначали, що у спірних договорах оренди землі відсутні підписи орендодавців, підписи проставлені іншою особою з унаслідуванням їх підпису.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 29 листопада 2016 року № 95-ПТ підпис у графі "Орендодавець ОСОБА_3." у договорі оренди землі від 03 січня

2012 року, укладеному між ОСОБА_3 та ТОВ "Агроінвест-М", а також підпис в акті прийому-передачі об'єкта оренди виконані не

ОСОБА_3, а іншою особою.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи Херсонського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 30 листопада 2016 року № 98-ПТ підпис у графі "Орендодавець ОСОБА_6." у договорі оренди землі від 03 січня

2012 року, укладеному між ОСОБА_6 та ТОВ "Агроінвест-М", а також підпис у акті прийому-передачі об'єкта оренди виконані самою

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частини перша - третя

статті 203 ЦК України).

Правочин, який вчинено у письмові формі має містити підписи сторін (частина друга статті 207 ЦК України).

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із частиною першою статті 58, частиною другою 59 ЦПК України (1618-15) (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 179 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) визначено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина перша статті 129 Конституції України).

За змістом статті 10 ЦПК України(у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 143, 144 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Експертиза призначається ухвалою суду, де зазначаються: підстави та строк для проведення експертизи; з яких питань потрібні висновки експертів, ім'я експерта або найменування експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; об'єкти, які мають бути досліджені; перелік матеріалів, що передаються для дослідження, а також попередження про відповідальність експерта за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, надавши належну правову оцінку висновкам судово-почеркознавчої експертизи від 29 листопада 2016 року, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_3, оскільки його волевиявлення на укладання спірного договору оренди землі

від 03 січня 2012 року було відсутнім, орендодавець не підписував спірний договір.

Також суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що ОСОБА_4 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності волевиявлення її матері ОСОБА_6 на підписання спірного договору оренди землі від 03 січня 2012 року, висновки судово-почеркознавчої експертизи від 30 листопада 2016 року, які підтверджують підписання спірного договору самою ОСОБА_6, позивач не спростувала. Посилання ОСОБА_4 у касаційній скарзі на неповноту висновку експерта від 30 листопада 2016 року колегія суддів не бере до уваги, оскільки експерт надав відповіді на всі запитання, які були зазначені в ухвалі Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 28 грудня 2016 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Доводи ОСОБА_4 фактично зводяться до непогодження з результатом експертизи, позивач не зазначила порушень в діях експертної установи при проведенні експертизи.

Доводи касаційної скарги ТОВ "Агроінвест-М" щодо наявності довіреності ОСОБА_3, відповідно до якої він уповноважив ОСОБА_6 на підписання спірного договору оренди землі від 03 січня 2012 року (а. с. 123), відхиляються колегією суддів, оскільки надана копія довіреності містить дату її видачі - 17 грудня 2013 року, яка є пізнішою, ніж дата укладання договору.

З урахуванням наведеного, оскаржені судові рішення є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.