розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області, у складі судді Мазуренко Ю. В., від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області, у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., Фетісової Т. Л, від 09 березня 2017 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Уманської міської ради Черкаської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником земельної ділянки площею 0,0084 га, яка розташована по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно до будівельного паспорту, виданого управлінням містобудування та архітектури Уманської міської ради Черкаської області від 28 січня

2015 року, їй надано дозвіл на будівництво двоповерхового житлового будинку на вищевказаній земельній ділянці. Зазначала, що вона не має можливості виконувати будівельні роботи, оскільки на межі її земельної ділянки розташовані тимчасові споруди (кіоски), які належать відповідачам. Зазначені кіоски працюють цілодобово, реалізують алкогольні напої, чай та каву, у зв'язку із чим біля них завжди багато сміття, яке потрапляє на її земельну ділянку. Вказувала, що суміжні землекористувачі використовують земельну ділянку не за призначенням, чим порушують її право на користування та володіння належною їй земельною ділянкою,

Посилаючись на зазначені обставини, позивач, змінивши позовні вимоги, просила суд припинити дію договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 укладеного

15 жовтня 2013 року між Уманською міською радою Черкаської області та ОСОБА_5; припинити дію договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 укладеного 25 жовтня 2014 року між Уманською міською радою Черкаської області та ОСОБА_7; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2, укладений 05 листопада 2012 року між Уманською міською радою Черкаської області та ОСОБА_6, у частині поновлення терміну дії договору строком до 20 червня 2017 року; зобов'язати Уманську міську раду Черкаської області, а також користувачів зазначених земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 відповідно, усунути їй перешкоди у користуванні дворовою та прибудинковою територіями шляхом перенесення тимчасових споруд (кіосків) по АДРЕСА_1 на відстань, не менше 10 метрів від межі належної їй земельної ділянки, протягом тридцяти днів із моменту набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області

від 25 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Позивач не довела порушення відповідачами її прав на користування земельною ділянкою, а також вчинення відповідачами дій, які порушують її право власності на земельну ділянку.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 09 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для його скасування відсутні. У позові обґрунтовано відмовлено за недоведеністю.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив доводи позивача про порушення відповідачами положення пункту 3.25 Державних будівельних норм України 360-92 щодо незаконного розміщення кіосків відповідачів на межі земельної ділянки позивача, на відстані менше одного метру від межі. На думку заявника, апеляційне провадження у справі здійснювалось судом у незаконному складі, оскільки у заявника наявні сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді Фетісової Т. Л., яка входила до складу колегії суддів апеляційного суду.

У відзиві (запереченні) на касаційну скаргу ОСОБА_5 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

23 березня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до Уманської міської ради Черкаської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

05 травня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами установлено, щовідповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 жовтня 2014 року ОСОБА_3 належить земельна ділянка по АДРЕСА_1, загальною площею 0,0084 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1.

28 січня 2015 року управлінням містобудування та архітектури Уманської міської ради Черкаської області був виготовлений будівельний паспорт на будівництво двоповерхового житлового будинку з підвалом по

10 липня 2015 року ОСОБА_3 надіслала управлінню Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області повідомлення про початок будівництва двоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1.

15 жовтня 2015 року позивач звернулася до міського голови Уманської міської ради Черкаської області та прокурора м. Умані Черкаської області із проханням вжити заходів для звільнення земельної ділянки від споруд по АДРЕСА_2.

Відповідно до договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу 07 квітня 2004 року, ОСОБА_8 передав безоплатно у власність ОСОБА_7 металевий кіоск, який знаходиться по АДРЕСА_2 на земельній ділянці, наданій ОСОБА_8 у тимчасове користування на праві оренди, згідно договору, посвідченого Уманською міською державною нотаріальною конторою 12 квітня 2001 року.

На замовлення ОСОБА_7 управлінням містобудування та архітектури Уманської міської ради Черкаської області був виготовлений паспорт прив'язки тимчасової споруди по АДРЕСА_1

За умовами договору оренди землі від 05 листопада 2012 року Уманська міська рада Черкаської області передала в оренду ОСОБА_6 у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування кіоску з продажу продовольчих товарів площею 20 кв. м по АДРЕСА_2. У договорі зазначено, що на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - кіоск та інші об'єкти інфраструктури. Договір укладено терміном до 20 вересня

2015 року. Відповідно до додаткової угоди від 28 грудня 2015 року термін користування ОСОБА_6 зазначеною земельною ділянкою продовжено до 20 червня 2017 року. На замовлення ОСОБА_6 управлінням містобудування та архітектури Уманської міської ради Черкаської області був виготовлений паспорт прив'язки тимчасової споруди по АДРЕСА_2

15 жовтня 2013 року Уманською міською радою Черкаської області було передано в оренду ОСОБА_5 земельну ділянку для обслуговування тимчасової споруди (кіоску) з продажу товарів широкого вжитку площею 8 кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 за рахунок земель Уманської міської ради Черкаської області. Договір укладено терміном до 30 січня 2018 року.

На замовлення ОСОБА_5 30 січня 2013 року управлінням містобудування та архітектури Уманської міської ради Черкаської області був виготовлений паспорт прив'язки тимчасової споруди по АДРЕСА_1

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі порушення своїх прав власник, згідно зі статтею 391 ЦК України, має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 зазначала, що належні відповідачам-фізичним особам тимчасові споруди (кіоски), що знаходяться на суміжних земельних ділянках і якими відповідачі користуються на умовах договорів оренди землі, перешкоджають їй у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою. Просила суд припинити дію спірних договорів оренди землі, визнати недійсним договір оренди землі та зобов'язати відповідачів усунути перешкоди шляхом перенесення тимчасових споруд на відстань, передбачену нормами чинного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 (z1330-11) (далі - Порядок), підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки

(пункт 2.1 Порядку).

Згідно із пунктом 2.17 Порядку строк дії паспорта прив'язки визначається органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради або районної державної адміністрації відповідно до генерального плану, плану зонування та детального плану територій та з урахуванням строків реалізації їх положень.

Відповідно до пункту 2.21 Порядку відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається.

У статті 141 Земельного кодексу України та статтях 31, 32 Закону України "Про оренду землі" містяться вичерпні підстави для припинення договору оренди землі. Підстав для припинення спірних договорів оренди землі судами не встановлено.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підстав для визнання недійсним спірного договору оренди землі судами не встановлено.

Згідно із частиною першою статті 58, частиною другою 59 ЦПК України (1618-15) (у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом статті 10 ЦПК України(у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанції) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог. Беручи до уваги те, що належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачами прав на користування земельною ділянкою, у тому числі і технічних даних щодо відстані від межі земельної ділянки до стіни конструкцій, позивач суду не надала, а договори оренди земельних ділянок укладені відповідно до норм чинного законодавства, паспорти прив'язки тимчасових споруд, які належать відповідачам, є чинними, строк дії паспортів не закінчився, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що такі вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги щодо розгляду справи під час апеляційного провадження складом судом, який не може вважатись безстороннім, відхиляються колегію суддів, оскільки ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 06 лютого 2017 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді Фетисової Т. Л. відмовлено у зв'язку з безпідставністю (т. 2, а. с. 67), а участь у цій справі адвоката Фетісова Д. В. не доведена.

З урахуванням наведеного, оскаржені судові рішення є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.