розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 серпня 2016 року у складі судді Дячкова С. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів: Макарова М. О., Деркач Н. М., Максюти Ж. І.,

У січні 2015 року комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі - КП "Дніпродзержинськтепломережа") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Позов мотивовано тим, що у зв?язку з несплатою відповідачем коштів за послуги з теплопостачання за період з 01 грудня 2007 року по 01 січня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 10 975,80 грн, яку позивач разом із судовими витратами просив стягнути з відповідача на свою користь.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 серпня 2016 року позов КП "Дніпродзержинськтепломережа" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП "Дніпродзержинськтепломережа" суму заборгованості за послуги теплопостачання в період з 01 грудня 2007 року по 01 січня 2015 року включно в розмірі 10 975,80 грн та 243,60 грн на відшкодування судового збору (а.с. 118).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв?язку з несплатою відповідачем коштів за послуги з теплопостачання, які позивач надавав відповідачу відповідно до умов укладеного між ними договору, за період з 2007 року по 2015 рік утворилась заборгованість, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач належним чином виконує зобов'язання за договором теплопостачання, укладеним між сторонами, а відповідач, заперечуючи вказане, не надала доказів протилежного. Відповідач не зверталась до позивача із заявою для проведення перерахунку за ненадані або надані у неповному обсязі послуги, а також не вчиняла дій щодо усунення виявлених несправностей санітарно-технічних приладів, обов'язок по вчиненню яких покладено на неї, як на споживача.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову КП "Дніпродзержинськтепломережа" у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваними рішеннями судів з неї на користь позивача стягнуто грошові кошти за ненадану послугу, оскільки опалення в її квартирі відсутнє, що підтверджено відповідними актами. Відповідач вказала, що не має обов'язку щодо усунення виявлених несправностей санітарно-технічних приладів у зв'язку з відсутністю коштів.

У червні 2017 року КП "Дніпродзержинськтепломережа" подало відзив (заперечення) на касаційну скаргу, який мотивований тим, що внутрішньобудинкова система опалення будинку, в якому проживає відповідач, знаходиться в робочому стані. Відповідач не вчиняла передбачених законом дій щодо усунення виявлених несправностей санітарно-технічних приладів, пристроїв та обладнання.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суди установили, що ОСОБА_4 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, укладеного між сторонами 19 січня 2009 року, позивач взяв на себе зобов'язання надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а відповідач взяла на себе зобов'язання своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачені договором.

Із копій актів обстеження внутрішньобудинкової системи опалення, наданих відповідачем (а.с. 25-27), вбачається, що у 2007 році та у 2009 році температура в її квартирі в опалюваний період була нижчою від відповідних нормативів.

Представниками позивача було проведено обстеження системи опалення квартири відповідача, при здійсненні якого встановлено, що внутрішньобудинкова система опалення працює, всі транзитні трубопроводи (стояки) знаходяться у робочому стані, однак у цій квартирі забиті батареї (а.с. 24), що не заперечувала відповідач, але вважала, що обов'язок щодо усунення виявлених у квартирі несправностей має нести саме позивач, а не вона як споживач.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, відповідач має заборгованість за отримані послуги з теплопостачання у розмірі 10 975,80 грн за період з 01 грудня 2007 року по 01 січня 2015 року. ОСОБА_4 періодично за вказаний період здійснювала оплату за житлово-комунальні послуги та останній платіж здійснено було у жовтні 2009 року (а.с. 5).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 25 Закону управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами, нормами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.

Згідно із зазначеними нормами Закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не може бути підставою для звільнення споживача від оплати фактично наданих послуг у повному обсязі.

Відповідно до статті 67 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги (частина перша статті 68 ЖК Української РСР).

Згідно з пунктом 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) (далі - Правила), централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.

Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа, або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Згідно з пунктами 33-39 Правил факт неналежного надання або ненадання послуг виконавцем фіксується в акті-претензії, який складається у двох примірниках - по одному для споживача та виконавця.

Задовольняючи позов, суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшли правильного висновку про те, що у зв?язку з несплатою відповідачем коштів за послуги з теплопостачання, які позивач надавав відповідачу відповідно до умов укладеного між ними договору, за період з 2007 року по 2015 рік утворилась заборгованість, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Доводи касаційної скарги про те, що з відповідача на користь позивача стягнуто грошові кошти за ненадану послугу є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутній акт-претензія про ненадання послуги з теплопостачання, оформлений відповідно до пунктів 33-39 Правил.

Крім того, ОСОБА_4 не заперечувала надання їй послуг з теплопостачання, а вказувала на їх неналежну якість.

При цьому суди правильно врахували той факт, що відповідач не зверталася до позивача із письмовою заявою для проведення перерахунку за ненадані, або надані у неповному обсязі послуги та не вчиняла передбачених законом дій щодо усунення виявлених несправностей санітарно-технічних приладів, хоча саме не неї як споживача покладено обов'язок з обслуговування та утримання опалювальних приладів в своїй квартирі.

Заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності матеріали справи не містять.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 415- 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2017 року залишити без змін.