До 1 квітня 2001 року (дати набрання чинності Законом "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності") для визначення розміру відшкодування шкоди середньомісячний заробіток обчислюється за вимогами п.п. 22 та 23 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 23.06.1993 року № 472 зі змінами і доповненнями (далі — постанова № 472).
Так, за п. 22 постанови № 472 середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за бажанням працівника за дванадцять або три останні повні календарні місяці роботи, що передували стійкій втраті професійної працездатності. Якщо працівнику стійку втрату працездатності встановлено після переходу з роботи, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, то середній заробіток
береться за дванадцять або за бажанням працівника за останні повні три календарні місяці до часу переходу з цієї роботи (в редакції постанови Кабміну № 492 від 18.07.1994). Крім того, середньомісячний заробіток згідно з абз. 5 п. 22 постанови № 472 підлягає коригуванню на дату встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а саме урахування підвищення тарифних ставок і посадових окладів працівників виробничого підрозділу підприємства. Визначений розмір втраченого заробітку або відповідна його частина залежно від ступеня втрати потерпшим професійної працездатності коригуванню у бік зменшення не підлягає.
Відповідно до п. 23 постанови № 472 види оплати праці, що враховуються при обчисленні середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення. За п. 9 постанови № 472 утрачений заробіток або його частина відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виплачується власником у повному розмірі, незалежно від одержуваних потерпілим інших видів пенсій, заробітку (доходу) і стипендії.
Згідно з п. 10 цього документа розмір одноразової допомоги працівникові встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором). Якщо відповідно до медичного висновку потерпілому встановлена стійка втрата працездатності, одноразова допомога має бути не менше суми, визначеної з розрахунку його середньомісячного заробітку за кожний процент втрати ним професійної працездатності. Стійкою втратою працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, що визначається органами медико-соціальної експертизи (МСЕК).
У постанові Пленуму "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" № 13 від 24.12.1999 року Верховний Суд України також звертає увагу, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Однак цей нормативний акт не застосовується тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії (п. 21).
Таким чином, з урахуванням зміни роботи працівником за основу розрахунку щомісячних виплат та одноразової допомоги (у випадку її призначення) необхідно брати заробітну плату працівника за дванадцять або останні три повні місяці (за вибором самого працівника) на підприємстві, робота на якому дає йому право на відшкодування шкоди, заподіяної на виробництві. Причому виплата таких коштів повинна проводитися з урахуванням зміни тарифних ставок та посадових окладів на такому підприємстві. Зрештою, якщо працівник після звільнення з одного підприємства зі шкідливими умовами, робота на якому дає йому право на відповідну компенсацію, влаштувався на іншу роботу із аналогічними умовами і вищою заробітною платою, то він може звернутися до того підприємства, свого останнього роботодавця, і відповідно нарахування середнього заробітку здійснюватиметься за вищою ставкою відповідно до вимог згаданих нормативних документів.