Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 711/10808/16-ц

провадження № 61-31076св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 - представника ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Храпка В. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просила виселити відповідача з житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 2015 року на підставі договору дарування квартири ОСОБА_7 (мати сторін) подарувала їй трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

На час укладення договору дарування у квартирі був зареєстрований відповідач.

Зазначає, що ОСОБА_5 комунальних платежів не сплачує, у добровільному порядку відмовляється зніматися з реєстрації та виселятися, чим порушує її права як власника квартири. Оскільки вона має намір із сім'єю проживати в даній квартирі та вільно користуватися своєю власністю, просила позов задовольнити.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2017 року у складі судді Дунаєва С. О. позов задоволено. Виселено ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції, посилаючись на статті 321, 383, 391 ЦК України та 116 ЖК України (5464-10) , виходив із того, що ОСОБА_4 має право вимагати виселення відповідача зі спірної квартири, оскільки його проживання обмежує реалізацію її прав власника на це житло, зокрема, здійснення ремонту, використання для особистого проживання, передавання в найм іншим особам, відчуження тощо.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Усунено перешкоди в користуванні належною ОСОБА_4 квартирою шляхом виселення ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що право відповідача на користування спірною квартирою є похідним від права власності на цю квартиру його матері - ОСОБА_7, оскільки набуто ним як членом її сім'ї. Із припиненням права власності ОСОБА_7 на спірну квартиру припиняється і його право на проживання в ній.

У червні 2017 року ОСОБА_6 - представник ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що право користування квартирою відповідачем набуто правомірно, як членом сім'ї попереднього власника ОСОБА_7 Позивач не заявляла вимог про усунення перешкод у користування майном, а просила визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) 29 травня 2018 року справу № 711/10808/16-ц передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що на підставі договору дарування квартири від 25 лютого 2013 року ОСОБА_7 (мати позивача та відповідача) подарувала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,4 кв. м. ОСОБА_5, який є братом позивача, зареєстрований у спірній квартирі з 1994 рокуяк член сім'ї власника ОСОБА_8

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У пунктах 38, 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред'явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

У постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2015 року у справі № 6-158цс14 зроблено висновок, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.

Відповідач не є членом сім'ї ОСОБА_4

Встановивши, що право користування квартирою було похідним від прав колишнього власника квартири, членом сім'ї якого він був, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_6 - представника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 - представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 27 квітня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат