розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 березня 2017 року в складі судді Продана Б. Г., та на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року в складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.,

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" (далі - КП "Південно-Західні тепломережі") про визнання договору таким, що втратив чинність.

В обґрунтування позовних вимог указував, що 10 серпня 2007 року він уклав з орендним підприємством "Західна котельня" (далі - ОП "Західна котельня") договір № 8790 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі - Договір). 21 листопада 2011 року він надіслав правонаступнику ОП "Західна котельня" КП "Південно-Західні тепломережі" заяву про розірвання вказаного договору. Оскільки КП "Південно-Західні тепломережі" не визнає факту припинення договірних відносин, позивач просив суд визнати договір № 8790 від 10 серпня 2007 року таким, що втратив чинність з 21 листопада 2011 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 березня 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для визнання договору таким, що втратив чинність, у зв'язку з безпідставністю пред'явлених позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У серпні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, оскільки суди не вирішили спір по суті.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України (1618-15) ), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15 лютого 2018 року касаційна скарга ОСОБА_4 передана до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

06 березня 2018 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

21 березня 2018 року КП "Південно-Західні тепломережі" надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який мотивований тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що ОСОБА_4 є наймачем квартири № 14 у будинку № 11/1 на вул. Хотовицького в м. Хмельницькому.

10 серпня 2007 року ОСОБА_4 уклав з ОП "Західна котельня" Договір, на підставі якого ОП "Західна котельня" здійснювало постачання централізованого опалення та гарячої води до його квартири.

Пунктом 29 Договору передбачено, що він укладається на 1 рік. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Відповідно до пункту 30 Договору він може бути розірваний у разі: зникненні потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами; переходу права власності (користування) на приміщення до іншої особи; невиконання умов договору сторонами договору.

Підставою позову є визнання договору таким, що втратив чинність, у зв'язку з його розірванням на підставі пунктів 29, 30 договору.

24 березня 2008 року звернувся до ОП "Західна котельна" із заявою про припинення зазначеного договору.

Рішенням Хмельницької міської ради від 22 жовтня 2008 року ОП "Західна котельна" приєднана до КП "Південно-західні тепломережі".

КП "Південно-західні тепломережі" є правонаступником ОП "Західна котельна".

КП "Південно-західні тепломережі" пред'явило вимоги до позивача про стягнення заборгованості у зв'язку з несплатою позивачем за спожите теплопостачання.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2011 року з ОСОБА_4 стягнуто на користь КП "Південно-західні тепломережі" заборгованість за теплопостачання в сумі 1676, 15 грн.

23 листопада 2011 року позивач звернувся до КП "Південно-західні тепломережі" з заявою про розірвання договору від 10 серпня 2007 року на підставі пунктів 29, 30 цього договору, оскільки вважав, що договір між сторонами розірвано, тому вимоги про оплату послуг є безпідставними.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) (далі - Правила) та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який затверджено наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 (z1478-05) (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 24, 26 Правил споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" (2633-15) схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Згідно з пунктом 25 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктами 1.2, 2.2 Порядку передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Установивши, що технічна можливість припинення постачання теплової енергії в жиле приміщення, яким користується позивач, відсутня, позивач не дотримався порядку відключення від мережі централізованого опалення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення його позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів не відповідають обставинам справи та ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, висновків суду не спростовують, а зводяться до незгоди із судовими рішеннями та викладенням установлених обставин справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.