розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фермерського господарства "Бурка В. В." на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 серпня 2016 року у складі судді Адамовича М. Я. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 січня 2017 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Мішур Ю. Р.,

Приколоти Т. І.,

Відповідно до підпункту 14 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

У червні 2016 року Фермерське господарство "Бурка В. В."

(далі - ФГ "Бурка В. В.") звернулося до суду з позовом до Прокуратури Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ФГ "Бурка В. В." направило до Генеральної прокуратури України заяву про кримінальне правопорушення, яка в подальшому була направлена до Прокуратури Львівської області.

З Прокуратури Львівської області заяву позивача скеровано до Прокуратури міста Львова, яка в подальшому була направлена до Прокуратури Личаківського району міста Львова.

Позивач повторно звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань

(далі - ЄРДР), яка скерована до Прокуратури Львівської області, а звідти - до Львівської місцевої прокуратури № 1.

Прокуратура Львівської області направила ФГ "Бурка В. В." відповідь на звернення останнього про те, що в його заяві відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР. З огляду на зазначене, позивач вважає такі дії відповідача протиправними, такими, що порушують його права і завдали моральної шкоди.

На підставі викладеного ФГ "Бурка В. В." просило стягнути з Держави Україна на його користь 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями прокуратури.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 01 серпня 2016 року у задоволенні позову ФГ "Бурка В. В." відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не притягувався до кримінальної або адміністративної відповідальності, до нього не застосовувалися заходи, визначені статтею 1176 ЦК України. Разом з тим, невнесення слідчим, прокурором відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР можуть бути оскаржені до слідчого судді, в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, однак позивач таким правом не скористався.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 січня 2017 року рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 серпня

2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що підстави для відшкодування шкоди Державою Україна в особі ДКСУ відсутні, оскільки незаконність дій відповідача не доведена у встановленому законом порядку, зокрема шляхом оскарження дій прокурора в порядку пункту 1 частини першої статті 303 КПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), доведення факту заподіяння такими діями моральної шкоди, а також безпосереднього причинного зв'язку між такими діями та наслідком.

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ФГ "Бурка В. В.", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини, що мають значення для справи, має місце порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого суди не виконали норми Конституції України (254к/96-ВР) , висновки судів не відповідають обставинам справи.

У травні 2017 року Прокуратура Львівської області подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підставою звернення до суду із даним позовом є неправомірні, на думку позивача, дії посадових осіб Прокуратури Львівської області при розгляді клопотання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами та скарги на постанову про відмову в призначенні розслідування за нововиявленими обставинами. При цьому, рішення, дії чи бездіяльність Прокуратури Львівської області неправомірними у судовому порядку не визнавалася. Отже, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.

04 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) зроблено висновок, що спори, що виникають між юридичними особами та представниками прокуратури при реалізації ними своїх повноважень, за своїм суб'єктним складом підвідомчі господарським судам. Отже, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК України.

У справі, що переглядається, ФГ "Бурка В. В." заявило вимогу до Прокуратури Львівської області та Держави України в особі ДКСУ лише про відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями суб'єкта владних повноважень. Однак, така вимога не об'єднана з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом повинна була розглядатися в господарському судочинстві.

Тому судам слід було закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).

Отже, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржені рішення підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Бурка В. В." задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 серпня

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 січня

2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Фермерського господарства "Бурка В. В." до Прокуратури Львівської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди закрити.

Повідомити Фермерському господарству "Бурка В. В.", що розгляд його справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

З моменту прийняття постанови рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 серпня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 17 січня 2017 року втрачають законну силу.