позивач - Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" Ірклієнка Юрія Петровича,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, на заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 вересня 2015 року у складі судді Ільяшук А. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року

у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Панасенкова В. О.,

Парапана В. Ф.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Терра Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" Ірклієнка Ю. П.

(далі - ПАТ "Терра Банк") звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 11 лютого 2014 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір про встановлення овердрафту, згідно з яким відповідач отримала кредит на умовах овердрафту в сумі 20 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12,57 % річних з погашенням кредиту

до 11 лютого 2015 року. Відповідач не виконала умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за ним процентів.

На підставі викладеного ПАТ "Терра Банк" просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 11 лютого 2014 року у сумі 36 995,49 грн.

Заочним рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 вересня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Терра банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 36 995,49 грн, з яких 18 906,99 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 2 174,67 грн - проценти, 3 582 грн - заборгованість з комісії, 12 331,83 грн - штрафні санкції. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що належними та допустимими доказами у справі доведено, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, унаслідок чого виникла заборгованість, яка повинна бути стягнута у судовому порядку.

05 листопада 2015 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 вересня 2015 року. Вказав, що відповідач не була повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, яку було розглянуто за її відсутності з постановленням заочного рішення з порушенням частини четвертої статті 169 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами.

02 грудня 2015 року Роздільнянський районний суд Одеської області ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. Суд визнав безпідставними доводи щодо того, що позивач не була повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи судом першої інстанції. Зазначив, що судова повістка про явку у судове засідання на 29 вересня 2015 року на 12.00 год., копія позову та доданих документів, були відправлені на ім'я ОСОБА_2 за місцем її реєстрації: 67400, Одеська область, Роздільнянський район, с. Матишівка, вул. Куйбишева, б/н та отримані відповідачем 15 вересня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При цьому суд зауважив, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не була повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи судом першої інстанції, яку було розглянуто за її відсутності з постановленням заочного рішення. Однак поза увагою суду залишилися приписи частини четвертої статті 169 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами, згідно з якою у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), однак суд ухвалив заочне рішення у зв'язку з першою неявкою відповідача у судове засідання.

Апеляційний суд не вжив заходів для уникнення будь-яких сумнівів сторін щодо об'єктивного розгляду справи, оскільки розглянув справу за відсутності доказів, що підтверджують позовні вимоги позивача. Вказані докази були витребуванні апеляційним судом у банку, однак ухвала не виконана останнім. Однак апеляційний суд замість того, щоб відмовити в позовних вимогах - залишив рішення суду першої інстанції без змін, за відсутності належним чином обґрунтованих позовних вимог. Що підтверджується постановленням окремої ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року про ненадання ПАТ "Терра Банк" доказів, які були витребувані на підставі ухвали від 06 квітня 2016 року, та неповідомлення про існування поважних причин, що унеможливлюють подання цих доказів.

08 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суди встановили, що 11 лютого 2014 року між ПАТ "Терра Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір про встановлення овердрафту, згідно з яким відповідач отримала кредит на умовах овердрафту в сумі 20 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 12,57 % річних з погашенням кредиту до 11 лютого 2015 року.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним договором, станом на 21 серпня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 36 995,49 грн, з яких: 18 906,99 грн прострочена заборгованість за кредитом; 2 174,67 грн заборгованість по комісії; 3 582 грн заборгованість по комісії; 12 331,83 грн штрафні санкції.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, заперечуючи щодо заявленого ПАТ "Терра Банк" позову, вказувала на те, що відсутні докази отримання нею кредитних коштів, відсутній розгорнутий розрахунок заборгованості, до позовної заяви додано лише копію кредитного договору та виписку з рахунку.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 квітня 2016 року витребувано у ПАТ "Терра Банк" оригінал кредитної справи, що була сформована на підставі кредитного договору про встановлення овердрафту, укладеного між ПАТ "Терра Банк" та ОСОБА_2 11 лютого 2014 року, для огляду у судовому засіданні та належним чином завірену копію цієї кредитної справи для залучення до матеріалів справи, а також витребувано розгорнутий розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору про встановлення овердрафту від 11 лютого 2014 року.

Згідно зі статтею 179 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами), предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Установлено, що ПАТ "Терра Банк" докази, які були витребувані на підставі ухвали від 06 квітня 2016 року, суду не надало, про існування поважних причин, що унеможливлюють подання цих доказів та, відповідно, виконання ухвали суду, апеляційним суд не повідомило.

Апеляційний суд не вжив заходів для уникнення будь-яких сумнівів сторін щодо об'єктивного розгляду справи, а неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права призвели до передчасного вирішення спору.

Отже, апеляційний суд за відсутності обґрунтованого розрахунку заборгованості за кредитним договором, що повинен включати в себе період нарахування боргу, розрахунок основного боргу, відсотки, штрафні санкції, перевірки заперечень відповідача, безпідставно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Вказане призвело до неможливості виправлення процесуальних порушень суду першої інстанції, який розглянув справу за відсутності відповідача, в порядку заочного розгляду справи з порушенням вимог статті 169 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи.

Враховуючи зазначене, судові рішення суду підлягають скасуванню.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє представник ОСОБА_3, задовольнити частково.

Заочне рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 29 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 03 серпня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.