розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страхові гарантії" на рішення Московського районного суду міста Харкова

від 19 квітня 2016 року в складі судді Ференчук О. В. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2016 року в складі колегії суддів: Кірсанової Л. І., Котелевець А. В., Пилипчук Н. П.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страхові гарантії" (далі - ПрАТ "СК "Страхові гарантії") про стягнення страхової виплати.

Позовна заява мотивована тим, що 25 червня 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої автомобіль Lexus GX 470, який належить позивачу на праві приватної власності, зазнав механічних пошкоджень. Вказаний автомобіль був застрахований ПрАТ "СК "Страхові гарантії" за договором добровільного страхування наземного транспорту від 17 квітня 2015 року. Відповідно до автотоварознавчого дослідження, проведеного на замовлення страхової компанії 21 липня 2015 року, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу, становить 67 727 грн. ОСОБА_1 подала заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Проте рішенням відповідача від 13 листопада 2015 року відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з поданням страхувальником неправдивих відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку. Позивач вважає відмову страхової компанії незаконною.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила стягнути з ПрАТ "СК "Страхові гарантії" суму матеріального збитку та штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобов'язань, а саме пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та штраф у розмірі 0,5 % станом на 25 грудня 2015 року.

Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 19 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "СК "Страхові гарантії" на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту від 17 квітня 2015 року в розмірі 67 727 грн за страховим випадком, який стався 25 червня 2015 року, на відшкодування збитків, спричинених автомобілю Lexus GX 470, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 2 074,49 грн та судовий збір у розмірі 487,20 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач був своєчасно повідомлений про страховий випадок та був зобов'язаний здійснити страхову виплату в строк до 24 вересня 2015 року. Факт настання ДТП та розмір завданої позивачу шкоди підтверджено зібраними у справі доказами, тому відповідач безпідставно відмовив у виплаті страхового відшкодування. Оскільки ПрАТ "СК "Страхові гарантії" прострочило виконання грошового зобов'язання, то ОСОБА_1 має право на стягнення пені.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що пошкодження автомобіля Lexus GX 470 відповідають обставинам, які вказані в поясненнях водія ОСОБА_1, висновку транспортно-трасологічного дослідження від 28 жовтня 2015 року та поясненням експерта, допитаного в судовому засіданні, тому немає підстав вважати, що страхувальник надав неправдиві відомості про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ "СК "Страхові гарантії", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що отримані застрахованим автомобілем пошкодження не відповідають дорожній обстановці на місці ДТП. Позивач подав відповідачу неправдиві відомості про обставини ДТП та отримані пошкодження, тому немає підстав для стягнення страхового відшкодування. Також суди безпідставно стягнули пеню за порушення виконання грошового зобов'язання.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

31 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що 25 червня 2015 року на вул. Світлій, 13 у м. Харкові ОСОБА_1, керуючи автомобілем Lexus GX 470, порушила пункт 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (1306-2001-п) , здійснила наїзд на залізобетонний блок, чим заподіяла матеріальну шкоду автомобілю.

Цей факт підтверджується постановою Московського районного суду м. Харкова від 23 липня 2015 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 17 квітня 2015 року автомобіль Lexus GX 470 був застрахований. Одним зі страхових ризиків за цим договором є ДТП.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується, у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Вказаній нормі кореспондується норма пункту 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування", відповідно до якої при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

30 червня 2015 року позивач подала заяву про страховий випадок, у зв'язку з яким транспортний засіб отримав пошкодження лобового скла, переднього бампера, решітки радіатора, рамки номерного знака та кришки капота.

На замовлення страхової компанії проведено автотоварознавче дослідження, згідно з висновком якого вартість матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу Lexus GX 470, становить 67 727 грн.

Повідомленням ПрАТ "СК "Страхові гарантії" від 13 листопада 2015 року у виплаті страхового відшкодування відмовлено через подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку, оскільки згідно з висновком № 8648 стосовно відповідності пошкоджень, наданим Харківським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, на перешкоді, на яку було скоєно наїзд, відсутні частини, що могли спричинити пошкодження переднього бампера у верхній середній його частині та кришки капота.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3 частини першої статті 26 Закону України "Про страхування" визначено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Суди на підставі зібраних у встановленому законом порядку доказів установили факт ДТП за участю автомобіля Lexus GX 470.

Вказані обставини підтверджуються постановою Московського районного суду м. Харкова від 23 липня 2015 року в адміністративній справі, яка відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) є обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що дійсно 25 червня 2015 року автомобілю Lexus GX 470 внаслідок наїзду на перешкоду на вул. Світлій у м. Харкові було завдано пошкодження лобового скла, переднього бампера, решітки радіатора, рамки номерного знака та кришки капота.

Згідно з висновком транспортно-трасологічного дослідження від 28 жовтня 2015 року пошкодження нижньої передньої частини переднього бампера, підсилювача переднього бампера, переднього реєстраційного номерного знака та його рамки, вітрового скла автомобіля Lexus GX 470 відповідають обставинам, які вказані в поясненнях водія ОСОБА_1 Експерт також зазначив, що частина пошкоджень бампера та капота виникли внаслідок взаємодії з об'єктом, який відсутній на металевій конструкції.

У письмових поясненнях позивач зазначила, що в момент експертного дослідження на конструкції, на яку було здійснено наїзд, був відсутній металевий прут, який спричинив пошкодження бампера та капота, оскільки він після ДТП у зв'язку з ударом у місці стиковки з конструкцією відламався та знаходився неподалік.

Допитаний у судовому засіданні експерт Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса ОСОБА_6 підтвердив, що характер пошкоджень переднього бампера, підсилювача переднього бампера, переднього реєстраційного номерного знака та його рамки кріплення, вітрового скла автомобіля Lexus GX 470 відповідають обставинам, які вказані в поясненнях водія ОСОБА_1 та місцю ДТП, яка мала місце 25 червня 2015 року на вул. Світлій, 13 у м. Харкові.

На підставі викладеного суди дійшли правильного висновку, що пошкодження автомобіля відповідають обставинам, які вказані в поясненнях водія ОСОБА_1, та місцю ДТП, яка сталася 25 червня 2015 року на вул. Світлій, 13 у м. Харкові, тому немає підстав вважати, що ОСОБА_1 надала свідомо неправдиві відомості про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору добровільного страхування, є грошовим зобов'язанням.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Встановлено, що відповідач був своєчасно повідомлений про страховий випадок та зобов'язаний був здійснити страхову виплату в строк до 24 вересня 2015 року, проте на час звернення до суду з цим позовом безпідставно не виплатив позивачу завдані збитки.

Отже, суди дійшли правильного висновку, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позивач має право на стягнення пені відповідно до умов укладеного між сторонами договору та на підставі норм матеріального права.

Відповідач не спростував розмір страхового відшкодування та розрахунку пені.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що згідно з висновком транспортно-трасологічного дослідження від 28 жовтня 2015 року встановлено факт подання позивачем страховику неправдивих відомостей щодо обставин ДТП та механічних пошкоджень автомобіля Lexus GX 470, оскільки вказані доводи спростовані зібраними у справі належними та допустимими доказами, дослідженими судами під час розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги також були належним чином аргументовано судами та спростовано під час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому ці судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.