Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 760/7539/16-ц

провадження № 61-19299св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року у складі судді Коробенка С. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 06 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 55 000 дол. США зі сплатою процентів у розмірі 12,5 % річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 06 грудня 2032 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 06 грудня 2007 року, за умовами якого останній зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання.

ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 20 листопада 2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором від 06 грудня 2007 року у розмірі 47 201,10 дол. США та 247 156,54 грн.

20 квітня 2015 року позивач направив ОСОБА_1 письмову вимогу про дострокове (протягом 60 днів) повернення всієї заборгованості за кредитним договором.

20 квітня 2015 року банк направив письмову вимогу і до поручителя ОСОБА_2, якою банк вимагав від останнього виконати зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором у повному обсязі.

На підставі викладеного ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" просило стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно на користь банку заборгованість за кредитним договором від 06 грудня 2007 року в сумі 47 201,10 дол. США та 247 156,54 грн.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованість за кредитним договором від 06 грудня 2007 року в сумі 47 201,10 дол. США та 247 156,54 грн.

У задоволенні вимог до ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала умов кредитного договору, у зв'язку із чим у неї виникла заборгованість, яка підлягає стягненню. Оскільки ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" після перенесення строку виконання зобов'язання пропустило шестимісячний строк пред'явлення вимог до поручителя, порука є припиненою, а тому позов в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", пред'явивши 20 квітня 2015 року вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, змінило строк виконання основного зобов'язання з грудня 2032 року на червень 2015 року й було зобов'язано пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців (частина четверта статті 559 ЦК України) з дня зміни строку виконання основного зобов'язання. Проте до суду з вимогою до поручителя позивач звернувся лише у квітні 2016 року.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині припинення поруки і ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що строк виконання зобов'язань за кредитним договором від 06 грудня 2007 року після пред'явлення вимог про дострокове (протягом 60 днів) повернення всієї заборгованості не настав, оскільки відповідачі не отримали цих вимог, не були повідомленні про дострокове настання строку виконання зобов'язань.

10 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що 06 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 55 000 дол. США зі сплатою процентів у розмірі 12,5 % річних та кінцевим терміном погашення кредиту до 06 грудня 2032 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим кредитним договором між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 06 грудня 2007 року, за умовами якого останній зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання.

ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого станом на 20 листопада 2015 року утворилась заборгованість за кредитним договором від 06 грудня 2007 року у розмірі 47 201,10 дол. США та 247 156,54 грн, з яких: 39 414,08 дол. США - заборгованість за кредитом (основний борг); 7 787,02 дол. США - заборгованість за процентами за кредитом (основним боргом); 187 557,23 грн - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за кредитом (основним боргом); 59 599,31 грн - пеня за прострочення сплати процентів.

Відповідно до пункту 2.6.2 цього кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснити дострокове погашення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом, комісій, зборів та інших належних до сплати платежів за договором протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги банку про таке дострокове погашення, зокрема у випадку, якщо позичальник не виконав будь-яке зобов'язання за цим договором.

Установлено, що 20 квітня 2015 року позивач направив ОСОБА_1 письмову вимогу про дострокове (протягом 60 днів) повернення всієї заборгованості за кредитним договором.

20 квітня 2015 року банк направив письмову вимогу і до поручителя ОСОБА_2, якою банк вимагав від останнього виконати зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором у повному обсязі.

08 липня 2015 року позивач направив поручителю ОСОБА_2 письмову вимогу про усунення порушення зобов'язань за кредитним договором.

В квітні 2016 року ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" порушило перед судом питання про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно заборгованості за кредитним договором від 06 грудня 2007 року.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем до позовної заяви було додано вимоги від 20 квітня 2015 року до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором та вимогу від 08 липня 2015 року до ОСОБА_2 про усунення порушень зобов'язань за кредитним договором.

Як вбачається з цих вимог, вони направлені банком на адреси відповідачів з метою попередження їх про наміри банку здійснити дострокове стягнення боргу, у разі добровільної несплати в повному обсязі заборгованості за кредитним договором. Належних та допустимих доказів, відповідно до вимог статей 58, 59 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами, що свідчили б про неотримання відповідачами вимог про дострокове погашення заборгованості матеріали справи не містять. Разом з тим містять експрес-накладні про направлення вищевказаних вимог відповідачам.

Однак банк вказував, що вимоги від 08 травня 2015 року і 17 липня 2016 року поручитель не отримав, тому строк виконання зобов'язання для них через 60 днів з дня отримання вимоги не настав, отже, діє загальний строк виконання зобов'язання - 06 грудня 2032 року.

Однак, доводи банку не заслуговують на увагу, оскільки як убачається з вимог до поручителя, банк вимагав від нього як солідарного боржника здійснити погашення в повному обсязі всієї заборгованості за кредитним договором у строк, зазначений у вимозі від 20 квітня 2015 року, розмір якої станом на 08 липня 2015 року становить 45 244,08 дол. США та 34 207,52 грн. Отже, метою банку було саме дострокове виконання поручителем зобов'язань, як солідарного боржника, що відображено в вимогах. Будь які наступні дії банку, чи поручителя з боржником не змінюють умови банку про необхідність дострокової сплати боргу боржником і поручителем.

Зважаючи на вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для припинення поруки на підставі положень частини четвертої статті 559 ЦК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська ' 'br'