розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Швецової Л. А.,

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Ес Кі Мо" (далі - ТОВ "Ес Кі Мо") та просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість за договором позики в сумі 16 млн. грн.

Позов мотивовано тим, що 02 серпня 2010 року між ним та

ОСОБА_3 було укладено в простій письмові формі договір позики, відповідно до якого він надав останньому грошові кошти у розмірі 16 млн. грн

зі строком повернення до 02 серпня 2016 року.

Зазначав, що вказані кошти відповідачу були необхідні для розвитку власного ресторанного бізнесу. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстроване ТОВ "Ес Кі Мо", єдиним засновником якого є ОСОБА_3, розмір статутного

капіталу - 2 520 000 грн.

Оскільки ОСОБА_3 грошові кошти не повернуто, ОСОБА_2 просив суд стягнути на його користь заборгованість у розмірі 16 млн. грн.

Крім того, ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову та просив накласти арешт на особисті банківські рахунки, все рухоме і нерухоме майно ОСОБА_3 в межах ціни позову - 16 млн. грн, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки NISSAN, модель QASHQAI, 2010 року випуску, реєстраційний номер

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 вчиняються дії, направлені на відчуження всього належного йому майна. 07 червня 2017 року останнім було видано на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_6 довіреності з питань розпорядження квартирою АДРЕСА_1. 08 червня 2017 року ОСОБА_3 була видана довіреність на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо розпорядження належним йому автомобілем. Вважав, що вказані обставини підтверджують наміри відповідача щодо відчуження власного рухомого та нерухомого майна, за рахунок якого можливе часткове забезпечення виконання рішення суду.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 жовтня

2017 року у складі судді Саркісян О. А. заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1; автомобіль марки NISSAN, модель QASHQAI, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

на все рухоме та нерухоме майно, особисті банківські рахунки

ОСОБА_3 в межах ціни позову - 16 млн. грн.

Ухвала районного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 заявлені майнові вимоги до ОСОБА_3, який є власником нерухомого та рухомого майна, має реальну можливість ним розпорядитись, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення, тому суд першої інстанції дійшов висновку про забезпечення позову шляхом накладенням арешту на квартиру

АДРЕСА_1; автомобіль марки NISSAN, модель QASHQAI, 2010 року випуску, реєстраційний номер

НОМЕР_1; все рухоме та нерухоме майно, особисті банківські рахунки ОСОБА_3 у межах ціни позову - 16 млн. грн.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 в особі представника -

ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу та просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

03 березня 2018 року до суду апеляційної інстанції ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 подала заяву про залучення її до участі у справі, як правонаступника ОСОБА_3

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року заяву ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, задоволено. Залучено до участі у справі ОСОБА_4, як правонаступника ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні правовідносини допускають правонаступництво. Заява про залучення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до участі у справі як правонаступника

ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, з урахуванням статей 1216, 1218, 1219 ЦК України є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, правонаступником якого є

ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, задоволено. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2017 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що нерухоме та рухоме майно, на яке ухвалою суду першої інстанції накладено арешт, є спадковою масою після померлого власника ОСОБА_3 Строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 не сплинув. ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернутися з позовом до правонаступників останнього, в межах якого подати заяву про його забезпечення.

У касаційнійскарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала та постанова суду апеляційної інстанції є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Посилався на те, що суд 03 березня 2018 року неправомірно постановив ухвалу про визнання ОСОБА_4 правонаступником її померлого батька - ОСОБА_3 до шестимісячного строку для прийняття спадщини. Вказував на те, що лише після 21 червня 2018 року суд міг залучити особу до участі у справі як правонаступника. Неправомірним є скасування апеляційним судом ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 жовтня 2017 року про забезпечення позову у зв'язку зі смертю відповідача ОСОБА_3, оскільки, залучивши до участі у справі правонаступника відповідача, для якого відповідно до частини другої статті 55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до його вступу, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від представника ОСОБА_4, яка є правонаступником -

ОСОБА_3, ОСОБА_5, в якому вона посилається на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені на підставі повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, тому касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення апеляційного суду не відповідають.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 подано позов про стягнення на його користь боргу з ОСОБА_3 у розмірі 16 млн. грн на підставі договору позики від 02 серпня 2010 року.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто після постановлення ухвали районного суду, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві 22 грудня 2017 року.

За життя ОСОБА_3 склав заповіт, згідно з яким все своє майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1, заповів своїй дочці - ОСОБА_4 Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою Т. В. 07 червня 2017 року.

За заявою ОСОБА_4 від 23 січня 2018 року про прийняття спадщини Десятою харківською державною нотаріальною конторою 30 січня 2018 року були внесені відомості до Спадкового реєстру про реєстрацію спадкової справи № 60/2018.

Строк для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 не сплинув, заява спадкоємця ОСОБА_4 про прийняття спадщини за заповітом подана в межах строку, визначеного законом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Процесуальне правонаступництво можливе лише у разі доведення матеріального правонаступництва у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву ОСОБА_4 про залучення до участі у справі як правонаступника ОСОБА_3, дійшов передчасного висновку, що заява про залучення до участі у справі як правонаступника, з урахуванням статей 1216, 1218, 1219 ЦК України є обґрунтованою, оскільки за заявою ОСОБА_4 від 23 січня 2018 року про прийняття спадщини Десятою харківською державною нотаріальною конторою 30 січня 2018 року були внесені відомості до Спадкового реєстру про реєстрацію спадкової справи № 60/2018. Тобто ОСОБА_4 скористалась своїм правом для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який почався з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України). Отже, лише після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, апеляційний суд мав право залучати особу до участі у справі як правонаступника померлого, який прийняв спадщину і не відмовився від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України у порядку, передбаченому статтею 1273 ЦК України.

Скасовуючи ухвалу районного суду за заявою ОСОБА_4, яка передчасно залучена до участі у справі як правонаступник ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, строк для прийняття спадщини після смерті якого не сплинув, та відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову, апеляційний суд дійшов передчасного висновку й про задоволення її заяви про скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті за заявою ОСОБА_2

При цьому не врахував положень частини другої статті 55 ЦПК України про те, що усі дії, вчинені померлим у цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Разом з тим, пропонуючи позивачу пред'явити новий позов до правонаступника померлого ОСОБА_3, після чого подати заяву про забезпечення позову, апеляційний суд взагалі невірно застосував норми ЦПК України (1618-15) , зокрема статтю 55, не врахувавши, що з наданих позивачем доказів вбачається ймовірність позбавлення майна, за рахунок якого можливо виконати рішення суду у разі його ухвалення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судові рішення у справі, порушив норми процесуального права. Тому судові рішення суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, ухвали суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам

статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із клопотанням про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за частиною п'ятою статті 403 ЦПК України, посилаючись на відсутність єдиного підходу у застосуванні судами у подібних правовідносинах положень

частини першої статті 55 ЦПК України, що дає ґрунтовні підстави вважати, що справа містить виключну правову проблему.

Стаття 403 ЦПК України визначає, що до повноважень Великої Палати Верховного Суду у цивільному судочинстві належать передані судом, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, справи, у яких є необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду; у яких є необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні ВеликоїПалати; якщо справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, а також коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Порядок передачі справи та розгляд Великою Палатою Верховного Суду встановлено статтею 404 ЦПК України. Зокрема, у частині п'ятій цієї статті зазначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_2 не навів належного обґрунтування того, що спір містить виключну правову проблему.

За таких обставин у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 03 березня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.