Постанова
Іменем України
08 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 758/289/16-ц
провадження № 61-23799св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування",
представник відповідача - Медвідь Олександр Іванович,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на рішення Подільського районного суду м. Києва від 9 листопада 2016 року у складі судді Супрун Г. Б. та ухвалу апеляційного суду м. Києві від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ :
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - ПрАТ "СК "АХА Страхування", в якому просила стягнути з відповідача на її користь страхове відшкодування в сумі 50 082,86 грн, витрати на проведення оцінювання відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 1600 грн.
Позов мотивовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталася 22 вересня 2015 року, був пошкоджений належний позивачу транспортний засіб "Hyundai Accent", д.н. НОМЕР_1.
Страхова компанія погодилась виплатити власнику лише 12 425,70 грн, з чим позивач не погоджується.
Так, відповідно до звіту від 12 жовтня 2015 року, проведеного страховою компанією, вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу становить 120 381,22 грн, що становить 112,65% дійсної ринкової вартості транспортного засобу на момент укладання договору добровільного страхування транспортного засобу (106 860 грн), у зв'язку з чим відновлювальний ремонт визнано економічно недоцільним. Відповідач прийняв рішення про недоцільність прийняття залишків транспортного засобу на свою користь.
Позивач вважає, що автомобіль підлягає відновлювальному ремонту, оскільки внаслідок ДТП не відбулось тотальної загибелі транспортного засобу, а вартість відновлювального ремонту автомобіля "Hyundai Accent", відповідно до звіту від 11 листопада 2015 року про оцінку автомобіля, складеного ФОП ОСОБА_7, складала 63 042,86 грн, тобто 58,99% від дійсної вартості автомобіля на момент укладення договору.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування в сумі 50 082,86 грн (63 042,86 грн - 534,30 грн (франшиза) - 12425,70 грн).
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 9 листопада 2016 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "АХА Страхування" на користь ОСОБА_4 48 010 грн страхового відшкодування, 1 600 грн витрат на проведення оцінювання відновлювального ремонту автомобіля.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звіт вартості матеріального збитку, проведений на замовлення позивача відрізняється від звіту, проведеного на замовлення відповідача, фактично цінами на запасні частини. ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" проводила оцінку у офіційного дилера виробника колісного транспортного засобу, вважаючи ці дані цін пріоритетними. Але пунктом 23.3.9 договору страхування визначено право страховика лише рекомендувати страхувальнику станцію технічного обслуговування (далі - СТО). Тобто, умовами договору не визначено обов'язкового звернення до СТО офіційного виробника. Спір між сторонами по суті зводиться до незгоди з визначеною вартістю деталей на автомобіль. Позивач звернулась за проведенням ремонтних робіт до СТО на власний вибір, як зазначено в пункті 26.11 договору, що не є порушенням умов договору. Позивачем не порушені умови договору у виборі СТО.
Суд не взяв до уваги звіт, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 63042,86 грн та виходив з розміру фактично понесених позивачем витрат на ремонт автомобіля, які складають 60 970 грн та підтверджуються актом здачі-приймання виконаних робіт від 19 жовтня 2015 року.
У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір страхового відшкодування становить 48010 грн. (60 970 грн - франшиза 534,30 грн - погоджена сума добровільного відшкодування страхувальником 12425,70 грн).
Також суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем за проведення оцінки відновлювального ремонту в розмірі 1600 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ "СК "АХА Страхування" відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що страховик визначив розмір страхового відшкодування з порушенням пунктів 26.10., 26.11 договору страхування, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ПАТ "СК "АХА Страхування" на користь ОСОБА_4 48 010 грн страхового відшкодування, яке визначив як різницю між фактично понесеними витратами позивача та визначеним страховою компанією розміром збитків.
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "СК "АХА Страхування", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано,що фактично за результатами незалежної оцінки страхова сума обумовлена умовами договору становить певну частку дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку, тобто страхова сума менше дійсної вартості транспортного засобу на момент настання ДТП.
Згідно п. 9 договору, страхова сума складає 106 860 грн, в той час як згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку від 12 жовтня 2015 року, ринкова вартість транспортного засобу "Hyundai Accent", номерний знакНОМЕР_1, станом на момент ДТП (22 вересня 2015 року), складає
174 841,17 грн. Тобто, страхова сума обумовлена умовами договору становить лише61,12 % дійсної вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку.
Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій поверхнево та однобічно дослідили матеріали справи, взявши лише до уваги документи СТО ТОВ "Новий Сервіс", що підтверджують фактично понесені витрати позивача на здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, та в порушення вимог законодавства, не врахували, що фактично автомобіль "Hyundai Accent", номерний знак НОМЕР_1 було застраховано лише на 61,12%, що дає підстави дляздійснення страхового відшкодування у такій же частці й від визначених постраховій події збитків, тобто в сумі 24304,86 грн.
Крім того, судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права стосовно позиції ПАТ "Укрсоцанк", як вигодонабувача за договором страхування у цій справі. У разі визнання події страховим випадком та відсутності підстав для відмови у виплаті, виключно вигодонабувач за договором, який мав бути залучений до участі в справі як третя особа, мав право на отримання страховоговідшкодування, у зв'язку з чим ОСОБА_4 є неналежним позивачем, а позов не підлягав задоволенню.
Інші учасники судового процесу не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Суд установив, що 13 жовтня 2014 між ОСОБА_4 та ПАТ "СК "АХА Страхування" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого застраховано автомобіль "Hyundai Accent", номерний знак НОМЕР_1.
22 вересня 2015 року по вул. Здолбунівська, 7-Д у м. Києві сталася ДТП, внаслідок якої відбулося пошкодження належного позивачу транспортного засобу, застрахованого у ПАТ "СК "АХА Страхування", у зв'язку з чим 09 жовтня 2015 року позивач направив повідомлення до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до звіту від 12 жовтня 2015 року про визначення вартості матеріального збитку, проведеного ФОП ОСОБА_8 за заявою відповідача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 120 381,22 грн, що становить 112,65% дійсної вартості на момент укладення договору добровільного страхування транспортного засобу.
У зв'язку з наведеним відновлювальний ремонт було визнано страховою компанією економічно недоцільним, а розмір страхового відшкодування визначено в 12 425,70 грн.
Згідно звіту від 11 листопада 2015 року, наданого позивачем, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 63 042,86 грн, що становить 58,99% від дійсної вартості автомобіля та виключає факт повної загибелі застрахованого майна.
Між сторонами виник спір щодо розміру страхового відшкодування за договором добровільного страхування.
Статтею 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (Статтею 6 Закону України "Про страхування").
Статтею 990 ЦК Українивстановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно зі статтею 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.
У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Пунктом 25.2 договору добровільного страхування транспортного засобу передбачено, що розмір завданих збитків визначається страховиком за участю страхувальника на підставі: документа, де визначено перелік знищених, пошкоджених або викрадених складових частин чи в цілому об'єкта страхування (дефектної відомості, авто товарознавчої експертизи, акту огляду транспортного засобу; документа, складеного компетентним органом, про обставини, час, місце страхового випадку із зазначенням знищеного, пошкодженого або викраденого об'єкта страхування чи його частин; документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, авто товарознавча експертиза).
Згідно з пунктом 30.5 договору добровільного страхування транспортного засобу повна загибель транспортного засобу - це випадок, коли вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу перевищує 70% його дійсної вартості на момент укладення договору добровільного страхування транспортного засобу. За згодою страховика та страхувальника повною загибеллю транспортного засобу може бути визнано випадок, коли вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу перевищує 50% його дійсної вартості на момент укладання договору.
Пунктом 26.11 укладеного між сторонами договору передбачено, що при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в п. 11 договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми. При цьому, розмір збитків визначається з урахуванням наведених умов договору, передбачених підпунктом 26.11.1 (на базі авторизованої СТО) та 26.11.2 (на базі СТО на вибір страховика) і зазначених у пункті 16 договору умов.
Пунктом 16 договору передбачено, що місцем проведення ремонтних робіт для визначення розміру збитків не може бути ні СТО на вибір страховика, ні авторизована СТО.
Відповідно до пункту 23.3.9 договору добровільного страхування страховик має право у разі настання страхової події рекомендувати страхувальнику станцію технічного обслуговування (СТО) для усунення пошкоджень, завданих транспортному засобу, та складати кошторис збитків на підставі даних цієї СТО.
Пунктом 26.12 договору передбачено, що у разі виникнення суперечок між сторонами про причини та розмір збитку (витрат на відновлення транспортного засобу) кожна із сторін має право вимагати проведення незалежної експертизи. Експертиза здійснюється за рахунок сторони, яка вимагала її проведення. Страховик приймає на себе частину витрат по експертизі, що відповідає співвідношенню суми, у виплаті якої було раніше відмовлено, і суми відшкодування, сплаченої після проведення експертизи.
Звіт вартості матеріального збитку, проведений на замовлення позивача відрізняється від звіту, проведеного на замовлення відповідача, зокрема щодо цін на запчастини.
Так, ПАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" проводила оцінку у офіційного дилера виробника колісного транспортного засобу, вважаючи запропоновані дилером ціни пріоритетними.
Разом з тим, за змістом пункту 23.3.9 договору передбачено право страхування лише рекомендувати страхувальнику станцію технічного обслуговування.
Тобто, умовами договору не визначено обов'язкового звернення до СТО офіційного виробника.
Відповідно до п. 16 договору передбачено, що місцем проведення ремонтних робіт для визначення розміру збитків не може бути ні база СТО на вибір страховика, ні на базі авторизованої СТО.
В тексті договору, в графі місця проведення ремонтних робіт "на базі СТО на вибір Страховика" визначено "ні", так само і "на базі авторизованої СТО" також визначено "ні".
У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд правильно виходив з того, що позивачем не порушені умови договору у виборі СТО.
Позивач звернулась за проведенням ремонтних робіт до СТО на власний вибір, як зазначено у пункті 26.11 договору та не є порушенням умов договору.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що страхова компанія визначила розмір страхового відшкодування з порушенням пунктів 26.10, 26.11 договору страхування, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ПАТ "СК "АХА Страхування" на користь ОСОБА_4 48 010 грн страхового відшкодування, яке визначив як різницю між фактично понесеними витратами позивача та визначеним страховою компанією розміром збитків.
Посилання страхової компанії у касаційній скарзі щодо неналежності позивача у цій справі з тих підстав, що ПАТ "Укрсоцанк" є вигодонабувачем за договором страхування є безпідставними та спростовуються змістом укладеного між сторонами договору страхування, яким не визначено ПАТ "Укрсоцбанк" у якості вигодонабувача за договором, а зазначено лише, що застрахований транспортний засіб перебуває у заставі цього банку.
Доводи касаційної скарги про те, що страхова сума менше дійсної вартості транспортного засобу на момент настання ДТП, тому автомобіль "Hyundai Accent" д.н. НОМЕР_1 фактично було застраховано лише на 61,12%, що дає підстави для здійснення страхового відшкодування у такій же частці, є безпідставними та необґрунтованими, спростовуються умовами укладеного між сторонами договору.
Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували.
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 9 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києві від 28 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
В. В. Пророк
І. М. Фаловська