від 4 липня 2017 року у складі судді Скрипниченко Т. І. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 2 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Кочегарової Л. М., Зайцевої С. А., Ткаченко Т. Б.,

У квітні 2017 року Управління соціального захисту населення Центрального району Маріупольської міської ради Донецької області (далі - УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради Донецької області, або УСЗН) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просило стягнути з відповідача суму надміру виплачених коштів щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання у розмірі 21 818,57 грн.

Позов мотивовано тим, що 10 листопада 2014 року ОСОБА_4 взятий на облік внутрішньо переміщених осіб в УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради і йому було призначено щомісячну адресну допомогу як особі, яка переміщуються з тимчасово окупованої території України у розмірі 1130 грн щомісячно з 10 листопада 2014 року по 30 серпня 2016 року. В результаті проведення перевірки було встановлено, що у відповідача є депозитний рахунок, який перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а тому, допомога відповідачу була нарахована безпідставно. Загальна сума надміру сплачених ОСОБА_4 грошових коштів адресної допомоги становить 21 818,57 грн. Оскільки відповідач зобов'язання про добровільне погашення зазначеної переплати у 10-ти денний строк не здійснив, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення цих коштів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 04 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 02 серпня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради надмірно сплачені грошові кошти адресної допомоги у розмірі 21 818,57 грн. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що відповідач мав у банківській установі кошти, які перевищують 10 - кратний розмір прожиткового мінімуму, встановлений для працездатних осіб, і надав платнику допомоги інформацію, яка не відповідає дійсності щодо свого майнового стану, а тому, сума грошової допомоги, виплачена надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, підлягає стягненню з ОСОБА_4 у судовому порядку, оскільки добровільно повертати цю суму останній відмовився.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що безпідставно отримане майно підлягає поверненню згідно статті 1212 ЦК України, але існують грошові кошти, які не повертаються за наявності певних підстав згідно статті 1215 ЦК України. При цьому, кошти, які відповідач отримав від позивача, входять до переліку коштів, зазначених у статті 1215 ЦК України.

У даній справі встановлено лише недобросовісність відповідача, тоді як наявність рахункової помилки з боку позивача не була встановлена, а для повернення зазначених коштів необхідна наявність як недобросовісності отримувача коштів, так і рахункової помилки одночасно.

За таких обставин, у судів попередніх інстанцій не було правових підстав задовольняти позов.

Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України та помилково не застосували положення статті 1215 ЦК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою на вищевказані судові рішення. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Позивач не скористався правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_4 є внутрішньо переміщеною особою, яка перемістилися для проживання району проведення антитерористичної операції - з м. Донецька, для проживання у м.Маріуполь Донецької області.

10 листопада 2014 року ОСОБА_4 подав до УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради заяву про призначення щомісячної адресної грошової допомоги для покриття витрат проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У заяві вказав, що у будь-кого з членів його сім'ї на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, який перевищує 10 - кратний розмір прожиткового мінімуму, встановлений для працездатних осі, немає.

Рішенням УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради

від 11 листопада 2014 року відповідачу призначено грошову допомогу в розмірі 884 грн на період з 10 листопада 2014 року до 09 травня 2015 року.

В подальшому розмір допомоги змінювався.

За період з 10 листопада 2014 року по 30 серпня 2016 року ОСОБА_4 отримав адресну допомогу на загальну суму 21 818,57 грн.

Відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам покриття витрат на проживання, в тому числі, на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (505-2014-п) (далі - Порядок), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістились з тимчасово окупованої території України, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатнимдля проживання внаслідок проведення антитерористичної операції та які взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.

Під час проведення перевірки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136 "Про затвердження Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування" (136-2016-п) , було встановлено, що у відповідача з 06 листопада 2014 року є діючий депозитний рахунок, розмір коштів на якому перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Факт наявності у розпорядженні відповідача на момент призначення адресної допомоги грошових коштів на рахунку в ПАТ "Альфа-Банк", розмір яких перевищував 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, підтверджується даними про рух коштів з 06 листопада 2014 року до 13 травня 2016 року по рахунку.

Рішенням УСЗН Центрального району Маріупольської міської ради від 08 листопада 2016 року визначено розмір надміру виплачених коштів ОСОБА_4 в сумі 21 818,57 грн та 23 листопада 2016 року, 13 грудня 2016 року направлено відповідні повідомлення пре переплату з пропозицією у 10-ти денний строк з'явитися до Управління з питання призначення та перерахування щомісячної адресної допомоги.

Разом з тим, відповідач у добровільному порядку кошти не повернув.

Відповідно до пункту 11 Порядку (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.

Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які, керуючись вищезазначеними нормами матеріального права, правильно оцінивши зібрані у справі докази, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача, який надав недостовірні відомості про відсутність у нього на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, який перевищує 10 - кратний розмір прожиткового мінімуму, встановлений для працездатних осіб, нарахованої та виплаченої йому адресної допомоги.

Доводи касаційної скарги відповідача щодо порушення норм матеріального права, зокрема статті 1215 ЦК України є безпідставними та необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи судами встановлено факт недобросовісності отримувача державної допомоги, що виключає можливість застосування даної норми до спірних правовідносин.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, які належним чином перевірені апеляційним судом та обґрунтовані висновки щодо яких викладено в мотивувальній частині постановленої ним ухвали.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.