Постанова
Іменем України
08жовтня 2018 року
м. Київ
справа №712/2815/17
провадження №61-15287св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представники позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
відповідач - ОСОБА_7,
представник відповідача - ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2017 року у складі судді Романенко В. А. та постанову апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2018 року у складі колегії суддів: Пономаренка В. В., Гончар Н. І., Сіренка Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_7, в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у розмірі 7 500 грн щомісячно, але не менше, ніж 1/4 частина заробітку, починаючи з дати подання позову та до припинення навчання чи до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку, залежно від того, яка з цих обставин настане першою.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_7 на теперішній час є повнолітньою і навчається за кордоном у Вищій школі імені Лазарського (Варшава, Польща). Відповідно до довідки про зарахування іноземця на навчання період її навчання складає з 03 жовтня 2016 року до 30 вересня
2019 року. Вартість навчання за один семестр складає 1 600 євро, що в гривневому еквіваленті становить 45 785, 76 грн. Нею було оплачено вартість першого року навчання, що підтверджується в офіційному запрошенні на навчання для ОСОБА_4 від 11 травня 2016 року, а також відповідними квитанціями.
Позивач навчається на стаціонарній формі навчання та не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно заробляти кошти. Для оплати навчання позивачу необхідно отримувати близько 7 500 грн щомісячно, не включаючи витрат на проживання та харчування.
ОСОБА_7 вказує, що відповідач є військовослужбовцем і має постійний заробіток, у зв'язку з чим має змогу надавати матеріальну допомогу.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 листопада 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 аліменти як на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, в розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 07 березня 2017 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах щомісячної суми допущено до негайного виконання.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач має вік, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовжує навчання, потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, а відповідач має обов'язок щодо утримання доньки на період її навчання та має можливість надавати таку допомогу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції ухвалив рішення при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав установленими при невідповідності висновків, а також неправильного застосування норм матеріального права.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції, збільшивши розмір аліментів з 1/8 частки від заробітку на 7 500 грн, але не менше 1/4 частки заробітку.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилково висновку про відсутність у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу на підставі того, що на його утриманні перебуває його мати, мати його дружини та батько дружини, оскільки це є його є його власною ініціативою та що підтверджує достатність матеріальних доходів для надання допомоги іншим особам.
22 червня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_7
Відзив аргументовано тим, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, не порушив процесуальний закон, доводи касаційної скарги є необґрунтованим та не спростовують висновок суду апеляційної інстанції.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Суд установив, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 є батьками
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 грудня 2008 року з ОСОБА_7 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частина заробітку щомісячно, починаючи з 25 вересня 2008 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На теперішній час ОСОБА_4 є повнолітньою.
Відповідно до довідки про зарахування іноземця на навчання, виданою
14 травня 2016 року Вищою школою імені Лазарського (Варшава, Польща) ОСОБА_4, залишається на навчання на період з 03 жовтня 2016 року до 30 вересня 2019 року, стаціонарне навчання першого ступеня та продовжує навчання на 1 семестрі. Навчання розпочато 03 жовтня 2016 року.
Відповідно до статті 180 СК Українибатьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
При цьому СК України (2947-14) виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.
Встановивши відсутність можливість у відповідача надавати матеріальну допомогу дитині, яка продовжує навчання за кордоном, оскільки він є учасником бойових дій, за станом здоров'я потребує періодичного медичного лікування, на його утриманні перебувають особи, які потребують матеріальної допомоги, апеляційний суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції в повному обсязі з'ясував обставини, на які посилалась позивач, як на підставу своїх вимог, дав оцінку запереченням відповідача, оцінив надані сторонами докази на їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2018 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
В. В.Пророк
І. М.Фаловська