розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 06 лютого 2017 року у складі судді Яворської Н. І. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Левика Я. А.,

Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_6, в якому просила усунути ОСОБА_6 від права на спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_11, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позов мотивовано тим, що у 1967 році за рішенням виконавчого комітету Городоцької районної ради Львівської області батькові позивача виділили земельну ділянку, на якій він побудував житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 У подальшому цей будинок було залишено в спадок брату позивача - ОСОБА_11

У 2003 році ОСОБА_11 уклав шлюб з ОСОБА_12, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Позивач, як рідний брат спадкодавця ставить питання про усунення відповідача від права на спадкування, оскільки вважає, що вона не дбала про спадкодавця, не виконувала будь-яких робіт у будинку, зловживала спиртними напоями. Вказує на те, що за цих обставин саме він та його сестри доглядали за ОСОБА_11, який хворів, а також утримували будинок.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 06 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що позивачем не наведено будь-яких даних та не надано доказів про те, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 через важку хворобу, каліцтво або похилий вік перебував у безпорадному стані та потребував у зв'язку з цим сторонньої допомоги чи догляду.

Позивачем не доведено та судами не встановлено, що спадкодавець перебував у безпорадному стані, існувала необхідність в утриманні спадкодавця, а відповідно, у відповідача виник обов'язок його утримання, надання допомоги, необхідність їх для існування спадкодавця та такий не був виконаний відповідачкою, умисно та свідомо.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, судами вибірково взято до уваги одні докази та необґрунтовано відхилено інші докази. Висновки судів про фактичне прийняття спадщини відповідачем та щодо доведеності цих обставин є передчасними і помилковими.

Судом апеляційної інстанції порушено право позивача у доступі до правосуддя, оскільки справа була розглянута за його відсутності та за наявності своєчасно поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі на вищевказані судові рішення. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів".

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 травня 2018 року справу передано Верховному Суду.

Представник відповідача ОСОБА_6 у відзиві на касаційну скаргу не погодилася з доводами позивача та просив залишити без змін ухвалені у справі рішення, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом установлено, що 03 жовтня 2003 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зареєстровано шлюб. Після одруження відповідач має прізвище ОСОБА_12.

ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, після чого відкрилася спадщина на належне йому майно.

Відповідач та померлий ОСОБА_11 до дня його смерті постійно проживали у будинку АДРЕСА_1 та вели спільне господарство. У вказаному будинку відповідач зареєстрована не була, однак фактично проживала у ньому постійно зі своїм чоловіком та вела спільне господарство.

Після смерті ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 до Городоцької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулася дружина спадкодавця - ОСОБА_6

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 31 липня 2015 року ОСОБА_6 визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11

Звернувшись до суду з даним позовом, позивач, який є рідним братом спадкодавця, посилається на наявність підстав, визначених частиною п'ятою статті 1224 ЦК України, для усунення відповідача від права на спадкування майна ОСОБА_11, оскільки останній фактично перебував в безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги, догляду, а відповідач не приймала участі в матеріальному утриманні свого чоловіка в період його важкої хвороби, не приймала участі у догляді за ним, не цікавилася станом його здоров'я, не вчиняла жодних інших дій щодо утримання та надання будь-якої допомоги.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення від права на спадкування за частиною п'ятою статті 1224 ЦК України, відповідно до якої особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Так, зі змісту наведеної норми закону вбачається, що лише при одночасному настанні таких обставин, як ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво, а також доведеності зазначених фактів у їх сукупності, спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Разом з тим, в порушення приписів норм процесуального права щодо обов'язку доказування і подання доказів, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що спадкодавець потребував допомоги, а відповідач ухилялася від виконання обов'язку забезпечувати підтримку та допомогу ОСОБА_11

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що позивач не є спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті брата та відповідно претендує на спадкове майно та відповідачем, як спадкоємцем, що прийняла спадщину, можуть порушуватись будь-які його права на спадкове майно.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Як рідний брат померлого, позивач є його потенційним спадкоємцем, який спадщини після смерті ОСОБА_11 не приймав, спільно з братом на час смерті не проживав та до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався.

Аргументи касаційної скарги щодо порушення прав позивача на участь у апеляційному розгляді справи, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивач та його представник були повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду справи, позивач був присутній в судовому засіданні апеляційного суду 19 травня 2017 року та за його клопотанням у справі оголошувалась перерва та у повному обсязі мав можливість реалізувати надані йому законом процесуальні права щодо доведення заявлених ним позовних вимог. Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції перевірені апеляційним судом належним чином, висновки щодо яких мотивовано викладено у постановленій ним ухвалі. При цьому, суд апеляційної інстанції відповідно до норм процесуального права вирішив подане позивачем вдруге клопотання про відкладення розгляду справи.

Законне і обґрунтоване судове рішення не може бути скасовано з одних лише формальних підстав.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та фактично зводяться до незгоди заявника з мотивами, з яких суди виходили, вважаючи необґрунтованими вимоги позивача, та з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.