Постанова

Іменем України

05 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 754/397/16-ц

провадження № 61-16564св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду:

Черняк Ю.В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація),

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Бізнес Груп", Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2017 року у складі судді Петріщевої І. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року у складі колегії суддів: Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І., у справі за позовом ОСОБА_4 до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), третя особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Бізнес Груп", Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради, про визнання дій незаконними та заборону вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - КП "Київблагоустрій"), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна Бізнес Груп" (далі - ТОВ "Україна Бізнес Груп"), Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (далі - Департамент міського благоустрою), про визнання дій незаконними та заборону вчинення дій.

Позовну заяву мотивовано тим, що 04 квітня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування нежитлових приміщень, за умовами якого ОСОБА_4 отримав у власність нежитлові приміщення під магазин, загальною площею 348,9 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галущенко Н. М. та зареєстрований у реєстрі за № 442.

У 2015 році у зв'язку із встановленням ОСОБА_4 внутрішніх перегородок загальна площа приміщень зменшилася до 334,8 кв.м, про що були внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до витягу з реєстру від 01 грудня 2015 року.

11 грудня 2015 року КП "Київблагоустрій" частково демонтувало належні ОСОБА_4 приміщення, самовільно від'єднало їх від електромереж і водопостачання та привело їх у неприглядний для подальшого використання стан, що підтверджується фото і відео - матеріалами та поясненнями свідків.

Крім того, під виглядом виконання доручення Департаменту міського благоустрою від 08 грудня 2015 року № 467/12-15, яким КП "Київблагоустрій" було доручено вжити заходів щодо демонтажу павільйону по АДРЕСА_1 у разі відсутності дозвільних документів, відповідачем було частково зруйновано нежитлові приміщення ОСОБА_4 Тому позивач просив суд визнати незаконними дії КП "Київблагоустрій" із демонтажу нежитлових приміщень під магазин, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; заборонити КП "Київблагоустрій" вчиняти дії із демонтажу зазначених нежитлових приміщень на підставі доручення Департаменту міського благоустрою від 08 грудня 2015 року № 467/12-15.

У запереченнях на позовну заяву КП "Київблагоустрій" зазначило, що уповноваженим інспектором відповідача було проведено перевірку правомірності встановлення тимчасової споруди у м. Києві по АДРЕСА_1, та у зв'язку із відсутністю дозвільної документації було винесено припис № 1516478 з вимогою надання проектно-дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди.

В подальшому, у зв'язку із невиконанням вимог припису № 1516478, ненаданням дозвільної документації Департаментом міського благоустрою було прийнято рішення (доручення) про вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановленої тимчасової споруди у м. Києві по АДРЕСА_1. Форма рішення про демонтаж нормативними актами не встановлена, - відповідно вказане рішення реалізується Департаментом шляхом надання доручення підпорядкованому Комунальному підприємству у відповідності із пунктом 6.25 Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27 січня 2011 року № 94 (далі - Положення). Силами КП "Київблагоустрій" із залученням підрядної організації було проведено демонтаж вказаної вище тимчасової споруди, про що складено відповідний акт. При цьому відповідач зазначив, що на обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що дії відповідача стосувались об'єкту нерухомого майна за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, проте вважає, що з такими доводами погодитись не можна, виходячи з того, що за наявними у позивача документами неможливо встановити факт того, чи дійсно об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, та споруда стосовно якої було вжито заходи із демонтажу, є одними і тими самими спорудами.

За допомогою сервісу Містобудівного кадастру м. Києва, який знаходиться у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом міського благоустрою була отримана інформація про те, що у м. Києві не існує об'єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, вказана адреса відсутня у містобудівному кадастрі м. Києва, тобто, визначити реквізити місця розташування вказаної нерухомості позивача на місцевості неможливо. Також споруд, стосовно якої було прийнято рішення про демонтаж, є тимчасовою, оскільки була встановлена без заглибленого фундаменту, виготовлена з полегшених залізних легких збірно-розбірних конструкцій та за своїми ознаками не належить до об'єктів нерухомого майна.

Таким чином, рішення Департаменту про демонтаж (доручення) не стосується нерухомого майна за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1. Відповідно до пункту 6 Положення Департамент має право, зокрема, здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо. Таким чином, рішення про демонтаж малої архітектурної форми (тимчасових споруд) приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради внаслідок невиконання вимог припису власником (користувачем) встановленого елементу благоустрою.

У запереченнях на позовну заяву Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради зазначив, що припис № 1516478 був складений інспектором КП "Київблагоустрій" при виявленні порушення за адресою: АДРЕСА_1, а відповідно до договору дарування від 04 квітня 2014 року позивачу були подаровані нежитлові приміщення під магазин, загальною площею 348,9 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, демонтаж спірного об'єкту проводився за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, згідно акту демонтажу від 11 грудня 2015 року № 467/12-15.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності зазначено нежитлові приміщення під магазин, загальною площею 334,8 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а відповідно до наданих позивачем документів, неможливо ідентифікувати, що спірний об'єкт, на який складений припис № 1516478 та надане доручення від 08 грудня 2015 року № 467/12-15, є одним і тим самим об'єктом, оскільки не співпадає адреса та площа спірного об'єкту. Таким чином, вважає, що оскільки акти, на підставі яких було проведено демонтаж спірного приміщення позивача, а саме припис від 07 грудня 2015 року № 1516478 та доручення Департаменту на проведення демонтажу спірного об'єкту від 08 грудня 2015 року № 467/12-15, на даний момент є чинними, позивачем не оскаржувались, позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що належних і допустимих доказів на підтвердження позовних вимог відповідно до положень статтей 57, 64 ЦПК України щодо порушених прав ОСОБА_4 суду не надав, зокрема, він не довів незаконність дій КП "Київблагоустрій" з демонтажу нежитлових приміщень на підставі доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради, а також право власності на демонтоване майно.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2017 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 не було надано суду доказів того, що КП "Київблагоустрій" незаконно демонтувало належні на праві власності позивачу приміщення, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати право власності ОСОБА_4 порушеним та таким, яке підлягає захисту в обраний позивачем спосіб.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що знесення об'єктів нерухомого майна, які є самочинним будівництвом, здійснюється у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статтею 376 ЦК України, виключно на підставі рішення суду. У порушення зазначених вимог чинного законодавства КП "Київблагоустрій" демонтувало належні йому на праві власності нежитлові приміщення. Крім того, зазначені приміщення було демонтовано на підставі документів, які стосуються іншого об'єкту.

У запереченнях на касаційну скаргу КП "Київблагоустрій" зазначило, що касаційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає з аналогічних підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

У поясненнях на касаційну скаргу Департамент міського благоустрою зазначив, що мотиви касаційної скарги є необґрунтованими і касаційна скарга задоволенню не підлягає з аналогічних підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною третьою статті 2 ЦПК України 2004 року, у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 квітня 2014 року ОСОБА_4 на підставі договору дарування став власником нежитлових приміщень під магазин, загальною площею 348,9 кв.м, за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, розміщених на земельній ділянці, площею 0,0512 га.

07 грудня 2015 року старшим інспектором КП "Київблагоустрій" видано припис № 1516478, відповідно до якого встановлено порушення власниками тимчасової споруди по АДРЕСА_1 пунктів 15.3.5, 20.1.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, та запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення тимчасової споруди, а в разі її ненадання демонтувати тимчасову споруду власними силами, а також повідомлено, що у разі невиконання вимог припису будуть вжиті відповідні заходи згідно вимог чинного законодавства.

08 грудня 2015 року Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської радивидано директору КП "Київблагоустрій" доручення № 467/12-15 щодо вжиття заходів, відповідно до вимог чинного законодавства України, про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою в разі відсутності проектно-дозвільної документації на розміщення павільйону по АДРЕСА_1.

11 грудня 2015 року ТОВ "Україна Бізнес Груп" проведено демонтаж майна - павільйону, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом демонтажу № 51/11-12-01.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що будь-яких доказів на підтвердження того, що на підставі припису КП "Київблагоустрій" від 07 грудня 2015 року № 1516478 та доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради від 08 грудня 2015 року демонтовано саме належні на праві власності ОСОБА_4 приміщення за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, немає.

Відповідно до вказаних припису, доручення та акту демонтажу від 11 грудня 2015 року демонтовано павільйон за адресою: АДРЕСА_1.

Інших доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач незаконно демонтував належні на праві власності позивачу приміщення, ОСОБА_4 не надав, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати порушеним його право власності.

Доводи касаційної скарги висновки судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України (1618-15) не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б.І. Гулько

Д. Д. Луспеник