Постанова

Іменем України

04 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 740/3118/17-ц

провадження № 61-11973ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - комунальний лікувально-профілактичний заклад "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального лікувально-профілактичного закладу "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького" на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, у складі судді Пантелієнко В. Г., від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області, у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Скрипки А. А., Тагієва С. Р., від 11 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до комунального лікувально-профілактичного закладу "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького"(далі - КЛФЗ "Ніжинська центральна міська лікарня

ім. М. Галицького", лікарня) про скасування дисциплінарного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він перебуває у трудових відносинах з відповідачем з 1998 року, працює на посаді лікаря-уролога. Наказом відповідача від 20 червня 2017 року йому оголошено догану за відсутність на робочому місці 01 та 02 червня 2017 року без поважних причин. На думку позивача, цей наказ є незаконним з огляду на те, що розпорядженням управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації від 23 травня 2017 року було прийнято рішення про відрядження його на українсько-польський симпозіум "Урологія ХХІ століття" у м. Львів. Симпозіум було призначено на 01-03 червня 2017 року, він завчасно придбав квитки на потяг до м. Львову та забронював місце у готелі.

30 травня 2017 року у приймальні головного лікаря його повідомили, що розпорядження про його відрядження на симпозіум не видано. Ураховуючи понесені ним витрати на придбання квитків та бронювання місця у готелі, позивач на період проведення симпозіуму написав заяву на відпустку, яка була погоджена із завідуючим відділенням. З 01 по 03 червня 2017 року він перебував на симпозіумі та отримав сертифікат учасника. Для з'ясування обставин його відсутності було створено комісію. Позивач вважав, щонаказ про оголошення йому догани ґрунтується на неприязних стосунках з головним лікарем.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд скасувати наказ головного лікаря КЛФЗ "Ніжинська центральна міська лікарня

ім. М. Галицького" від 20 червня 2017 року № 103 про оголошення йому догани.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 21 листопада 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ головного лікаря КЛФЗ "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького" від 20 червня 2017 року

№ 103 "Про оголошення догани працівнику" щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани ОСОБА_4 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у лікарні створена та функціонує профспілкова організація, членом якої є ОСОБА_4, а тому процедура притягнення його до дисциплінарної відповідальності має відбуватися з урахуванням вимог частини другої статті 252 КЗпП України, лише за попередньою згодою виборного профспілкового комітету. Керівництво лікарні прийняло рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності без погодження з профспілковою організацією, тому наявні підстави для скасування наказу від 20 червня 2017 року № 103.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 січня 2018 року рішення суду першої інстанції змінено у частині мотивів та підстав задоволення позову.

Апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції у частині підстав для задоволення позову, посилаючись на те, що ОСОБА_4 не входить до складу виборного профспілкового органу Ніжинської центральної міської організації профспілки працівників охорони здоров'я України, яка функціонує у КЛПЗ "Ніжинська центральна міська лікарня

ім. М. Галицького".Апеляційний суд дійшов висновку, що причини відсутності ОСОБА_4 на робочому місці 01 та 02 червня 2017 року є поважними, оскільки у зазначений час позивач перебував на науковому симпозіумі у м. Львові згідно з розпорядженням управління охорони здоровя Чернігівської обласної державної адміністрації від 23 травня

2017 року № 154, отже висновок суду першої інстанції про скасування наказу від 20 червня 2017 року № 103 є правильним.

У касаційній скарзі КЛПЗ "Ніжинська центральна міська лікарня

ім. М. Галицького" просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильного встановлено обставини, які мають значення для справи, та не взято до уваги, що ОСОБА_4 перебував на науковому симпозіумі за власною ініціативою, без погодження з керівництвом лікарні. Позивач повинен своєчасно виконувати розпорядження керівництва закладу, у якому він працює, а не розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації, яке носить рекомендаційний характер.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди встановили, що ОСОБА_4 перебуває у трудових відносинах

з КЛПЗ "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького" та працює на посаді лікаря-уролога хірургічного відділення.

Розпорядженням управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації від 23 травня 2017 року № 154 "Про українсько-польський симпозіум "Урологія ХХІ століття" головному лікарю

КЛПЗ "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького" надано вказівку відрядити на цей симпозіум, який проходитиме у м. Львові

01-03 червня 2017 року, лікаря-уролога ОСОБА_4

Розпорядження про відрядження ОСОБА_4 на зазначений симпозіум головним лікарем КЛПЗ "Ніжинська центральна міська лікарня

ім. М. Галицького" не видавалось, оскільки іншому лікарю-урологу

КЛПЗ "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького"

ОСОБА_5, який мав би замінити позивача під час його відсутності на робочому місці, надано відпустку без збереження заробітної плати

01 та 02 червня 2017 року.

Апеляційний суд встановив, що наказ від 26 травня 2017 року № 56-а про надання лікарю-урологу ОСОБА_6 відпустки 01 та 02 червня

2017 року був відмінений відповідно до наказу головного лікаря

КЛПЗ "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького"

від 01 червня 2017 року № 60-В (а. с. 62, 64).

30 травня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до головного лікаря

КЛПЗ "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького" із заявою про надання двох днів відпустки 01 та 02 червня 2017 року у зв'язку з тим, що він під час основної відпустки перебував на лікарняному. Зазначена заява погоджена завідуючим хірургічним відділенням лікарні.

Наказ про надання відпустки ОСОБА_4 01 та 02 червня 2017 року не був виданий у зв'язку з тим, що зазначені дні відпустки були використані позивачем, про що було зазначено у пояснювальній записці старшого інспектора відділу кадрів.

13 червня 2016 року відбулося засідання комісії, створеної для розслідування причин відсутності ОСОБА_4 на робочому місці. Членами комісії одноголосно визнано наявність у діях ОСОБА_4 факту порушення внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни.

Наказом головного лікаря КЛПЗ "Ніжинська центральна міська лікарня

ім. М. Галицького" від 20 червня 2017 року № 103 ОСОБА_4 оголошено догану за відсутність на робочому місці 01 та 02 червня 2017 року без поважної причини.

Відповідно до статті 139 КЗпП Українипрацівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана.

Частиною першою статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до статті 149 цього ж Кодексу до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147- 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Встановивши, що позивач був відсутній на робочому місці 01 та 02 червня 2017 року у зв'язку з тим, що він приймав участь у науковому симпозіумі на підставі розпорядження управління охорони здоров'я Чернігівської обласної державної адміністрації від 23 травня 2017 року, висновки комісії, створеної для розслідування причин відсутності ОСОБА_4 на робочому місці, не містять достатніх даних про винні дії позивача щодо порушення встановлених трудових обов'язків, які б могли бути підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності і оголошення догани, відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження настання для нього негативних наслідків у зв'язку з відсутністю позивача на робочому місці 01 та 02 червня 2017 року, позивач вчиняв дії для погодження з керівництвом лікарні своєї участі у науковому симпозіумі, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову.

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції у незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанова апеляційного суду є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального лікувально-профілактичного закладу "Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького" залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області

від 21 листопада 2017 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Апеляційного суду Чернігівської області

від 11 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С.Ф. Хопта