розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області, у складі судді: Приколоти Т. І.,

від 21 серпня 2017 року,

У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова, у складі судді Дулебка Н. І., від 21 березня 2016 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь

АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 30 серпня 2007 року у розмірі 32 581,06 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України (далі - НБУ) становить 854 927,01 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 звернулась до суду з апеляційною скаргою.

УхвалоюАпеляційного суду Львівської області від 21 серпня 2017 року відмовлено ОСОБА_4 у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю поважних причин пропуску ОСОБА_4 строку на апеляційне оскарження заочного рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції поважними, вирішити питання про відкриття апеляційного провадження,посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що заявник не була належним чином повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції, ухвалу суду першої інстанції про залишення без задоволення її заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції вона не отримувала. Апеляційним судом порушено право заявника на апеляційне оскарження судового рішення.

У відзиві (запереченні) на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що у касаційній скарзі не зазначено, які норми процесуального права порушив апеляційний суд, що призвело до постановлення незаконної, на думку ОСОБА_4, ухвали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційний суд встановив, що заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь

АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 30 серпня

2007 року у розмірі 32 581,06 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 854 927,01 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 16 травня 2016 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 рокузалишено без задоволення.

08 червня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з апеляційною скаргою разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що суд першої інстанції розглянув справу без її участі, вона не була належним чином повідомлена про дату та час судових засідань. Суд не направив на її адресу ухвалу про залишення без задоволення її заяви про перегляд заочного рішення районного суду.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2017 року причини пропуску ОСОБА_4 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнані неповажними, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин пропуску такого строку, а також надання документа на підтвердження сплати судового збору.

На виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_5 08 серпня 2017 року подала до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, посилаючись на підстави, аналогічні попередньо поданій заяві.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 серпня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова

від 21 березня 2016 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив із того, що ухвалою апеляційного суду від 19 червня 2017 року причини пропуску заявником строку на апеляційне оскарження визнані неповажними, а інших підстав для поновлення такого строку заявником не зазначено.

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини четвертої статі 231 ЦПК України (1618-15) (у редакції, чинній на момент постановлення оскарженої ухвали) у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ОСОБА_5отримала 21 травня 2016 року копію ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 16 травня 2016 року про залишення без задоволення її заяви по перегляд заочного рішення суду першої інстанції (а. с. 82).

З апеляційною скаргою на рішення суду від 21 березня2016 року відповідач звернулась 08червня 2017 року, тобто з пропуском майже на рік встановленого законом строку на подання апеляційної скарги.

Частиною першою статті 73 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскарженої ухвали) передбачено, що суд поновлює строк, за клопотанням сторони у разі його пропущення з поважних причин.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення оскарженої ухвали) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

У справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року

(заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) вказав, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, суд апеляційної інстанціїдійшов правильного висновку про відсутність поважних причин для поновлення пропущеного ОСОБА_4 строку (пропущеного майже на один рік) на апеляційне оскарження заочного рішення суду Сихівського районного суду м. Львова від 21 березня 2016 року та відмову у відкритті апеляційного провадження. Наведені відповідачем причини про те, що вона здійснювала догляд за хворим чоловіком не є істотною перешкодою для вчасного подання апеляційної скарги на рішення суду.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не отримувала ухвалу суду першої інстанції про залишення її заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції є безпідставними, оскільки спростовуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення

21 травня 2016 року (а. с. 82). На протязі року ОСОБА_4 не цікавилась відомим їй провадженням.

З урахуванням наведеного, ухвала апеляційного суду є такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування оскарженої ухвали апеляційного суду відсутні.