Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 619/4145/15-ц

провадження № 61-16822св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО", ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником - ОСОБА_3, на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року у складі судді Кононихіної Н. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Карімової Л. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПрАТ "СК "ВУСО"), ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 05 вересня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "Фольксваген-Транспортер", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля "Тойота-Прадо", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Згідно з висновком автотехнічного дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Н. С. Бокаріуса від 27 листопада 2014 року №-12749 року, в дорожній обстановці в діях водія автомобіля "Фольксваген-Транспортер", реєстраційний номер НОМЕР_1, не вбачаються невідповідність вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням вказаної ДТП, а дії водія автомобіля "Тойота-Прадо", реєстраційний номер, НОМЕР_2, ОСОБА_2 не відповідали вимогам пунктів 10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України і знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 30 січня 2015 року закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях адміністративного правопорушення. Встановлено, що дії водія автомобіля "Тойота-Прадо", реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 не відповідали вимогам пунктів 10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, і знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Н. С. Бокаріуса від 25 листопада 2014 року №-10922, в результаті ДТП автомобілю "Фольксваген-Транспортер", реєстраційний номер НОМЕР_1, належному ОСОБА_1 на праві особистої власності, був заподіяний матеріальний збиток у сумі 152 167,52 грн.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь з ПрАТ СК "ВУСО" майнову шкоду у розмірі 50 000 грн, а з ОСОБА_2 102 167,52 грн майнової шкоди, а також 5 000 грн моральної шкоди, розподіливши пропорційно всі судові витрати, включаючи оплату товарознавчого та автотехнічного дослідження та судового збору.

Заперечуючи проти позову, ПрАТ СК "ВУСО" зазначало, що всупереч умов договору ОСОБА_1, як водій транспортного засобу, причетний до ДТП, не надав страховику протягом трьох робочих днів письмового повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, що унеможливило проведення страховиком перевірки обставин ДТП власними силами для запобігання необґрунтованим виплатам.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 152 167,52 грн майнової шкоди, 5 000 грн моральної шкоди, а також судові витрати: 1 022 грн судового збору, вартість авто-технічних експертиз в розмірі 1 771,20 грн та 2 688 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач після ДТП зазнав матеріальну та моральну шкоду внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2, однак вчасно не звернувся до ПрАТ СК "ВУСО" з вимогою про стягнення страхового відшкодування, тому втратив право на відшкодування матеріальної шкоди за рахунок страхової компанії.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилено. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що невиконання потерпілим ОСОБА_5 після ДТП своїх обов'язків щодо повідомлення ПрАТ "СК "ВУСО", надання для огляду пошкодженого автомобіля "Фольксваген-Транспортер", а також інших, передбачених страховим законодавством України документів, є підставою для відмови у здійсненні такого відшкодування.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_3, просить змінити оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, та задовольнити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до висновку автотехнічного дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. Н.С. Бокаріуса від 27 листопада 2014 року № 12749, з яким погодився і Дергачівський районний суд Харківської області під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП у даній ДТП винним визнано ОСОБА_2 Також вказував, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що перебіг десятиденного строку починається з моменту отримання повідомлення про ДТП безпосередньо від потерпілої особи, є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства у сфері страхування, оскільки подання цього повідомлення не є виключним обов'язком потерпілого. Також у випадку, якщо протягом десяти робочих днів з моменту одержання страховиком повідомлення про ДТП, його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження пошкодженого майна, особи причетні до ДТП звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна, а тому вказував на правомірність проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

Вказував, що 02 жовтня 2014 року ним було надіслано ПрАТ "СК "ВУСО" рекомендовану телеграму з повідомленням про вручення, в якій зазначено про дату, місце та час огляду пошкодженого транспортного засобу для проведення Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. Н. С. Бокаріуса експертного товарознавчого дослідження.

Таким чином, позивач виконав всі вимоги діючого на той час законодавства у сфері страхування щодо повідомлення страховика винної у ДТП особи для направлення свого представника для огляду пошкодженого транспортного засобу. Крім того, суди попередніх інстанцій не звернули на подані позивачем докази щодо місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу та не надали їм жодної оцінки, ухваливши рішення без їх урахування. Таким чином у порушення вимог статті 10 ЦПК України суди не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, які мають визначальне значення для правильного її вирішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У запереченнях на касаційну скаргу, ПрАТ "СК "ВУСО" вказувало на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Зазначало, що позивач, як особа причетна до ДТП, у порушення вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) не повідомив письмово страховика у встановлений цим законом строк про ДТП, а також не надав відомостей про місцезнаходження транспортного засобу та характер його пошкоджень, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 червня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО", ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 05 вересня 2014 року сталася ДТП за участю автомобіля "Фольксваген-Транспортер", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля "Тойота-Прадо", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2

В результаті ДТП автомобілю "Фольксваген-Транспортер", реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, був заподіяний матеріальний збиток у сумі 152 167,52 грн, що підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження від 25 листопада 2014 року № 10922.

30 січня 2015 року постановою Дергачівського районного суду Харківської закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях цього адміністративного правопорушення. Встановлено, що дії водія автомобіля "Тойота-Прадо", реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 не відповідали вимогам пунктів 10.1 і 10.4 Правил дорожнього руху України, і знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням цієї ДТП.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ "СК "ВУСО" та ОСОБА_2 25 лютого 2014 року укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8867062, що підтверджується страховим полісом.

Відповідно до умов укладеного договору страховик (ПрАТ "СК "ВУСО") взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду, завдану потерпілому внаслідок експлуатації транспортного засобу марки "Тойота Прадо", реєстраційний номер НОМЕР_2. Страхова сума за указаним договором за шкоду, заподіяну майну потерпілого, складала 50 000 грн, а франшиза - 1 000 грн.

09 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ "СК "ВУСО" із заявою про виплату страхового відшкодування, яка сталась 05 вересня 2014 року.

Згідно з листом ПрАТ "СК "ВУСО" від 21 липня 2015 року № 3126/623167 ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні виплати страхового відшкодування та повідомлено про можливість відновлення розгляду його заяви у випадку надання необхідних документів, зазначених у цьому листі.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов'язку перед страховиком, зокрема з надання своєчасного повідомлення про настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові від 04 липня 2018 року Верховного Суду Великої Палати за наслідками розгляду цивільної справи

№ 755/18006/15-ц.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Як вбачається зі змісту листа ПрАТ "СК "ВУСО" від 21 липня 2015 року № 3126/623167, рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховиком по суті обставин ДТП та оцінки збитку не приймалось, оскільки заявник не виконав покладені на нього законом обов'язки щодо подання документів, передбачених статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чим не забезпечив страховику можливість здійснити проведення власного розслідування по указаному страховому випадку.

Таким чином, встановивши, що внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки відбулася ДТП, позивачу завдана шкода, в тому числі не з його вини, суди попередніх інстанцій відповідно до вимог статей 10, 212, 213, 214 ЦПК України 2004 року та з урахуванням встановлених постановою Дергачівського районного суду Харківської від 30 січня 2015 року обставин щодо механізму та причин ДТП, з'ясували цивільно-правові наслідки дій водія відповідача ОСОБА_2 та дійшли обґрунтованого висновку про стягнення майнової та моральної шкоди саме з останнього.

Системний аналіз положень страхового законодавства України дає підстави вважати, що письмове повідомлення страховика про ДТП не є виключним обов'язком потерпілої сторони, а тому не може слугувати правовою підставою для відмови у здійсненні страхової виплати. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що відмова страховика у виплаті відшкодування ОСОБА_1 містить інші підстави, ніж ті, що описані в касаційній скарзі та які не перешкоджають йому, як потерпілій особі, повторно звернутись до ПрАТ "СК "ВУСО" з указаним питанням.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову до ПрАТ "СК "ВУСО", встановивши, що позивач не отримав відмову страховика відповідача у виплаті страхового відшкодування, а відразу пред'явив вимогу до нього.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ПрАТ "СК "ВУСО", які наведені в його обґрунтування та заявником в процесі розгляду справи не спростовані, а також переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України (1618-15) не передбачено.

Судові рішення в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди заявником не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України не судом касаційної інстанції не переглядаються.

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником - ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк