Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 344/17140/15-ц

провадження № 61-19116св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк",

представники відповідача: Білоконь МиколаВадимович, Мойсейченко Олександр Вадимович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 лютого 2017 року у складі судді Мелещенко Л. В. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В.,

Горейко М. Д., Максюти І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" (далі - ПАТ "Єврогазбанк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Єврогазбанк" про повернення банківського вкладу (депозиту) та відсотків.

Позовна заява мотивована тим, що 17 жовтня 2013 року між нею та

ПАТ "Єврогазбанк" було укладено договір банківського вкладу, відповідно до умов якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок та приймає грошові кошти в сумі 165 тис. грн на строк до 15 квітня 2015 року зі сплатою 20 % річних протягом дії договору.

Зазначала про те, що вона зверталась до банку з вимогою повернути кошти, проте вказаного зроблено не було.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд стягнути з ПАТ "Єврогазбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Єврогазбанк" на свою користь банківський вклад в сумі 165 тис. грн, відсотки за його користування в сумі 9 744 грн 13 коп., усього - 174 744 грн 13 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 01 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення міського суду мотивовано тим, що розпочато процедуру ліквідації

ПАТ "Єврогазбанк", що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) . Вимоги ОСОБА_4 включено до четвертої черги з кредиторськими вимогами на суму 9 744 грн 13 коп., кошти за договором банківського вкладу з фізичною особою від 17 жовтня 2013 року використовуються вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 лютого 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є законним й обґрунтованим. Судом першої інстанції зроблені вірні висновки відносно того, що відповідно до вимог ЗаконуУкраїни "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ОСОБА_4 як вкладник банку (кредитор) може вимагати задоволення своїх майнових вимог щодо повернення грошових рахунків виключно в межах процедури ліквідації банку. Кредиторські вимоги позивача у межах суми відсотків (9 744 грн 13 коп.) ПАТ "Єврогазбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Єврогазбанк" включено до четвертої черги, як передбачено ЗакономУкраїни "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Решта коштів за договором банківського вкладу від 17 жовтня 2013 року використовуються вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком (за кредитним договором), а тому відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не відшкодовує вказані кошти до дня повного погашення ОСОБА_4 суми заборгованості за кредитним договором.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

ОСОБА_4 зазначала про те, що ЦК України (435-15) , як основний акт цивільного законодавства, передбачає право вкладника вимагати повернення внесеного ним депозиту у повному обсязі у будь-який момент. Умова банку про першочергове повернення кредиту не закріплена та не передбачена жодними законами чи нормативно-правовими актами, тому відповідно є неправомірною. Крім того, посилання відповідача та судів у відмові від виплати коштів на

статті 26 та 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є незаконними. Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на обмеження, встановленні статтями 36, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед банком за кредитним договором, виключно з урахуванням того, що за кредитним договором не було здійснено заміни застави та кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судами встановлено, що 17 жовтня 2013 року між ОСОБА_4 та

ПАТ "Єврогазбанк" укладено договір банківського вкладу з фізичною особою, за умовами якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок та приймає від вкладника грошові кошти в національній валюті України на строк 545 днів (тобто до 15 квітня 2015 року). Вкладник вносить готівкою або перераховує безготівковим шляхом з відкритих в банку власних поточних та/або депозитних рахунків, а банк приймає на відкритий вкладнику рахунок грошові кошти в сумі 165 тис. грн. За використання грошових коштів банк сплачує вкладнику проценти із розрахунку 20 % річних (а.с. 4-5).

Постановою правління Національного банку України від 15 липня 2014 року

№ 424 ПАТ "Єврогазбанк" віднесено до категорії неплатоспроможних (а.с. 34-35).

Постановою правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року № 725 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати

ПАТ "Єврогазбанк" (а.с. 6, 20, 36).

18 листопада 2014 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 121 про початок процедури ліквідації

ПАТ "Єврогазбанк" з відшкодуванням коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 18 листопада 2014 року, а також призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію (а.с. 37).

З 18 листопада 2014 року Фондом розпочато процедуру ліквідації

ПАТ "Єврогазбанк".

17 грудня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" з заявою-клопотанням письмово повідомити про причини невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та включення її до такого переліку (а.с. 8).

28 серпня 2015 року ОСОБА_4 звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" із заявою про повернення депозитних коштів та повторно із заявою про внесення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (а.с. 10-11).

Листом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" від 03 вересня 2015 року ОСОБА_4 повідомлено про те, що її кредиторські вимоги на суму 174 732 грн 74 коп. зареєстровані 22 грудня 2014 року та розглянуті. За результатами розгляду сума акцептованих кредиторських вимог ОСОБА_4 складає 9 744 грн 13 коп. і такі віднесені у відповідності до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до четвертої черги задоволення вимог кредиторів (а.с. 12).

Крім того, листом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Єврогазбанк" від 09 вересня 2015 року ОСОБА_4 повідомлено про те, що 17 жовтня 2013 року між банком і ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 150 тис. грн. Для забезпечення повернення кредиту та на виконання умов кредитного договору між банком та фізичною особою ОСОБА_4 укладено договір застави майнових прав від 17 жовтня 2013 року, за яким передано банку у заставу майнові права на депозитний внесок в сумі 165 тис. грн, розміщений в банку згідно договору банківського вкладу з фізичною особою від 17 жовтня 2013 року.

Пунктом 8 частини четвертої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд не відшкодовує кошти за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань. В разі повернення кредитних коштів за кредитним договором від 17 жовтня 2013 року у повному обсязі, Фондом буде відшкодовано кошти у розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.

Відповідно до статей 1058, 1060 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції від 04 липня 2014 року, яка була чинна на момент введення тимчасової адміністрації) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Пунктом 8 частини 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції від 04 липня 2014 року, яка була чинна на момент введення тимчасової адміністрації) передбачено випадки, коли Фонд не відшкодовує кошти. Це зокрема стосується вкладу у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходили із того, що кошти у розмірі 165 тис. грн, внесені ОСОБА_4 як банківський вклад згідно умов договору

від 17 жовтня 2013 року, водночас вказані кошти передані нею до

ПАТ "Єврогазбанк" в заставу у порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 17 жовтня 2013 на суму кредиту у розмірі 150 тис. грн. Враховуючи те, що розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Єврогазбанк", що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , кошти за договором банківського вкладу з фізичною особою від 17 жовтня 2013 року використовуються вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що на підставі пункту 8 частини четвертої

статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції від 04 липня 2014 року, яка була чинна на момент введення тимчасової адміністрації) є підставою для відмови у поверненні банківського вкладу.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області

від 01 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В. Білоконь

Є. В. Синельников