м. Кіровограда від 13 липня 2012 року в складі судді Іванової Н. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2012 року у складі колегії суддів: Кодрула М. А., Чорнобривець О. С., Потапенка В. І.,

У листопаді 2011 року Кіровоградська обласна кредитна спілка "Провесінь" (далі - Кіровоградська ОКС "Провесінь") звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору та стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 30 грудня 2008 року між Кіровоградською ОКС "Провесінь" і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 1091, за умовами якого кредитна спілка надала відповідачу кредит у розмірі 11 500 грн, терміном на 12 місяців зі сплатою 50 % річних за користування кредитом.

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором 30 грудня 2008 року між Кіровоградською ОКС "Провесінь" та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 1073.

У зв'язку із порушенням строків здійснення платежів за кредитним договором станом на 30 вересня 2011 року заборгованість позичальника склала 59 596 грн 09 коп.

Ураховуючи викладене, Кіровоградською ОКС "Провесінь" просила суд розірвати з ОСОБА_3 кредитний договір від 30 грудня 2008 року, стягнути солідарно з відповідачів на користь кредитної спілки заборгованість за кредитним договором в сумі 59 596 грн 09 коп. та судові витрати.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 липня 2012 року позов Кіровоградської ОКС "Провісень" задоволено. Розірвано кредитний договір від 30 грудня 2008 року № 1091, укладений між Кіровоградською ОКС "Провісень" та ОСОБА_3 Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Кіровоградської ОКС "Провісень" 59 596 грн 09 коп. заборгованості. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що кредитний договір від 30 грудня 2008 року, укладений між Кіровоградською ОКС "Провесінь" та ОСОБА_3, та договір поруки від 30 грудня 2008 року, укладений між кредитною спілкою і ОСОБА_4, в установленному законом порядку недійсними не визнані, зобов'язання за кредитним договором та договором поруки не припинені, тому вони повинні виконуватись належним чином, у зв'язку із чим з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2012 року апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_3 відхилено. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 липня 2012 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що, укладені між Кіровоградською ОКС "Провесінь" і ОСОБА_3 кредитний договір та договір поруки між Кіровоградською ОКС "Провесінь" і ОСОБА_4 відповідають вимогам закону, а тому відповідачі солідарно повинні нести цивільно-правову відповідальність за їх невиконання.

У касаційнійскарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з порушенням норм чинного законодавства. ОСОБА_4 посилалась на те, що особисто договір поруки від 30 грудня 2008 року не підписувала і в установленому законом порядку нікого не уповноважувала на його підписання від її імені. Вказувала на те, що судом не досліджувався оригінал вказаного договору поруки та питання про відповідність наданої позивачем копії договору не вирішувалось. Крім того, у порушення вимог статей 10, 27 ЦПК України 2004 року, частини першої

статті 143 ЦПК України 2004 року суд першої інстанції без врахування її права щодо подання доказів залишив її клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої експертизи без задоволення. Таким чином, суд першої інстанції не сприяв всебічному і повному з'ясуванню всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Також районний суд не з'ясував чи встановлений у договорі поруки строк, після закінчення кого порука припиняється, чи не був припинений вказаний договір на час пред'явлення позову та чи є правові підстави для застосування частини четвертої

статті 559 ЦК України. Апеляційний суд не перевірив чи правильно застосовано судом першої інстанції норми матеріального права при ухваленні рішення про стягнення боргу з поручителя.

Відзив на касаційну скаргу сторонами не подано.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (далі - ЦПК України (1618-15) ) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами установлено, що 30 грудня 2008 року між Кіровоградсьою ОКС "Провесінь" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 1091, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 11 500 грн терміном на 12 місяців за умови щомісячного погашення позичкової заборгованості відповідно до графіка зі сплатою 50 % річних. При порушенні боржником графіка погашення кредиту відповідно до пункту 3.8 договору - плата за рішенням кредитного комітету може бути збільшена на 10 % річних.

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 не виконав взятих на себе зобов'язань щодо погашення кредиту й процентів у визначені договором строки.

Згідно із наданими Кіровоградсьою ОКС "Провесінь" розрахунками заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором від 30 грудня 2008 року станом на 30 серпня 2011 року склала 59 596 грн 09 коп., з яких: 1 500 грн - основна заборгованість, 18 318 грн 08 коп. - відсотки за користування кредитом, 29 778 грн 01 коп. - пеня у розмірі 3 % від простроченої суми кредиту.

Відповідачка ОСОБА_4, не визнаючи позовні вимоги Кіровоградської ОКС "Провесінь", заявлені до неї, як до поручителя, та заперечуючи проти їх задоволення, посилалась на те, що договір поруки не підписувала і в установленому законом порядку нікого не уповноважувала на його підписання, у зв'язку із чим до суду було подано клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи (а.с. 43). Проте суд першої інстанції залишив без задоволення вказане клопотання, чим не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, надавши докази відповідно до вимог статей 57- 60 ЦПК України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України 2004 року передбачено, що суд має сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, сприяти здійсненню особам, які беруть участь у справі, здійсненню їхніх прав. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості свої вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Отже, з урахуванням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 також подавала письмове клопотання, в якому просила апеляційний суд призначити судово-почеркознавчу експертизу, однак суд ухвалою від 26 вересня 2012 року відмовив у його задоволенні, оскільки в суді першої інстанції ОСОБА_4 зустрічного позову про визнання договору поруки недійсним не заявляла, тому в межах позову Кіровоградської ОКС "Провесінь" про стягнення боргу обставини, якими обґрунтовують відповідачі недійсність кредитного договору та договору поруки з'ясуванню не підлягають.

Згідно із частиною першою статті 143 ЦПК України 2004 року для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Отже, судові процедури не були справедливими до обох учасників процесу, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, на зазначені вище положення закону, обставини справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 уваги не звернув, у порушення вимог

статті 10 ЦПК України 2004 року не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не забезпечив принципу змагальності сторін, що свідчать про неповне встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм процесуального права. Тому ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Посилання суду на те, що не було заявлено позов про визнання договору поруки недійсним є необґрунтованими й такими, що суперечать положенням

статті 60 ЦПК України 2004 року щодо обов'язку довести обставини, на які посилалась ОСОБА_4, зокрема, в запереченнях вона зазначала про те, що договір поруки не підписувала і для підтвердження саме цих доводів просила призначити судово-почеркознавчу експертизу.

Відповідно до пункту першого частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам

статті 263 ЦПК України та ухвалене з порушення норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26 вересня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.