Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 408/4389/17-ц

провадження № 61-37487ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), БілоконьО. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Біловодського районного суду Луганської області, у складі судді

Цимбал Ю. Ю., від 18 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області, у складі колегії суддів: Карташова О. Ю., Дронської І. О., Коновалової В. А., від 10 травня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит"(далі - ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит") про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, вихідної допомоги у зв'язку з порушенням законодавства про працю та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 березня 2017 року він був звільнений відповідачем з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням. Однак, всупереч вимогам статті 116 КЗпП України

ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" не провело з ним повного розрахунку у день звільнення.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати за березень 2017 року у розмірі 8 249,48 грн; компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 4 321,15 грн; вихідну допомогу у зв'язку із порушенням законодавства про працю у розмірі 35 354,90 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 18 січня

2018 року у задоволенні позову ОСОБА_4відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" перед позивачем із заробітної плати за березень 2017 року та вини ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" у невиплаті заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та належних при звільненні сум у визначені статтею 116 КЗпП України строки.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 10 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, посилаючись на частину четверту статті 263 ЦПК України, зазначив, що у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року у аналогічній справі

№ 408/2306/17-ц був зроблений висновок про правильність застосування судами норм матеріального права та відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильного встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження та оцінки. Відкриття кримінального провадження у м. Києві за статтею 206 КК України за заявою відповідача щодо неправомірного втручання у діяльність та привласнення його майна третіми особами у м. Довжанськ не є підтвердженням неможливості здійснення розрахунку із позивачем при звільненні, оскільки, здійснюючи управління та облік фінансово-господарської діяльності за адресою у м. Сєвєродонецьк, відповідач не був позбавлений можливості здійснити нарахування та виплату грошових коштів позивачу. Позивачем заявлялося клопотання, в якому він просив у разі незгоди відповідача із розрахунком позовних вимог зобов'язати його надати відповідні докази щодо обставин справи. Отже, у разі неспростування відповідачем порушення права ОСОБА_4 на оплату праці та у разі ненадання відповідачем інформації, що спростовує вимоги позивача щодо розміру заборгованості перед звільненим працівником, судом може бути визнано обставину нездійснення відповідачем розрахунку з позивачем при звільненні у розмірі, визначеному у розрахунку позовних вимог. Судами було застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини, не застосовано закон, який підлягав застосуванню та ухвалені рішення, які не відповідають вимогам статей 89, 263 ЦПК України.

02 серпня 2018 року на електрону адресу Верховного Суду ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" було надіслано копію відзиву на касаційну скаргу разом із додатками (вх. № 37037/0/220-18 від 01 серпня 2018 року).

У відповідності до пункту 15.1 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подача, надсилання процесуальних та інших документів, формування матеріалів справи здійснюється в паперовій формі.

Суд станом на сьогоднішній день позбавлений можливості приймати та розглядати процесуальні документи, направлені по електронній пошті без підпису (електронного цифрового підпису) заявника.

Із урахуванням зазначеного, відзив ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" на касаційну скаргу не може бути прийнятий касаційним судом до розгляду у зв'язку з його неналежним оформленням.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди встановили, що ОСОБА_4 працював гірником очисного забою п'ятого розряду у відокремленому підрозділі (ВП) "Шахтоуправління "Свердловське"" ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит".

18 березня 2017 року за заявою посадових осіб ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" Головним управлінням Національної поліції у місті Києві було відкрите кримінальне провадження за фактом захоплення невстановленими особами майнового комплексу за адресою: Луганська область, місто Довжанськ, вулиця Енгельса, 1, за ознаками кримінального правопорушення,встановленого частиною третьою статтею 206 Кримінального кодексу України (протидія законній господарський діяльності за обтяжуючих обставин).

Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р (1085-2014-р) та від 05 травня 2015 року № 428-р (428-2015-р) місто Довжанськ (Свердловськ) Луганської області знаходиться на тимчасово окупованій території України, наякійоргани державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

21 березня 2017 року наказом № 05-к генерального директора ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" позивач був звільнений з підприємства на підставі

статті 38 КЗпП України за власним бажанням.

19 червня 2017 року сертифікатом Торгово-промислової палати України

№ 7631 засвідчено настання пов'язаних із захопленням підприємства та триваючих з 13 березня 2017 року форс-мажорних обставини (обставини непереборної сили) для виконання ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" своїх податкових зобов'язань перед державним бюджетом.

24 липня 2017 року Торгово-промисловою палатою України був наданий науково-правовий висновок № 2369/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), починаючи з 13 березня 2017 року.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків. Такі події зупиняють перебіг позовної давності.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 408/2306/17-ц Верховний Суд, посилаючись на частину другу статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", дійшов висновку, що втрата контролю і доступу ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що розташовані за адресою: вул. Енгельса, 1,

м. Довжанськ, Луганська область, у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, починаючи з 13 березня 2017 року, коли фактично вийшло з-під контролю управління зазначеними виробничими потужностями і припинилося провадження господарської діяльності, позбавляє ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" об'єктивної можливості виконати зобов'язання перед працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України.

У відповідності до частин першої, третьої статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

З березня 2017 року ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" фактично втратило контроль над своїми ресурсами та потужностями. У відповідності до

пункту 12 узагальнених висновків науково-правового висновку

№ 2369/2/21-10.2, складеного Торгово-промисловою палатою України

24 липня 2017 року, дії ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" за надзвичайних обставин, які спрямовані, насамперед, на захист життя і здоров'я його працівників в умовах терористичної загрози з боку незаконних збройних формувань, відсутності контролю та управління майном, не можуть бути регламентовані строками.

Встановивши, що у трудових правовідносинах між відповідачем

ТОВ "ДТЕК Свердловантрацит" та його працівниками, зокрема позивачем ОСОБА_4, з 13 березня 2017 року на тимчасово окупованій території виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, у період існування яких відповідач позбавлений можливості виконати зобов'язання перед своїми працівниками, передбачені умовами трудового договору (контракту, угоди тощо), законодавчими та іншими нормативними актами, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням наведеного, оскаржені судові рішення є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Біловодського районного суду Луганської області від 18 січня

2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. В. Білоконь

С.Ф. Хопта