розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги виконуючого обов'язки головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавської обласної ради на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2016 року у складі судді Потетія А. Г. та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Кривчун Т. О., Пилипчук Л. І.,

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Полтавської обласної ради, Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації про визнання незаконним і скасування рішення обласної ради та поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу Управління охорони праці Виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів від 21 вересня 1995 року № 92-К вона призначена на посаду головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи.

23 травня 2012 року між нею та Полтавською обласною радою укладено контракт, згідно з яким ОСОБА_1 призначена на посаду головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на період з 23 травня 2012 року по 22 травня 2015 року.

Згідно із розпорядженням голови Полтавської обласної ради від 21 травня 2015 року № 97 її, тобто головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, 22 травня 2015 року звільнено із займаної посади відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту.

На виконання вимог розпорядження голови Полтавської обласної ради від 21 травня 2015 року № 97 заступник директора Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації 21 травня 2015 року видав наказ № 40-К "Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи", у якому зазначено про її звільнення з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту. Виконання посадових обов'язків головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи покладено на заступника головного лікаря ШпилькоЛ.О. та доручено адміністрації Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи внести відповідний запис до її трудової книжки, видати трудову книжку та провести розрахунок відповідно до норм чинного трудового законодавства України.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 січня 2016 року, її позов задоволено. Скасовано розпорядження голови Полтавської обласної ради від 21 травня 2015 року № 97 "Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи" про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року у зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту. Скасовано наказ Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації від 21 травня 2015 року № 40-К про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року у зв'язку із закінченням терміну дії договору. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року. Стягнуто з Полтавської обласної ради заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23 травня по 17 вересня 2015 року включно у розмірі 32 882 грн 76 коп.

Пунктом 1 рішення третьої сесії сьомого скликання Полтавської обласної ради від 29 січня 2016 року № 49 її поновлено на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року та у другому пункті цього рішення - її звільнено з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи 22 травня 2015 року відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового контракту.

Зазначала про те, що до виконання посадових обов'язків її фактично допущено не було, звільнення 22 травня 2015 року відбулось із грубим порушенням норм трудового законодавства, а саме: статтей 47, 116 КЗпП України.

Крім того, позивач вважала незаконним укладення із нею строкового трудового контракту, оскільки укладення трудових договорів у формі контракту є обов'язковим лише для осіб, які призначаються на посади керівників закладів охорони здоров'я з 01 січня 2012 року та не є обов'язковим для осіб, призначених на ці посади до 01 січня 2012 року. 21 вересня 1995 року вона призначена на посаду головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи. Умови трудового контракту від 23 травня 2012 року, укладеного з нею, погіршують її становище як працівника порівняно із законодавством України про працю, а тому відповідно до статті 9 КЗпП України є недійсними.

З урахуванням викладеного позивач просила визнати недійсним та скасувати рішення третьої сесії сьомого скликання Полтавської обласної ради від 29 січня 2016 року № 49; поновити її на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року; зобов'язати Департамент охорони здоров'я Полтавської області державної адміністрації видати наказ про поновлення її на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року з фактичним допущенням до виконання посадових обов'язків.

Департамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації у своїх запереченнях на позов, поданих до суду 10 травня 2016 року, зазначав, що не визнає позовні вимоги та вважає їх необґрунтованими, оскільки наказ Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації від 21 травня 2015 року № 40-К видано на підставі розпорядження голови Полтавської обласної ради від 21 травня 2015 року № 97 "Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи" та не є документом, на підставі якого відбулось звільнення позивача. Крім того, наказом Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації від 15 січня 2016 року № 5?К наказ від 21 травня 2015 року № 40-К скасовано. Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи не є закладом охорони здоров'я, а є комунальним закладом, заснованим на майні, що є спільною власністю територіальних громад області. Питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад вирішується виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради. Полтавська обласна державна адміністрація повноваження щодо призначення та звільнення головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації не делегувала. Крім того, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2012 року встановлено законність запровадження контрактної форми трудових відносин з ОСОБА_1

У своїх запереченнях проти позову Полтавська обласна рада зазначала, що наказ Управління охорони праці Виконавчого комітету Полтавської обласної Ради народних депутатів від 21 вересня 1995 року № 92-К визнано таким, що втратив чинність на підставі наказу Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації від 01 лютого 2016 року № 13?К. Тобто, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на документ, який втратив чинність. Крім того, ОСОБА_1 працювала на підставі контракту, укладеного на період з 23 травня 2012 року по 22 травня 2015 року. Полтавська обласна рада вирішила припинити трудові відносини з ОСОБА_1 після закінчення строку дії контракту та прийняла рішення про її звільнення на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України. А тому підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення сесії (перше засідання) Полтавської обласної ради від 29 січня 2016 року № 49 в частині "Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи", яким поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року та звільнено її з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року.

Зобов'язано Департамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року з фактичним допущенням до виконання обов'язків на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи .

Стягнуто з Полтавської обласної ради на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 18 вересня 2015 року по 03 червня 2016 року включно з розрахунку середньоденної заробітної плати, що становить 405 грн 96 коп. за один робочий день, а загалом за 179 робочих дні - 72 666 грн 84 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат та допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення розміру заробітку за 1 (один) місяць та в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що після закінчення строку дії трудового контракту, укладеного 23 травня 2012 року, позивач продовжувала працювати, трудові відносини між сторонами існувати і жодна із сторін не вимагала їх припинення. А тому трудовий договір вважається продовженим на невизначений термін. Дані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, і ці обставини мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи. Таким чином, рішення Полтавської обласної ради від 29 січня 2016 року № 49 в частині звільнення позивача у зав'язку із закінченням дії трудового контракту не ґрунтується на вимогах закону та не відповідає фактичним обставинам справи. Оскільки позивач була звільнена із займаної посади з порушенням норм чинного трудового законодавства України, то позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді головного лікаря та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 вересня 2015 року по 03 червня 2016 року підлягають задоволенню.

Додатковим рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15 вересня 2016 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Стягнуто з Полтавської обласної ради та Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації на користь держави у рівних частинах з кожного 551 грн 20 коп.

Стягнуто з Полтавської обласної ради на користь держави судовий збір у розмірі 726 грн 67 коп.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2016 року апеляційні скарги Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, Полтавської обласної ради, виконуючого обов'язки головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Паламарчука Д. В. задоволено частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2016 року в частині визнання незаконним і скасування рішення сесії (перше засідання) Полтавської обласної ради від 29 січня 2016 року № 49 "Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи", пункт 1, яким було поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову у цій частині.

У іншій частині рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що центр медико-соціальної експертизи функціонально підпорядкований Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації є правонаступником медико-трудових експертних комісій. Власником майна є Полтавська обласна рада. Укладення та розірвання контрактів з керівниками підприємств, які належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області затверджено рішенням Полтавської обласної ради 27 сесії п'ятого скликання від 23 червня 2010 року, згідно з яким звільнення таких осіб здійснюється на підставі рішення обласної ради або розпорядження голови обласної ради. На виконання рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2015 року рішенням Полтавської обласної ради третьої сесії сьомого скликання (перше засідання) від 29 січня 2016 року № 49 ОСОБА_1 поновлено на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним і скасування рішення сесії (перше засідання) Полтавської обласної ради від 29 січня 2016 року № 49 "Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи" (пункт 1), про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року підлягає скасуванню. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився із висновком районного суду, зазначивши, що з урахуванням положень статті 39-1 КЗпП України дія трудового договору, укладеного з ОСОБА_1, вважається продовженою на невизначений строк.

У касаційній скарзі, поданій 19 грудня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, виконуючий обов'язки головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Паламарчук Д. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що Полтавська обласна рада як власник висловила своє волевиявлення не продовжувати контракт шляхом прийняття розпорядження голови Полтавської обласної ради від 21 травня 2015 року № 97, а тому суди зробили неправильний висновок про те, що контракт продовжив свою дію на невизначений строк. Законом не передбачено обов'язку власника повідомляти про закінчення строку дії контракту після його закінчення. Позивачу було відомо про те, що згідно з контрактом останній робочий день - 22 травня 2015 року, а тому незаконним є висновок судів щодо продовження трудових відносин між сторонами у зв'язку із перебуванням позивача на лікарняному. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2012 року позивачу відмовлено у позові про визнання незаконною контрактної форми трудових правовідносин. Тобто контракт укладено між сторонами на законних підставах, власник заперечував проти продовження контракту з ОСОБА_1 після його закінчення, а тому позивач безпідставно приступила до виконання трудових обов'язків після закінчення строку його дії. Під час розгляду цієї справи судами дотримано норм процесуального права в частині належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду справи.

Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи у касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що контракт з позивачем укладено відповідно до вимог трудового законодавства України, останнім днем роботи ОСОБА_1 було 22 травня 2015 року, оскільки Полтавська обласна рада заперечувала проти продовження дії контракту після закінчення строку, на який він укладався, а позивач без згоди власника приступила до виконання трудових обов'язків після закінчення його дії, то у суду не було законних підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

У касаційній скарзі, поданій 19 грудня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Департамент охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у позові.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили всіх фактичних обставин справи, та не дослідили належним чином усіх наявних в матеріалах справи доказів, у зв'язку і чим ухвалили незаконні судові рішення.

У касаційній скарзі, поданій 30 грудня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Полтавська обласна рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що контракт є особливою формою трудового договору, у якому за згодою можуть встановлюватися строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, а також умови його розірвання. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2012 року ОСОБА_1 відмовлено у позові про скасування наказу про запровадження контрактної форми, як такого, що не є незаконним, та встановлено правильність запровадження контрактної форми. Свою згоду та бажання укласти трудовий контракт позивач ОСОБА_1 висловила у заяві на ім'я голови Полтавської обласної ради. Укладаючи контракт, ОСОБА_1 була обізнана з його умовами та строком, на який він був укладений. Розпорядження про звільнення головного лікаря у зв'язку із закінченням терміну його дії є письмовим доказом того, що роботодавець заперечував проти пролонгації трудового контракту. Крім того, заробітна плата головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи виплачується відповідно до штатного розпису та за рахунок оплати праці цього центру. Обласною радою з обласного бюджету можуть додатково спрямовуватись кошти на виконання заходів у сфері охорони здоров'я. Виплата заробітної плати головному лікарю Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи за рахунок коштів виконавчого апарату обласної ради є нецільовим використанням бюджетних коштів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 06 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами виконуючого обов'язки головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи та Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2016 року і витребувано цивільну справу із Полтавського районного суду Полтавської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Полтавської обласної ради та зупинено виконання рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2016 року і рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2016 року.

У березні 2017 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційні скарги, у якому зазначала, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року цивільну справу призначено до судового розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 вересня 1995 року Управління охорони праці Виконавчого комітету Полтавської обласної ради народних депутатів видало наказ № 92-К, відповідно до якого ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України.

23 травня 2012 року між Полтавською обласною радою та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно з яким ОСОБА_1 призначено на посаду головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на період з 23 травня 2012 року по 22 травня 2015 року.

Згідно із розпорядженням голови Полтавської обласної ради від 21 травня 2015 року № 97 головний лікар Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 22 травня 2015 року звільнена із займаної посади відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового контракту.

На виконання вимог розпорядження голови Полтавської обласної ради від 21 травня 2015 року № 97 заступник директора Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації видав 21 травня 2015 року наказ № 40-К "Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи", у якому зазначено про звільнення ОСОБА_1 із посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового контракту, виконання посадових обов'язків головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи покладено на заступника головного лікаря ШпилькоЛ.О. та доручено адміністрації Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1, видати трудову книжку та провести розрахунок згідно з нормами чинного трудового законодавства України.

Судом встановлено, що із зазначеними вище розпорядженням та наказом про звільнення ОСОБА_1 була ознайомлена лише 28 травня 2015 року.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2015 року, що набрало законної сили, скасовано розпорядження голови Полтавської обласної ради від 21 травня 2015 року № 97 "Про головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи" про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року у зв'язку із закінченням терміну дії трудового контракту.

Скасовано наказ Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації від 21 травня 2015 року № 40-К про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року у зв'язку з закінченням терміну дії договору.

Стягнуто з Полтавської обласної ради заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23 травня по 17 вересня 2015 року включно у розмірі 32 882 грн 76 коп.

Крім того, у зазначеному рішенні судом встановлено, що у період з 14 квітня по 25 травня 2015 року ОСОБА_1 у зв'язку із оперативним втручанням була тимчасово непрацездатною, що підтверджується відповідними листками непрацездатності, які вона вчасно подала до Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи.

До роботи головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 стала 26 травня 2015 року та продовжила виконання своїх посадових обов'язків саме на підставі наказів Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації від 07 травня 2015 року № 514-В "Про відрядження" та від 20 травня 2015 року № 706-В "Про виділення автотранспорту".

Згідно із робочим графіком виїзних засідань медико-соціальної експертної комісії Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи на 2015 рік та посвідченням про відрядження від 26 травня 2015 року № 42 ОСОБА_1 була присутньою та виступала на спільному засіданні ЛЛК поліклінічного відділення Лубенської КЦМЛ, Лубенської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Медико-соціальної експертної комісії № 1 м. Полтави, як голова Медико-соціальної експертної комісії № 1 м. Полтави в присутності інших лікарів у кількості 25 осіб. Будь-яких заперечень або незгоди відповідачів щодо виконання нею посадових обов'язків після закінчення строку дії трудового контракту висловлено та здійснено не було.

На виконання вимог рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2015 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 14 січня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 25 травня 2016 року, на третій сесії сьомого скликання Полтавської обласної ради, проведеній 29 січня 2016 року, прийнято рішення № 49 у пункті першому якого ОСОБА_1 поновлено на посаді головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи з 22 травня 2015 року та у другому пункті цього рішення - її звільнено з посади головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи 22 травня 2015 року відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового контракту.

Згідно із статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України (322-08) , так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідно до пункту 5.2 контракту, укладеного з позивачем, він припиняється після закінчення терміну дії, а згідно з пунктом 6.1 контракту строк дії з 23 травня 2012 року по 22 травня 2015 року.

Полтавська обласна рада як власник висловив своє волевиявлення не продовжувати контракт з ОСОБА_1 У зв'язку із цим висновки судів про те, що контракт продовжив свою дію на невизначений строк не відповідає фактичним обставинам справи.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що питання правомірності укладення трудового контракту з ОСОБА_1 було предметом судового розгляду, за наслідками якого рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 31 січня 2012 року відмовлено ОСОБА_1 у позові до Управління охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації про скасування наказу щодо запровадження контрактної форми як такої, що є незаконною. Полтавська обласна рада, прийнявши розпорядження голови Полтавської обласної ради від 21 травня 2015 року № 97, висловила своє волевиявлення не продовжувати трудовий контракт з ОСОБА_1 Чинним трудовим законодавством України не передбачено обов'язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Крім того, позивачу було достеменно відомо про те, що останнім робочим днем згідно з умовами контракту було 22 травня 2015 року. Тому висновки судів про те, що контракт було продовжено на невизначений строк, є такими, що не відповідають дійсності.

Згідно із частиною третьою статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Положенням частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Аналогічні правила застосовуються і до випадків звільнення працівника з підстав, передбачених частиною третьою статті 41 КЗпП України.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) роз'яснено, що правило про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (частина третя статті 40 КЗпП України) стосується випадків, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України, та випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Разом з тим зміст поняття "розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу" розкрито законодавцем у пункті 4 статті 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених статтями 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну "розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу" будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в статтях 40, 41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Виходячи з тлумачення пунктів 4, 2 статті 36, частини третьої статті 40, статей 40, 41 КЗпП України та ураховуючи, що спір між сторонами у цій справі виник з приводу припинення строкового трудового контракту (пункт 2 статті 36 КЗпП України), а не у зв'язку із звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, норми частини третьої статті 40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.

Такий правовий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі № 6?156цс12.

Отже, встановлено, й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням вимог статей 212 - 214, 316 ЦПК України 2004 року та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

За таких обставин касаційний суд дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги виконуючого обов'язки головного лікаря Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи, Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації, Полтавської обласної ради задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 03 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29 листопада 2016 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у позові до Полтавської обласної ради, Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи, Управління майном Полтавської обласної ради, про визнання незаконним і скасування рішення обласної ради та поновлення на роботі.