Постанова
Іменем України
03 жовтня 2018 року
м. Київ
справа № 372/4101/15-ц
провадження № 61-12366св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
Курило В. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представник позивача - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
представник відповідача - ОСОБА_6,
третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Таргоній Д. О., Іванової І. В.,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, про скасування усиновлення.
Позовна заява мотивована тим, що вони є біологічними батьками
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. 11 лютого 2012 року було укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, у зв'язку з чим останнім відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області
від 09 грудня 2013 року було усиновлено ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, і внесено зміни до її актового запису про народження. Через деякий час вони виїхали проживати до Республіки Литви, де ОСОБА_2 залишилася проживати разом з дитиною, а відповідач поїхав проживати до України.
Посилаючись на те, що відповідач не спілкується з дитиною та не турбується про її виховання та утримання, з урахуванням викладеного, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили суд скасувати усиновлення встановлене відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 грудня 2013 року.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що доказів, які б підтверджували, що порушені цивільні права чи законні інтереси позивачів, а також малолітньої ОСОБА_7 не надано.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2,
ОСОБА_3 задоволено.
Скасовано усиновлення ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5 згідно з рішення Обухівського районного суду Київської області від 09 грудня 2013 року.
Поновлено первинний актовий запис № 835 про народження ОСОБА_9, зроблений відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м. Києва 28 травня 2010 року та внесено зміни: записано батьком ОСОБА_10 - ОСОБА_3 змінено прізвище; змінено по батькові - записано ОСОБА_3, місце народження, час народження та ім'я дитини - ОСОБА_9 залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконує своїх обов'язків, що полягає у свідомому нездійсненні протягом тривалого часу її виховання, піклування про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створення належних умов для розвитку природних здібностей та готування дитини до самостійного життя та праці. Крім того, відносини дитини з усиновлювачем на час вирішення спору характеризуються неприязню, недоброзичливістю, відсутністю порозуміння, духовної спільності, відсутністю інтересів до проблем одне одного.
У грудні 2016 рокуОСОБА_5 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15)
у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15)
ця справа передана до Касаційного цивільного суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є біологічними батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
11 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, який рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 жовтня 2015 року розірвано, у якому встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 спільного господарства, та сімейного бюджету не ведуть, протягом одного року разом не проживають, тому зазначений шлюб є формальним і таким, що може бути розірваним.
У 2014 році ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виїхали до АДРЕСА_3 де спільно проживали АДРЕСА_1 до грудня 2014 року.
З грудня 2014 року ОСОБА_5 постійно проживає АДРЕСА_2.
Встановлено, що рішенням Обухівського районного суду від 09 грудня 2013 року усиновлено ОСОБА_5 - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1 при цьому було внесено зміни до актового запису про народження. Рішення набрало законної сили.
Відповідно до статті 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року № 3 роз'яснено, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно пункту 13 вказаної постанови усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов'язків.
Крім того, вказана постанова наголошує, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім'ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.
Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до частин першої та другої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування щодо вирішення спору, що виник між сторонами.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20 "Про внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 " (v0020700-08)
Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав" висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування повинні бути додані документи, які підтверджують викладені у ньому обставини.
Апеляційний суд під час розгляду справи на вказані норми законодавства уваги не звернув та ухвалив судове рішення щодо скасування усиновлення без висновку органу опіки та піклування, який у цій категорії справ є обов'язковим.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з вище викладеним не можна залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції, оскільки воно ухвалено без дотримання вимог статті 19 СК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи
Оскільки судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України 2004 року та ухвалене з порушенням норм процесуального права, відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення суду апеляційної інстанції втрачає законну силу та у подальшому виконанню не підлягає.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. П. Курило