розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 червня 2017 року у складі судді Шрамко Л. Л. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Швецової Л. А.,

У вересні 2016 року комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4., ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 про стягнення заборгованості з оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 лютого 2013 року по 31 липня 2016 року в розмірі 13 474,07 грн та витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог посилалося на те,що відповідачі проживають у АДРЕСА_1, є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надає КП "Харківводоканал". Отримані послуги належним чином не оплачують, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 солідарно на користь КП "Харківводоканал" заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 12 585,36 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надає позивач, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у встановленому законом порядку про свою відсутність за місцем проживання КП "Харківводоканал" не повідомляли, у зв'язку з чим відсутні підстави для звільнення їх від оплати за надані послуги.Заборгованість підлягає стягненню в межах позовної давності, про застосування якої просив ОСОБА_4, з урахуванням відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі, поданій 14 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 вересня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, постановлені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Суди не взяли до уваги те, що він звертався до позивача із заявами про непроживання у його квартирі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, які залишилися без відповіді і реагування. Суд змінив розмір нарахованої позивачем заборгованості без відповідного обґрунтування. Між сторонами відсутній договір про надання позивачем своїх послуг. Крім цього, позивач не надав належних розрахунків заборгованості.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Харкова.

29 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення КП "Харківводоканал" на касаційну скаргу, мотивовані тим, що відповідачі зареєстровані і проживають у АДРЕСА_1, на виконання вимог статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ними не було подано жодного документа на підтвердження відсутності будь-кого із зареєстрованих осіб за місцем реєстрації у певний період. Відповідачі фактично користуються наданими позивачем послугами, тому не зважають на відсутність укладеного договору, мають сплачувати за отримані послуги. Підприємство надало суду зведену картку абонента у якій розраховано об'єми поставлених відповідачам послуг, їх вартість, відображено всі здійсненні відповідачами оплати та наведено розрахунки заборгованості. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотримання норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

12 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди встановили, що відповідачі зареєстровані та проживають у АДРЕСА_1.

На ім'я ОСОБА_4 відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 для проведення нарахування та оплати послуг за централізоване водопостачання та водовідведення, які надає КП "Харківводоканал".

Відповідно до пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) (далі - Правила) споживач має право на зменшення розміру плати у разі: надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання; тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Доказів виконання вимог пункту 29 Правил відповідачі не надали та матеріали справи не містять.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до розрахунку, наданого КП "Харківводоканал", у відповідачів за період з 01 вересня 2013 року по 31 липня 2016 року наявна заборгованість за централізоване водопостачання та водовідведення квартири № 347 за вищевказаною адресою на загальну суму 12 585,36 грн, яка складається з: 5 802,25 грн заборгованості з оплати централізованого водопостачання, на яку нараховані інфляційні втрати у сумі 1 482,64 грн і 3 % річних - 206,25 грн, та 4 013,80 грн заборгованості з оплати централізованого водовідведення на яку нараховані інфляційні втрати в розмір 945,98 грн і 3 % річних у сумі 134,44 грн.

ОСОБА_4 просив застосувати позовну давність.

Встановивши, що відповідачі отримували надані КП "Харківводоканал" послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, однак не оплачували їх в повному обсязі, а доказів належного виконання ними пункту 29 Правил не надали, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зменшення плати та стягнення з відповідачів у солідарному порядку заборгованості за отримані послуги з урахування відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України в межах позовної давності, про застосування якої просив ОСОБА_4

Сам по собі факт незгоди відповідачів з наданим позивачем розрахунком заборгованості не є безумовним підтвердженням неправильності наданого розрахунку, оскільки доказів на його спростування відповідачами не надано.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно зі статтями 57- 60, 212 ЦПК України (у редакції станом на час розгляду справи судами), правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, та переоцінки доказів незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.