розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", подану його представником СавенкоВалентиною Василівною, на рішення апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2016 року, ухвалене колегією суддів у складі: Трішкової І.Ю., КірсановоїЛ.В., Котелевець А.В.,

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") звернулось з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначило, що 29 лютого 2008 року між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 445А-60, згідно якого ОСОБА_4 отримав у кредит в сумі 29 823 доларів США на придбання транспортного засобу Опель "Вектра" зі сплатою 12,5 процентів річних з кінцевим строком повернення 28 лютого 2015 року.

29 лютого 2008 року між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 445а-60-2, згідно якого остання зобов'язалась відповідати за виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором у повному обсязі як солідарний боржник.

Позивач зазначав, що у зв'язку з порушенням відповідачами своїх зобов'язань станом на 10 липня 2015 року виникла заборгованість, яка складається із: заборгованості за кредитом у сумі 4 820,95 доларів США; заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитними коштами у сумі 515,17 доларів США; пені за прострочення сплати кредиту у сумі 8 203,11 доларів США; пені за прострочення сплати процентів у сумі 328,36 доларів США, 3 проценти річних за основною сумою кредиту у сумі 134,64 доларів США; 3 проценти річних за процентами у сумі 5,40 доларів США, штрафу за порушення умов кредитного договору та договору застави у сумі 6 472,87 доларів США, штрафу за кожен день прострочення основного зобов'язання у сумі 98 900 грн., штрафу за кожен день прострочення сплати процентів у сумі 26 120 грн.

За таких обставин просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором № 455А-60 від 29 лютого 2008 року у сумі 20 480,50 доларів США та 125 020 грн.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2015 року, ухваленим у складі судді Бабенка Ю. П., позов задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 480,50 доларів США та 125 020 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідачі належним чином не виконують свої зобов'язання, своєчасно не повертають суму кредиту і проценти, допустили заборгованість, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач не надав суду докази наявності заборгованості за кредитним договором, розміру такої заборгованості та підстав нарахування штрафних санкцій, тому рішення суду щодо стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором та стягнення штрафних санкцій у зв'язку з порушенням строків виконання зобов'язання є передчасним і ґрунтується на припущеннях.

У серпні 2016 року представник ПАТ "Брокбізнесбанк" - Савенко В.В. звернулась із касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі неодноразово порушували умови кредитного договору в частині своєчасного повернення суми кредиту з нарахованими процентами, у зв'язку з чим станом на 10 липня 2015 року виникла заборгованість за кредитом, яка підтверджується розрахунком заборгованості.

28 вересня 2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначили, що ПАТ "Брокбізнесбанк" не надано належних та допустимих доказів, які можуть спростувати висновки апеляційного суду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 листопада 2016 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судами встановлено, що 29 лютого 2008 року між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк", правонаступником якого є ПАТ "Брокбізнесбанк", та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 445А-60, згідно якого ОСОБА_4 отримав кредит в сумі 29 823 доларів США на придбання транспортного засобу Опель "Вектра" зі сплатою 12,5 процентів річних з кінцевим строком повернення 28 лютого 2015 року.

Цього ж дня між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 445а-60-2, згідно якого остання зобов'язалась відповідати за виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором у повному обсязі як солідарний боржник.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_4 в апеляційну інстанцію надані копії квитанцій про погашення заборгованості за кредитним договором.

З квитанції від 13 серпня 2008 року апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_4 здійснив оплату у сумі 20 000 грн, які банк конвертував у 4 128,31 доларів США, але у розрахунку заборгованості зазначена сума не відображена.

З наданих квитанцій та розрахунку апеляційний суд встановив, що банк несвоєчасно здійснював зарахування отриманих грошей у рахунок виконання зобов'язань за договором. Через несвоєчасне зарахування позивачем отриманих від відповідача грошей у рахунок погашення кредиту та процентів позивач завищував базу нарахування процентів, а також нараховував неустойку за прострочення виконання.

Так, 13 грудня 2008 року ОСОБА_4 сплатив через касу банку 2 690,31 грн та 1 427,43 грн, але у розрахунку заборгованості вказується, що оплати здійснені 15 грудня 2008 року.

7 квітня 2009 року ОСОБА_4 внесені через касу банку 1 563,12 грн у погашення кредиту, які зараховані 13 квітня 2009 року.

8 травня 2009 року ОСОБА_4 здійснив оплату за кредитом у сумі 1 563,12 грн, але зарахована ця сума 13 травня 2009 року.

14 серпня 2009 року ОСОБА_4 сплатив 4 356,13 грн, які зараховані 20 вересня 2009 року.

Апеляційним судом також встановлено, що відповідно до виписки за рахунками за період з 29 лютого 2008 року по 21 липня 2012 року та за період з 21 липня 2012 року по 6 серпня 2014 року передбачений пунктом 10 кредитного договору рахунок № НОМЕР_3 для зарахування погашення кредиту був в односторонньому порядку закритий банком з 21 липня 2012 року, а відкритий рахунок № НОМЕР_4, який діяв з 21 липня 2012 року по 6 серпня 2014 року.

Передбачений кредитним договором рахунок для сплати процентів № НОМЕР_2 також закритий з 21 липня 2012 року та відкритий рахунок № НОМЕР_5.

Відповідно до Постанови правління Національного банку України від 10 червня 2014 року № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" у позивача відкликана банківська ліцензія.

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" із заявою про неможливість виконання умов кредитного договору, оскільки Харківська філія ПАТ "Брокбізнесбанк" закрита та закриті рахунки, через які повинно проводитись погашення заборгованості за кредитним договором, що унеможливлює належне виконання зобов'язання.

Апеляційний суд, серед іншого, дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій за порушення пунктів 4.2.6 кредитного договору та пункту 2.1.4 договору застави, які стосуються страхування предмета застави, оскільки ОСОБА_4 надав суду лист від 14 листопада 2014 року, з першого пункту додатку якого суд апеляційної інстанції встановив, що, звертаючись до позивача він надав оригінали довідок зі страхових компаній про укладення у 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, 2014 роках договорів страхування автомобіля Opel Vectra, номерний знак НОМЕР_1, за якими вигодонабувачем є ПАТ "Брокбізнесбанк", та про повну і своєчасну сплату платежів за договорами страхування.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За змістом частини другої статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) в редакції Кодексу, чинній на час ухвалення судового рішення апеляційний судом, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог статті 60 ЦПК України в цій же редакції кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 59 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час вирішення справи у судах попередніх інстанцій).

Оцінивши надані сторонами докази, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач належним чином не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме факту наявності простроченої заборгованості за кредитом, розміру такої заборгованості та порушення відповідачами строків виконання зобов'язання.

До таких висновків апеляційний суд дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не надано належної оцінки наданим доказам, безпідставні і спростовуються як матеріалами справи, так і змістом рішення апеляційного суду.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень касаційного суду під час касаційного перегляду справи.

Порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, касаційним судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це неможе сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення, оскільки апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", подану його представником Савенко Валентиною Василівною, залишити без задоволення.