Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 758/6678/15-ц

провадження № 61-17853св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Крата В. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідач - ОСОБА_4,

представники відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду м. Києва

від 21 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Котули Л. Г., Слюсар Т. А.,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту батьківства, визнання спадкоємцями за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були одружені з 1936 року та є батьками ОСОБА_11, 1948 року народження, ОСОБА_3, 1952 року народження, та ОСОБА_4, 1938 року народження. Зазначали, що під час війни, документ, який підтверджував факт укладення шлюбу між дідом та бабцею був загублений, тому в свідоцтвах про народження ОСОБА_11 та ОСОБА_3 в графі "батько" проставлений прочерк. ІНФОРМАЦІЯ_10 помер ОСОБА_9, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1. Зазначали, що за життя померлий склав заповіт

від 27 травня 1975 року, яким ? частини належного йому будинку він заповів своїм донькам: ОСОБА_12 та ОСОБА_11 19 травня

2003 року Першою Київською нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 445 за заявою ОСОБА_3

Посилаючись на те, що при оформленні свідоцтва про право на спадщину у них виникли складнощі з підтвердженням факту родинних відносин між ОСОБА_2, як спадкоємцем ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_3 та дідом - ОСОБА_9, у зв'язку з відсутністю у свідоцтві про народження матері - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запису про батька, з урахуванням викладеного, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд: встановити факт батьківства ОСОБА_9 щодо

ОСОБА_11 та ОСОБА_3; визнати їх спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_9 та стягнути судові витрати.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10, був батьком ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_11, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6.

У іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_10, був батьком ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_11, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6. При цьому, вказаний факт породжує права позивачів щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 липня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалюючи нове рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що існують судові рішення, які набрали чинності, відносно спірного спадкового майна, тому потреба у встановленні такого факту у позивачів відсутня, а інших доказів, які б підтверджували підстави для встановлення такого факту позивачі не надали.

У січні 2017 рокуОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки суду апеляційної інстанції не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, позивачі не можуть реалізувати своє право на спадщину за законом на спадкове майно, не охоплене заповітом.

У лютому 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) ця справа передана до Касаційного цивільного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилались на те, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, були одружені з 1936 року та є батьками: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Встановлено, що після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина, яка складалася із житлового будинку АДРЕСА_1

За життя померлий склав заповіт від 27 травня 1975 року, яким ? частини належного йому будинку АДРЕСА_1 заповів своїм дочкам: ОСОБА_12 та ОСОБА_11

ІНФОРМАЦІЯ_11 померла ОСОБА_11 - мати позивача ОСОБА_2

19 травня 2003 року першою Київською нотаріальною конторою була заведена спадкова справа за заявою ОСОБА_3

Встановлено, що 21 вересня 2006 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, не охоплене заповітом.

Свідоцтва про право на спадкове майно (житловий будинок АДРЕСА_1) спадкодавцями отримано: ОСОБА_3 за заповітом 25 травня 2005 за № 21-3452; ОСОБА_2 за заповітом

26 квітня 2005 за № 21-1754; ОСОБА_4 за законом 21 вересня 2006 за

№ 21-5105.

Відповідно до статей 10, 11, 58- 60 ЦПК України 2004 року суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Подільської районної адміністрації у м. Києві про визнання права на спадкове майно задоволено. Визнано право за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадкове майно по ? частини спірного будинку.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2013 року рішення Подільського районного суду м. Києві від 12 листопада 2007 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03 жовтня 2013 року рішення Апеляційного суду м. Києва від 10 липня 2013 року залишено без змін.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Встановлено юридичний факт про те, що ОСОБА_9., померлий ІНФОРМАЦІЯ_10 є рідним батьком ОСОБА_13., ІНФОРМАЦІЯ_9.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року рішення Подільського районного суду м. Києва скасовано, а заяву ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 листопада 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у відкритті касаційного провадження за їх касаційними скаргами на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, комунальне підприємств Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомої майна, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсним свідоцтва на право на спадщину та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_4 на 1/2 частини спірного житлового будинку, зареєстроване у реєстрі за № 21-51С від 21 вересня 2006 року, державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контор Кузьмич В. М. Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на 1/2 частини спірного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, зареєстрованого в реєстрі за № 21-5105 від 21 вересня 2006 року, державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмич В.М.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2013 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 25 квітня 2013 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилено, а рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 липня 2013 року залишено без змін.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Встановлено юридичний факт про те, що ОСОБА_9., померлий ІНФОРМАЦІЯ_10 є рідним батьком ОСОБА_3

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 09 жовтня 2013 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2009 року скасовано, заяву ОСОБА_3 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_4 про виділення в натурі частки із спільної часткової власності задоволено.

Змінено розмір належної ОСОБА_4 частки у праві власності на володіння АДРЕСА_1 з 1/2 на 49/100, згідно з висновком експерта № 51 -ПСК товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція судових експертиз" від 14 жовтня 2015 року без компенсації зменшення частки.

Виділено в натурі частку у праві власності та визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на приміщення житлового будинку А-1, загальною площею 47,8 метрів квадратних, а саме: коридор №1-1 (площею 4,9 метри квадратних); санвузол №1-2 (площею 4,7 метри квадратних) кухню №1-3 (площею 9,9 метрів квадратних); житлова кімната №1-4 (площею 16,6 метрів квадратних); житлова кімната №1-5 ( площею 11,7 метрів квадратних); господарські будівлі та споруди: вбиральня літера "Д", паркан (№1), хвіртка (№2) та ганок у домоволодінні АДРЕСА_1.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_4 на володіння по АДРЕСА_1. Рішення набрало чинності.

Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту батьківства позивачі посилались на те, що від встановлення цього факту залежить отримання документів про право власності на спадкове майно - будинок АДРЕСА_1.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України 2004 року, встановивши, що спір між сторонами щодо спадкового майна - спірного будинку вирішений між сторонами у судовому порядку вищевказаними судовими рішеннями, та кожний із сторін має свій правовстановлюючий документ на частину будинку, враховуючи те, що про наявність будь-якого іншого спірного спадкового майна сторонами не заявлено, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М.Коротун

В. І. Крат