розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року у складі колегії суддів: Ремеза В. А., Міхеєвої В. Ю., Свистунової О. В.,

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 12 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір

№ 490084222, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у сумі 57 312, 35 дол. США зі сплатою 18,5 процентів річних на строк до

12 серпня 2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 30 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки

Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, станом на 17 серпня 2015 року утворилась заборгованість: за кредитом у сумі 44 887,22 дол. США, що еквівалентно 976 641,09 грн; за відсотками - 11 637,98 дол. США, що еквівалентно 253 215,27 грн; пеня - 49 987,96 дол. США, що еквівалентно 1 087 621,29 грн. Ураховуючи, що відповідно до вимог статті 266, частини другої статті 258 ЦК України стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями, розмір пені становить 42 405,11 дол. США, що еквівалентно 922 636,18 грн.

Посилаючись на наведене, ПАТ "Альфа-Банк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором

№ 490084222 від 12 серпня 2008 року у розмірі 2 152 492,54 грн., що складається з: 976 641,09 грн - заборгованості за кредитом; 253 215,27 грн - заборгованості за відсотками, 922 636,18 грн - пені за прострочення виконання зобов'язання.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня

2015 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 12 серпня 2008 року у розмірі 2 317 477 грн 65 коп., яка складається з: 976 641 грн 09 коп. - заборгованість за кредитом; 253 215 грн 27 коп. - заборгованість за відсотками; 1 087 621 грн 29 коп. - пеня.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник не виконує зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, а тому з нього та поручителя підлягає стягненню солідарно заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня

2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором від 12 серпня

2008 року з ОСОБА_1 В скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з поручителя з пропуском строку, визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України, а тому порука ОСОБА_1 є припиненою. Підстав для застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені чи зменшення її розміру відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України не вбачається.

У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вересні 2016 року, ОСОБА_1 В просив скасувати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції щодо стягнення з нього пені в розмірі 1 087 621,29 грн, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланням на не урахування апеляційним судом того, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір боргового зобов'язання, а тому наявні підстави для її зменшення відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України. Крім того, зазначав, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, що позбавило його можливості подати докази наявності обставин, які мають істотне значення для зменшення суми нарахованої пені в порядку частини третьої статті 551 ЦК України.

В іншій частині рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від

19 липня 2016 року не оскаржується, а тому у касаційному порядку не переглядається.

У жовтні 2016 року до суду касаційної інстанції надійшли заперечення ПАТ "Альфа-Банк", обгрунтовані тим, що пеня нарахована банком відповідно до умов кредитного договору, які було погоджено сторонами. Заявником не надано доказів про наявність обставин, які мають істотне значення для зменшення суми нарахованої пені, а тому відсутні підстави для застосування частини третьої статті 551 ЦК України.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

20 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , ЦПК України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 12 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір

№ 490084222, за умовами якого ОСОБА_1 надано кредит у сумі

57 312, 35 доларів США. зі сплатою 18,5 процентів річних на строк до 12 серпня 2015 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 30 грудня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк", правонаступником якого є ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 490084222-П, за умовами якого поручитель поручився за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.

Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, станом на 17 серпня 2015 року утворилась заборгованість: за кредитом - у сумі 44 887,22 дол. США, що еквівалентно 976 641,09 грн; за відсотками - у сумі 11 637,98 дол. США, що еквівалентно 253 215,27 грн; по сплаті пені - 49 987,96 дол. США, що еквівалентно 1 087 621,29 грн, яку з урахуванням положень статті 266, частини другої статті 258 ЦК України, банк обмежив останніми 12 місяцями, у розмірі 42 405,11 дол. США, що еквівалентно 922 636,18 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частини друга, третя статті 551 ЦК України).

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК Україниможна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 03 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), частина третя статті 551 ЦК Україниз урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2015 року, яке заявник просила скасувати повністю, суд апеляційної інстанції зазначав про відсутність підстав для зменшення розміру пені у порядку частини третьої статті 551 ЦК України, за відсутності доказів наявності обставин, що мають істотне значення для її зменшення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції належно не перевірив доводи заявника у цій частині та не звернув увагу, що звертаючись з позовом до суду, ПАТ "Альфа-Банк" просило стягнути пеню за останні 12 місяців у розмірі 922 636,18 грн., тоді як суд першої інстанції стягнув її з відповідачів у розмірі 1 087 621,29 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України

2004 року передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції належно не перевірив зміст позовних вимог, з'ясував обставин та умов, за яких підлягає застосуванню положення частини третьої статті 551 ЦК України, обмежившись формальним посилання на те, що сторони не надали доказів наявності обставин, що мають істотне значення для зменшення розміру пені, не навів мотивів відхилення доводів заявника про значне перевищення розміру неустойки розміру збитків, та відсутності негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання, тобто не встановив істотні обставини, що мають значення для вирішення цього питання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду бере до уваги, що справа тривалий час розглядається у суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, надання оцінки та переоцінки доказів, зазначене унеможливлює ухвалення ним власного рішення.

Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" про стягнення пені не встановив фактичних обставин справи, зокрема не перевірив зміст позовних вимог, розмір нарахованої пені, співвідношення його з розміром збитків, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан та інтереси сторін, оскаржуване судове рішення у цій частині не може вважатись законним і обгрунтованим, а тому в силу положень статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав не дослідження зібраних у справі доказів.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 415- 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 липня 2016 року в частині вирішення позовних вимог "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення пені скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.