ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 200/21311/16-ц

провадження № 61-16279св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В.О., ПогрібногоС.О., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Дніпропетровська міська рада,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року, ухвалене у складі колегії суддів: Посунся Н. Є., Баранніка О. П., Пономарь З. М.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Дніпропетровської міської ради про поновлення договору оренди землі та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі.

Позов мотивовано тим, що рішенням Дніпропетровської міської ради VI скликання від 29 січня 2014 року № 56/47 йому передано в оренду земельну ділянку площею 0,1669 га, кадастровий номер НОМЕР_1, по фактичному розміщенню незавершеного будівництва, яка знаходиться по вулиці АДРЕСА_1 (Бабушкінський район) в місті Дніпропетровську строком на два роки.

На виконання рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 29 січня 2014 року № 56/47 та від 2 лютого 2011 року № 216/8 між позивачем та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі від 21 лютого 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В., який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 лютого 2014 року (номер запису про інше речове право 4748154).

Згідно з пунктом 8 договору оренди землі від 21 лютого 2014 року після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На виконання зазначених вимог позивачем 18 січня 2016 року направлено поштовим відправленням заяву до Дніпропетровської міської ради з додатками у двох примірниках проекта додаткової угоди до договору оренди землі від 21 лютого 2016 року.

Крім того, 20 січня 2016 року позивач подав голові Дніпропетровської міської ради заяву щодо поновлення строку дії зазначеного договору з відповідними додатками.

Вказує, що відповіді на своє звернення не отримав.

За таких обставин просив суд визнати поновленим договір оренди землі від 21 лютого 2014 року, укладений між ним та Дніпропетровською міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. 21 лютого 2014 року за реєстровим номером 264, державна реєстрація якого проведена 21 лютого 2014 року за № 4748154, про надання у строкове платне користування земельної ділянки, що знаходиться по вулиці АДРЕСА_2 (колишня адреса: вулиця АДРЕСА_1) в місті Дніпрі на дворічний строк на тих же умовах.

Визнати укладеною 21 лютого 2016 року між ним та Дніпровською міською радою додаткову угоду до договору оренди землі від 21 лютого 2014 року, за якою пункт 8 договору оренди землі від 21 лютого 2014 року викласти в наступній редакції:

"Поновити договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. 21 лютого 2014 року за реєстровим номером 264, державна реєстрація якого проведена 21 лютого 2014 року за № 4748154, про надання у строкове платне користування земельної ділянки, що знаходиться по вулиці АДРЕСА_1 (колишня адреса: вулиця АДРЕСА_1) в місті Дніпрі, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_4 на підставі рішення міської ради від 29 січня 2014 року №56/47 "Про передачу гр. ОСОБА_4 земельної ділянки по фактичному розміщенню незавершеного будівництва", на два роки, починаючи з 21 лютого 2016 року.

Всі інші умови договору оренди землі залишаються без змін".

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 16 лютого 2017 року, ухваленим у складі судді Єлісєєвої Т. Ю., позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано поновленим договір оренди землі від 21 лютого 2014 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. 21 лютого 2014 року за реєстровим номером 264, державна реєстрація якого проведена 21 лютого 2014 року за № 4748154, про надання у строкове платне користування земельної ділянки, що знаходиться по вулиці АДРЕСА_2 (колишня адреса: вулиця АДРЕСА_1) в місті Дніпрі на два роки на тих же умовах.

Визнано укладеною 21 лютого 2016 року між Дніпровською міською радою та ОСОБА_4 додаткову угоду до договору оренди землі від 21 лютого 2014 року, укладеного між ним та Дніпропетровською міською радою про надання у строкове платне користування вказаної земельної ділянки, за якою пункт 8 договору оренди землі від 21 лютого 2014 року викладено в наступній редакції:

"Поновити договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. 21 лютого 2014 року за реєстровим номером 264, державна реєстрація якого проведена 21 лютого 2014 року за № 4748154, про надання у строкове платне користування земельної ділянки, що знаходиться по вулиці АДРЕСА_1 (колишня адреса: вулиця АДРЕСА_1) в місті Дніпрі, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_4, на підставі рішення міської ради від 29 січня 2014 року №56/47 "Про передачу гр. ОСОБА_4 земельної ділянки по фактичному розміщенню незавершеного будівництва", на два роки, починаючи з 21 лютого 2016 року.

Всі інші умови договору оренди землі залишаються без змін".

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має переважне право на поновлення договору оренди, оскільки виконує всі зобов'язання, передбачені його умовами. Позивачем дотримано строки і процедуру повідомлення відповідача про свої наміри щодо спірної земельної ділянки та останній продовжує нею користуватися. Відповідач не надсилав позивачу письмових заперечень щодо поновлення строку дії договору оренди землі.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до договору іпотеки від 25 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, позивач передав останньому в іпотеку незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,1669 га по вулиці АДРЕСА_1. На підставі Договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі останньому права власності на предмет іпотеки в порядку добровільного виконання зобов'язання від 10 вересня 2015 року позивач не є власником нерухомого майна, яке слугувало підставою для укладення договору оренди землі; власником цього нерухомого майна є ОСОБА_7, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначив, що використання позивачем вказаної земельної ділянки є таким, що суперечить вимогам законодавства, тому права позивача не можна вважати порушеними.

У жовтні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулась із касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 належним чином виконував свої обов'язки за договором, у встановлений строк повідомив орендодавця про намір скористатись переважним правом укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення надав проект додаткової угоди, проте орендодавець протягом місяця не повідомив його про наявність заперечень і своє рішення. Такі обставини, вважає заявник, відповідно до частини шостої статті 36 Закону України "Про оренду землі" є підставою для поновлення договору оренди землі.

Зазначає, що апеляційним судом не прийнято до уваги вказані обставини та помилково ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.

У грудні 2017 року Дніпровська міська рада подала до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначила, що рішення апеляційного суду є законним, обґрунтованим і прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_4 не є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, тому використання її позивачем суперечить вимогами законодавства.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судами встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради VI скликання від 29 січня 2014 року № 56/47 позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,1669 га, кадастровий номер НОМЕР_1, по фактичному розміщенню незавершеного будівництва, яка знаходиться по вулиці АДРЕСА_1 у місті Дніпропетровську, строком на два роки.

На виконання вказаного рішення між ОСОБА_4 та Дніпропетровською міською радою 21 лютого 2014 року укладено договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мудрецькою І.В. та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право 4748154).

Пунктом 8 укладеного між сторонами договору визначено, що договір укладено на два роки. Після закінчення строку дії договору орендар, має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

18 січня 2016 року позивачем направлено до Дніпропетровської міської ради заяву з двома примірниками проекта додаткової угоди до договору оренди землі від 21 лютого 2016 року.

Крім того, 20 січня 2016 року позивачем подано голові Дніпропетровської міської ради аналогічну заяву щодо поновлення строку дії договору оренди, яку отримано відповідачем за вхідним № 36/168.

Судами встановлено, що відповіді на вказані заяви позивачем отримані не були. Представник відповідача надав копії відповіді ОСОБА_4 від 4 лютого 2016 року за вихідним номером 8/13-206 щодо розгляду його заяви, але доказів її направлення та отримання позивачем суду не надано.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (2768-14) і Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин першої-п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Апеляційним судом встановлено, що на підставі договору іпотеки від 25 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 позивач передав останньому в іпотеку незавершений будівництвом багатоквартирний житловий будинок, розташований на земельній ділянці площею 0,1669 га по вулиці АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську. Відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку добровільного виконання зобов'язання за позикою, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 10 вересня 2015 року, позивач передав останньому право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що власником об'єкта незавершеного будівництва є ОСОБА_7, тому за приписами статті 120 ЗК України використання позивачем вказаної земельної ділянки суперечить вимогам законодавства. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушень прав позивача.

Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд обґрунтовано застосувавши положення статті 120 ЗК України, дійшов правильного висновку про те, що після вибуття з власності позивача нерухомого майна, що розташовано на спірній земельній ділянці, використання ним земельної ділянки не ґрунтується на вимогах закону, тому його права не можна вважати порушеними.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав, визначених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", для поновлення договору оренди землі відхиляються касаційним судом, оскільки вони є безпідставними і спростовуються як матеріалами справи, так і змістом рішення суду апеляційної інстанції.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень касаційного суду під час перегляду справи у касаційному порядку.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення апеляційного суду, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.

Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: С. О. Карпенко

В. О. Кузнєцов

С.О. Погрібний

Г.І. Усик