Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 466/10217/16-ц

провадження № 61-8535св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Львівської області від 28 вересня 2017 року у складі суддів: Мельничук О. Я., Ніткевич А. В., Савуляк Р. В.,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 10 лютого 2000 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла свою квартиру за адресою: АДРЕСА_1 дітям: позивачу ОСОБА_1 та відповідачу ОСОБА_2 Вказувала, що своєчасно не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки тривалий час перебуває за межами України, тому пропустила встановлений шестимісячний строк для прийняття спадщини. Відповідач оформив спадщину та отримав свідоцтво на ј частину вказаної квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 27 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що зазначені позивачем причини пропуску нею шестимісячного строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті матері і подання такої заяви лише через 10 років не є об`єктивними та такими, що не залежали від її волі, не є непереборними і такими, що створювали для неї істотні труднощі для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 28 вересня 2017 року рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 27 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове про задоволення позову. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що тривале перебування за межами території України та короткотермінове перебування позивача на території України є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки у неї не було поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини протягом десяти років після смерті матері.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що судом встановлено, що ОСОБА_1 після смерті матері декілька разів перебувала на території України з короткостроковими візитами, чого було недостатньо для прийняття спадщини. Крім того, позивач не відмовлялась від прийняття спадщини, що не може бути неповажною причиною для надання додаткового строку для прийняття спадщини. Тривале перебування за межами України та короткострокове перебування позивача на території Україниє поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Проте з такими висновками погодитись не можна.

Суди установили, що відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 02 грудня 1994 року, квартира АДРЕСА_2 належала на праві приватної спільної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2

10 лютого 2000 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого заповіла свою частину квартири в рівних частках синові - ОСОБА_2 та дочці - ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Установлено, що ОСОБА_2 у встановлений строк звернувся із заявою про прийняття спадщини і 25 лютого 2011 року йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Позивач в установлений законом строк не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері подала до нотаріальної контори 13 жовтня 2016 року.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК Україниза позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15.

Відповідно до статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона була тимчасово відсутня на території України та не мала законних підстав на повернення до України.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо наявності у неї об`єктивних, істотних, непереборних перешкод для подання заяви про прийняття спадщини.

Разом з тим, суд першої інстанції, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені позивачем обставини для надання додаткового строку для прийняття спадщини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами у розумінні положень статті 1272 ЦК України, які перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що причини, на які посилається позивач, а саме перебування за межам України та неможливість тимчасового приїзду в Україну, не є такими, що позбавляли її можливості звернутися із заявою про прийняття спадщини в установлений законом строк.

Згідно відміток у паспорті ОСОБА_1, вона з ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті спадкодавця) та протягом 2007 року неодноразово перебувала на території України, доказів, які б вказували та підтверджували поважність причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, а саме: наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів що перешкоджали їй звернутися з відповідною заявою під час перебування на території України позивачем не надано.

Таким чином, суд першої інстанції встановив всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне рішення.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 28 вересня 2017 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 лютого 2017 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик