Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач	-	ОСОБА_4,
відповідачі:		ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва у складі судді Рейнарт І. М. від 02 жовтня 2017 року в справі за заявою ОСОБА_4 про внесення виправлення у виконавчі документи та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок залиття.

У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої внаслідок залиття.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 30 313,00 грн заподіяної йому матеріальної шкоди та 5 000,00 грн заподіяної йому моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2014 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 травня 2014 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2014 року касаційне провадження у даній справі закрито, оскільки вже існує ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 червня 2014 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї ж особи на ті самі судові рішення.

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із заявою про внесення виправлень у виконавчі листи та поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчих листів № 2-3802/13 виданих на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року по цивільній справі за його позовними вимогами до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок залиття.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Внесено виправлення у виконавчі листи № 2-3802/2013 року видані Деснянським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 16 грудня 2013 року по указаній цивільній справі, - зазначивши ідентифікаційний номер ОСОБА_5 - НОМЕР_1, ОСОБА_6 - НОМЕР_2, ОСОБА_7 - НОМЕР_3. Поновлено ОСОБА_4 пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчих листів №2-3802/2013 року по справі №2-3802/13 на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2013 року у вказаній цивільній справі.

У вересні 2017 року ОСОБА_6 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року клопотання ОСОБА_6 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення; апеляційну скаргу залишено без руху, надано відповідачу строк в п'ять днів з дня отримання копії ухвали для надання документу про сплату судового збору та усунення інших недоліків апеляційної скарги (складення апеляційної скарги відповідно до вимог ЦПК України (1618-15) , зазначення в ній всіх осіб, які беруть участь у справі та надання копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі).

19 вересня 2017 року ОСОБА_6 надіслав електронною поштою до апеляційного суду заяву про звільнення від сплати судового збору з посиланням на скрутний матеріальний стан.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 27 липня 2017 року визнано неподаною та повернуто відповідачу.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_6 не виконав вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, недоліки апеляційної скарги не усунув.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов односторонніх та передчасних висновків про повернення апеляційної скарги, оскільки судом порушено норми процесуального права.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 березня 2018 року вказану справу передано на розгляд до Верховного Суду.

Сторони не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до частини 2 статті 297 ЦПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу, згідно якої, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, заява вважається неподаною і повертається позивачеві

Апеляційним судом установлено, що копію ухвали апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року про залишення його апеляційної скарги без руху отримана відповідачем 18 вересня 2017 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, тому строк для надання доказів оплати судового збору та усунення недоліків апеляційної скарги закінчився 25 вересня 2017 року.

19 вересня 2017р. електронною поштою до Апеляційного суду міста Києва надійшла заява від імені ОСОБА_6 про звільнення його від сплати судового збору з посиланням на скрутне матеріальне становище та довідку з податкової інспекції. Інші недоліки апеляційної скарги усунуто не було.

Суди апеляційної інстанції дійшов правильного висновку повернення апеляційної скарги ОСОБА_6, оскільки відповідачем не усунуто недоліки апеляційної скарги. Заява від імені ОСОБА_6 не містить підпису заявника, а відповідь на запит від 07 вересня 2017 року не містить будь-яких реквізитів, печаток, підписів, зазначення посадової особи, яка надала відповідь, що позбавляє можливості ідентифікувати вказаний документ та вважати його належним доказом підтвердження майнового стану відповідача.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права та зазначає, що ухвалу апеляційного суду м. Києва від 14 вересня 2017 року ним отримано лише 02 жовтня 2017 року та недоліки виправлені у п'ятиденний строк. Однак апеляційним судом установлено та підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримано відповідачем 18 вересня 2017 року. Крім того 19 вересня 2017 року ОСОБА_6 надіслав електронною поштою заяву по звільнення від сплати судового збору.

Крім того, зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про необхідність на документах щодо його майнового стану не передбачено печаток, підписів та зазначення посадових осіб. Однак суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що відсутність на вказаних документах печаток, підписів та зазначення посадових осіб позбавляє можливості ідентифікувати вказаний документ та вважати його належним доказом

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.