Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач	-	ОСОБА_4, ОСОБА_5,
відповідачі:		ОСОБА_6, Бучацька міська рада Тернопільської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області у складі судді Федорончука В. Б. від 09 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Парандюк Т. С., Дикун С. І. від 22 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Бучацької міської ради Тернопільської області про визнання будівництва самочинним та усунення перешкод у користуванні дворовою і прибудинковою територіями шляхом знесення самочинного будівництва.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6,Бучацької міської ради Тернопільської області про визнання будівництва самочинним та усунення перешкод в користуванні дворовою і прибудинковою територіями шляхом знесення самочинного будівництва.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі проживають в будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та відповідно до законодавства і рішення суду є користувачами прибудинкової території будинку за АДРЕСА_2. Внаслідок побудови торговельного металевого об'єкту на їхній прибудинковій території, у них фактично відсутній майданчик для прогулянки дітей, спортивний майданчик, відсутня можливість сушіння білизни, крім того спірний об'єкт побудований впритул до будинку, в якому вони проживають, дах цього об'єкту розташований під таким кутом, що сміття та брудна вода, яка ллється з даху, псують їхнє майно та вхід до будинку.

Таким чином просили задовольнити позов та визнати будівництво самочинним, усунути перешкоди в користуванні дворовою і прибудинковою територіями шляхом знесення самочинного будівництва.

Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Усунуто мешканцям будинку АДРЕСА_2 перешкоди в користуванні дворовою та прибудинковою територіями шляхом знесення тимчасової споруди - торговельного павільйону, розташованого в АДРЕСА_3; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що торгівельний павільйон побудований ОСОБА_6 перешкоджає позивачам користуватися прибудинковою територією, тому позов підлягає частковому задоволенню, а спірна забудова знесенню.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків про часткове задоволення позову, оскільки судами порушено норми матеріального права та неправильно застосовано норми процесуального права.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

28 березня 2018 року вказану справу передано на розгляд до Верховного Суду.

Сторони не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню наступні норми права.

Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до частини 3 статті 42 Земельного кодексу України порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судами установлено, що земельна ділянка площею 350 кв.м, в тому числі спірних 28 кв. м, перебуває у законному користуванні співвласників квартир будинку АДРЕСА_2, а відсутність Державного акту на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не позбавляє співвласників квартир цього будинку права користування прибудинковою територією.

На спірній прибудинковій території ОСОБА_6 спорудив двоповерховий торговельний павільйон висотою 5,320 м, який перебуває на відстані менше 1 метра від входу до багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2. В зв'язку з побудовою спірного приміщення у мешканців будинку відсутній майданчик для прогулянки дітей, спортивний майданчик, відсутня можливість сушіння білизни. Дах спірного об'єкту розташований під таким кутом, що стічна вода, яка ллється зверху, псує майно та вхід до будинку. Торговельний павільйон унеможливлює заїзд до будинку автомобілів екстрених служб, чим порушує права мешканців.

Торговельний павільйон біля будинку АДРЕСА_2 в м.Бучачі Тернопільської області не є капітальною спорудою, у нього відсутній фундамент, тобто він не є нерухомим майном, тому торгівельний павільйон біля будинку АДРЕСА_2 не є самочинним будівництвом.

Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позову, оскільки розміщення торгового павільйону на прибудинковій території порушує права користування земельною ділянкою мешканців будинку.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Посилається на те, що судами не взято до уваги того, що судовим рішенням за ОСОБА_7 визнано право власності на гараж, розташований по АДРЕСА_2, який в подальшому останній подарував відповідачу разом із земельною ділянкою. А також судами не звернуто увагу на те, що побудована відповідачем споруда (торговий павільйон) на вказаній земельній ділянці, відповідно до довідки Бучацького комбінату комунальних підприємств від 15 травня 2017 року № 137, не перешкоджає доступу до комунікацій та обслуговуванню будинку.

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій дослідили вказані обставини справи та обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволенняпозову, оскількиматеріалами справи підтверджено порушення прав мешканців будинку у зв'язку з неможливістю вільного доступу до будинку автомобілів екстрених служб а псування майна та входу до будинку.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року у справі № 595/606/17 зупинено виконання рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2017 року до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З урахуванням того, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України колегія поновлює рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2017 року.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) ,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 09 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.