Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 644/6080/16-ц

провадження № 61-391св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Управління Державної казначейської служби України в Орджонікідзевському районі м. Харкова Харківської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 травня 2017 року у складі судді: Бугери О. В. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року у складі суддів: Карімової Л. В., Бурлаки І. В., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Індустріального об'єднання управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Управління Державної казначейської служби України в Орджонікідзевському районі м. Харкова Харківської області про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2010 року, яке було змінено постановою апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2011 року було задоволено його позовні вимоги частково та визнано дії неправомірними, зобов'язано провести перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю за період з 01 січня 2007 року по 31 серпня 2011 року, здійснювати в подальшому такий перерахунок та провести відповідні виплати.

Пенсійним фондом України в Орджонікідзевському районі м. Харкова цю постанову виконано частково, а саме щодо перерахунку та нарахування доплати, а в іншій частині судове рішення не виконано, а саме не здійснено перерахунок доплати до пенсії за період з 01 вересня 2011 року по 01 грудня 2013 року та з 01 січня 2015 року та по теперішній час. Сума нарахованої доплати за період з 01 січня 2007 року по 31 серпня 2011 року в розмірі 136351,70 грн не виплачена, що призводить до порушення його гарантованого державою права на соціальне забезпечення. Крім того, відповідно до розпорядження Пенсійного фонду України №146974 від 10 грудня 2014 року було проведено перерахунок доплати до пенсії не виплаченої з 01 січня 2014 року по 1 грудня 2014 року. Розмір нарахованої та невиплаченої доплати становить 36560,80 грн.

Посилаючись на статті 22, 625, 1166 ЦК України просив, з урахуванням уточнення позовних вимог, стягнути з Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова суму нарахованої доплати до пенсії з 01 жовтня 2011 року по 01 червня 2016 року в розмірі 136351,70 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати в розмірі 103 900 грн, та 3 % річних з простроченої суми за період з 01 жовтня 2011 року по 01 червня 2016 року в розмірі 19096,70 грн; з 01 січня 2014 року по 01 грудня 2014 року нараховану та не виплачену заборгованість згідно до розпорядження Пенсійного фонду України від 10 грудня 2014 року № 146974 у розмірі 36 560,80 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати в розмірі 17246,90 грн та 3 % річних з простроченої суми в розмірі 5515,40 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що позивач не довів суду, що наявна вина відповідача по невиконанню судового рішення у випадку відсутності відповідних грошових коштів.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року ОСОБА_1 просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 травня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що затримка строків виплати позивачу доплат з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, які нараховані Індустріальним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 8 вересня 2010 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі зупинено провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 686/21962/15-ц.

28 лютого 2018 року від Індустріального об'єднання управління Пенсійного фонду України м. Харкова надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просила у задоволені касаційної скарги відмовити, оскаржені рішення залишити без змін.

Відзив обґрунтований тим, що управління Пенсійного фонду України м. Харкова є не винним у неможливості виконання рішення суду, оскільки фактичні кошти і відповідне фінансове забезпечення відсутні. Виконання рішень судів із соціальних виплат здійснюється Державною казначейською службою України у порядку черговості відповідно до положень нормативних актів. Підставою для нарахування компенсаційних виплат у зв'язку з несвоєчасною виплатою нарахованих сум пенсії є вина органу, що призначає та виплачує пенсію. Стаття 625 ЦК України не підлягає застосуванню до зазначених відносин, оскільки відсутнє саме зобов'язання.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2018 року поновлено провадження та справу призначено до судового розгляду.

У серпні 2018 року позивач надіслав додаткові пояснення в яких вказує, що позиція Великої Палати Верховного Суду не стосується цієї справи. Підставою для компенсаційних виплат у зв'язку з несвоєчасною виплатою нарахованих сум є вина органу, що призначає та виплачує пенсію.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є особою із інвалідністю 3 групи та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 1.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2010 року визнано неправомірною відмову Управління ПФУ у Орджонікідзевського районі м. Харкова перерахувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності та додаткову пенсію відповідно із статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи". На Управління ПФУ у Орджонікідзевського районі м. Харкова покладено обов'язок здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком: щомісячної додаткової пенсії, призначеної йому відповідно статті 50 вищевказаного закону у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01 січня 2004 року по 08 червня 2005 року, з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по теперішній час і здійснювати такий перерахунок у подальшому, та провести відповідні виплати.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2011 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2010 року в частині покладення обов'язку на Управління ПФУ у Орджонікідзевського районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я за період з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2006 року відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" скасовано, та в цій частині в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

На звернення ОСОБА_1 про здійснення перерахунку та добровільного виконання судового рішення, виплати заборгованості Управління ПФУ у Орджонікідзевського районі м. Харкова листом від 24 квітня 2014 року № 3306-02/32 надіслало на адресу позивача копію розпорядження про розрахунок пенсії з 01 січня 2014 року та повідомило, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету і буде виплачено за умови бюджетного фінансування.

Аналіз положень статей 11, 22 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.

Встановивши, що відсутні умови необхідні для відшкодування шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення збитків.

У пунктах 44 та 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц зроблено висновок, що "стаття 625 ЦК України (435-15) розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України (435-15) . Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України (435-15) поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України (435-15) ), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України (435-15) ). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення".

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2010 року та Постановою Апеляційного суду Харківської області від 17 червня 2011 року зобов'язано провести перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Оскільки у вказаних рішеннях суди не визначили конкретної суми вираженої у грошових одиницях, таке зобов'язання не є грошовим. Відповідно суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову в частині стягнення 3 процентів річних.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 23 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 23 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат