розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства оборони України, яка підписана представником Зінченком Сергієм Олександровичем, на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2017 року у складі судді: Варнавської Л. О. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2017 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Спас О. В., Кухаря С. В.,

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він проходив військову службу в Демократичній республіці Афганістан в період з 29 грудня 1979 року по 18 червня 1981 року.

При виконанні службових обов'язків він отримав осколкові поранення голови, лівої руки, закриту черепно-мозкову травму, контузію. Через отримані травми у нього постійно виникають головні болі, запаморочення періодичні болі в серці, поперековому відділі хребта, колінних суглобах, та погіршився зір.

У зв'язку з отриманою травмою під час проходження військової служби, він зазнав моральної шкоди, яка полягає в тому, що були порушені нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Моральну шкоду позивач оцінював в 100 000,00 грн.

Просив суд стягнути з Міністерства оборони України на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що позивачу, отриманим пораненням під час виконання обов'язків військової служби, заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, що порушило його звичні нормальні зв'язки, йому необхідно додавати додаткових зусиль для організації свого життя в сім'ї та суспільстві. Обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

У квітні 2017 року Міністерство оборони України через представника Зінченка С. О. подало касаційну скаргу на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою. Вказує, що Міністерство оборони України є неналежним відповідачем у справі, а позивач не є військовослужбовцем, оскільки звільнений з військової служби. Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, зазначає, що військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та грошові компенсації і моральні страждання за виконання військового обов'язку вже враховані чинним законодавством.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2017 року ОСОБА_1 надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Заперечення мотивовані тим, що моральна шкода повинна відшкодуватися на підставі статті 17 закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статей 23, 1167, 1168 ЦК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року справа призначена до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15) України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що під час проходження військової служби з 29 грудня 1979 року по 18 червня 1981 року ОСОБА_1 проходив військову службу в Демократичній республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій, військовий білет НОМЕР_1 від 29 червня 1979 року.

При виконанні інтернаціонального обов'язку в Демократичній республіці Афганістан, ОСОБА_1 отримав мінно-взривні осколкові поранення голови, лівої руки, ЗЧМТ, контузію і як наслідок рубці на шкірі голови, на лівій руці, посттравматична та дискуляторна енцефалопатія ІІ ст., що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 621/Ж від 18 червня 2012 року, виданим Київським міським клінічним бюро СМЕ. Зазначене підтверджено витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 1218 від 21 червня 2012 року.

04 грудня 2012 року ОСОБА_1 була встановлена ІІІ група інвалідності в зв'язку з хворобою, яка пов'язана з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія АД № 185287 та посвідченням, НОМЕР_2 від 04 грудня 2012 року.

Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 621/Ж від 18 червня 2012 року описані рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися внаслідок осколочних поранень, які могли бути отримані в період бойових дій у Афганістані 1980 році.

Суди встановили, що ОСОБА_1 отримав осколочні поранення у період бойових дій у Афганістані 1980 році, які стали підставою для встановлення йому ІІ групи інвалідності

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Аналіз положень статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Проте суди не встановили, що позивач довів протиправність дій Міністерства оборони України, наявність причинного зв'язку між моральною шкодою ОСОБА_1 і діями Міністерства оборони України.

Оскільки відсутні умови необхідні для компенсації моральної шкоди та з урахуванням того, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі. Оскільки оскаржені рішення підлягають скасуванню, то підстав для поновлення виконання рішення суду першої інстанції не має.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України, яка підписана представником Зінченком СергіємОлександровичем, задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 січня 2017 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 01 березня 2017 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.