Постанова

Іменем України

03 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 328/185/17

провадження № 61-5249св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, прокурор Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_9,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 вересня 2017 року у складі судді Погрібної О. М. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Кухаря С. В., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокурора Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_9. про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що слідчим СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Курдюковим В. М. щодо нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Постановою заступника Токмацького міжрайонного прокурора Савран О. М. від 28 липня 2013 року кримінальну справу закрито у зв'язку з не встановленням достатніх доказів його винуватості. Суддя Токманцького районного суду та прокурор відшкодували йому як реабілітованому моральну шкоду у розмірі 156 863,00 грн за період із 05 березня 2002 року по 28 липня 2013 року. Проте група слідчих та прокурорів продовжували кримінальне переслідування.

Посилаючись на викладене, позивач просив відшкодувати йому моральну шкоду з 29 липня 2013 року до часу розгляду справи, тобто за час знаходження під підпискою про невиїзд із м. Токмак, згідно нескасованої постанови слідчого міліції Курдюкова В. М. від 06 квітня 2002 року, а також за час знаходження як обвинуваченого за частиною першою статті 358 КК Україниз 29 липня 2013 року по 15 квітня 2016 року, тобто до часу закриття кримінального провадження прокурором ОСОБА_9. згідно з пунктом третім частиною першою статті 284 КПК України та слідчим ОСОБА_7., внаслідок завдання йому важкого морального страждання, у зв'язку з відмовою повернення його двох друкарських машинок, вилучених, викрадених, підмінених під час обшуку 21 жовтня 2002 року, приниженням його честі, гідності та ділової репутації юриста, неможливості займатись юридичною практикою через перебування обвинуваченого за частиною першою статті 358 КК України з 28 липня 2013 року, погрозами вбивством та спричиненням тілесних ушкоджень, порушенням нормальних життєвих зв'язків, неможливістю приймати участь у виборчих процесах як кандидата в народні депутати. Моральну шкоду просив відшкодувати в солідарному порядку шляхом публічного вибачення перед ним як реабілітованим обвинуваченим працівниками, винної групи слідчих, прокурорів та суддів через газети м. Токмак "Токмацька Гривня", "Вісник Токмаччини", "Таврія", "Субота плюс Запоріжжя" та відшкодувати солідарно шкоду в розмірі 42 000,00 євро, виходячи з 42 місяців під обвинуваченням та під підпискою про невиїзд на середньомісячний заробіток в країнах Європи 1 000,00 євро. Також позивач просив відповідно до частини другої статті 85 ЦПК України 2004 року відшкодувати судові витрати, а саме компенсацію за відрив від звичайних занять, внаслідок явки в судові засідання пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати - від 3 200,00 грн.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 01 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що незаконне порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4, пред'явлення обвинувачення за статтею 15, частиною четвертою статті 190, частиною першою та третьою статті 358 КК України і обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд мало місце одночасно в рамках однієї кримінальної справи. Позивач не довів яким чином він міг одночасно втратити заробіток внаслідок незаконного його притягнення до кримінальної відповідальності окремо по кожній статті пред'явленого обвинувачення. Право на відшкодування матеріальних збитків, втрачених, не отриманих щомісячних грошових доходів за кожним фактом притягнення як обвинуваченого за кожною окремою статтею за час незаконного перебування під слідством та судом є необґрунтованими, оскільки Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) не містить таких приписів.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що моральна шкода відшкодована раніше ухваленими судовими рішеннями, рішення про повернення друкарських машинок також виконане.

У січні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що судді першої та апеляційної інстанцій не достатньо повно розглянули цю справу.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2018 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що 05 березня 2002 року слідчим СВ Токмацького МРВ УМВС України в Запорізькій області Курдюковим В. М. щодо ОСОБА_4 порушена кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених статтею 15, частиною четвертою статті 190, частиною першою статті 358 КК України. Справа тривалий час розслідувалася.

Постановою слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 від 15 квітня 2016 року об'єднане кримінальне провадження № 12013080350000876 за частиною першою та третьою статті 358 КК Українив редакції від 05 квітня 2001 року закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Згідно з рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2013 року справа № 328/2789/13-ц, позов ОСОБА_4 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування збитків, завданих незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 156 843,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2013 року рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 листопада 2013 року змінено та викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: Відшкодувати за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_4 15 6846,00 грн моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 16 липня 2015 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Відшкодовано за рахунок Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з рахунку Державного бюджету на користь ОСОБА_4 19 200,00 грн моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

Згідно з рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 24 квітня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано Токмацьке ГУ УМВС України в Запорізькій області повернути йому тимчасово вилучені відповідно до протоколу обшуку від 21 жовтня 2002 року друкарську машинку без найменування у металевому корпусі зеленого кольору та друкарську портативну машинку без найменування з металевим корпусом сірого кольору. У разі відсутності в камері схову Токмацького ГУ УМВС України в Запорізькій області в наявності тимчасово вилучених друкарських машинок, відповідно до протоколу обшуку від 21 жовтня 2002 року: двох друкарських машинок без найменування, одна - у металевому корпусі зеленого кольору, друга - портативна машинка у металевому корпусі сірого кольору ухвалено стягнути матеріальну шкоду у розмірі 700,00 грн. Стягнуто з Токмацького ГУ УМВС України в Запорізькій області на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн.

Заявою від 29 вересня 2014 року ОСОБА_4 підтвердив отримання двох вилучених у нього 21 жовтня 2002 року під час обшуку друкарських машинок. Після повернення вказаних друкарських машинок, вони у ОСОБА_4 повторно не вилучались.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Отже, правильними є висновки суду першої інстанції, з якими погодився й суд апеляційної інстанції, що позовні вимоги не знайшли свого обґрунтування при розгляді справи, оскільки позивач не довів незаконності дій або бездіяльності прокуратури чи поліції (міліції), а тому за умов відсутності решти складових - наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між діями та шкодою, для виникнення зобов'язання відшкодування шкоди відповідно до вимог статті 1176 ЦК України підстави відсутні.

Порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4, пред'явлення обвинувачення за статтею 15, частиною четвертою статті 190, частиною першою та третьою статті 358 КК України та обрання запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд мало місце одночасно в рамках однієї кримінальної справи.

Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що моральна шкода, завдана неправомірними діями правоохоронних органів, відшкодовується за сукупністю неправомірних дій, які потягли незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, а не за кожну статтю, по якій була порушена кримінальна справа.

Твердження заявника про те, що суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_8 незаконно постановила ухвалу від 12 вересня 2016 року про залишення його касаційної скарги без руху, є безпідставними, оскільки це не є компетенцією Верховного Суду.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Таким чином, суди першої й апеляційної інстанцій, з дотриманням вимог ЦПК (1618-15) України, забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, прийняли рішення з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів судом касаційної інстанції, проте особою, що подала касаційну скаргу, не враховано положення частини першої статті 400 ЦПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 01 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г. І.Усик