розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес", яка підписана представником Єрмолаєвим Юрієм Анатолійовичем, на заочне рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року у складі судді: Митошоп В. М. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СФГ Гермес" (далі - ТОВ "СФГ Гермес"), третя особа - П'ятихатська РДА Дніпропетровської області про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсною, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_6, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 20 квітня 2004 року, мала у власності земельну ділянку загальною площею 6,894 гектарів, розташовану на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

У 2015 році позивач прийняла спадщину та зареєструвала своє право власності на зазначену земельну ділянку, але не змогла нею розпорядитися, оскільки селянське (фермерське) господарство "Гермес" (далі - СФГ "Гермес") продало право оренди цієї земельної ділянки ТОВ "СФГ Гермес", не поставив до відома ні її матір, ні її.

У зв'язку з викладеним позивач просив

- визнати частково недійсним договір купівлі-продажу посівів № 38/12/Б від 10 грудня 2014 року в частині переходу права користування земельною ділянкою від продавця до покупця за договором, укладеним між СФГ "Гермес" та ТОВ "СФГ Гермес",

- визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 17 січня 2015 року до договору оренди земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 6,894 гектарів, розташованої на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_2 за ТОВ "СФГ Гермес" індексний номер 20273564 від 25 березня 2015 року;

- зобов'язати ТОВ СФГ "Гермес" повернути ОСОБА_4 зазначену земельну ділянку.

Заочним рішенням П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року:

- визнано частково недійсним договір купівлі-продажу посівів № 38/12/Б від 10 грудня 2014 року, укладений між СФГ "Гермес" та ТОВ "СФГ Гермес" в частині переходу права оренди земельної ділянки від продавця до покупця, набутого за договором № 132 від 01 квітня 2006 року, між ОСОБА_6 та СФГ "Гермес";

- визнано недійсною укладену між СФГ "Гермес" та ТОВ "СФГ Гермес" додаткову угоду №7 від 17 січня 2015 року до договору оренди землі №132 від 01 квітня 2006 року;

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень індексний номер 20273564 від 25 березня 2015 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 6.894га., кадастровий номер НОМЕР_2 за ТОВ "СФГ Гермес";

- зобов'язано ТОВ СФГ "Гермес" повернути ОСОБА_4 цю земельну ділянку.

- вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що право оренди земельною ділянкою, яка була предметом договору оренди від 01 квітня 2006 року, в порушення, встановленого законом порядку, передано шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди від 01 квітня 2006 року особами, одна з яких не є стороною за первісним договором оренди, без будь-якого повідомлення та/або згоди (відома) власника земельної ділянки.

Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2017 року заяву ТОВ "СФГ Гермес" про перегляд заочного рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "СФГ Гермес" відхилено, заочне рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року залишене без змін.

Ухвала мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У жовтні 2017 року ТОВ "СФГ Гермес" через представника Єрмолаєва Ю. А. подало касаційну скаргу на заочне рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ "СФГ Гермес" не було належним чином повідомлене про розгляд справи у суді першої інстанції, у зв'язку із чим це призвело до обмеження прав відповідача на участь у судовому розгляді та неповного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. ТОВ "СФГ Гермес" вказує, що надіслало матері позивачу повідомлення від 31 жовтня 2014 року, в якому запропонувало придбати право оренди за договором оренди землі № 132 від 01 квітня 2006 року та повідомлення від 10 грудня 2014 року про факт укладення спірних договорів та перехід права оренди, що підтверджується описами вкладення до цінних листів та поштовими квитанціями. Оскільки протягом місяця від позивача будь-яких заперечень не надходило, вважає, що суди неправильно застосували статтю 8 Закону України "Про оренду землі".

Вказує, що державний реєстратор правомірно провів реєстрацію права користування земельною ділянкою і відсутні підстави для скасування цього рішення. Позивач невірно обрав спосіб захисту, оскільки належним у цій справі способом захисту є переведення прав та обов'язків покупця.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_7 подала заперечення на касаційну скаргу, в яких просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін. Заперечення мотивовані безпідставністю вимог касаційної скарги, оскільки відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи у суді першої інстанції, у зв'язку із цим вважає безпідставним поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційним судом. Вказує, що докази, на які посилається ТОВ "СФГ Гермес" не подавалися до суду першої та апеляційної інстанції і відсутнє посилання на них у процесуальних документах відповідача. Також наголошує, що відповідач не повідомляв власника земельної ділянки про укладення договору купівлі-продажу посівів № 38/12/Б від 10 грудня 2014 року.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15) України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_7 подала пояснення на касаційну скаргу, які за змістом є аналогічними запереченням, поданим у листопаді 2017 року.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 20 квітня 2004 року, мала у власності земельну ділянку загальною площею 6,894 гектарів, розташовану на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

01 квітня 2006 року ОСОБА_6 уклала з СФГ "Гермес" договір оренди землі № 132 та передала земельну ділянку в оренду строком на п'ять років. Згідно пункту 37 договору дія договору припиняється, зокрема, у разі ліквідації юридичної особи-орендаря.

Суди встановили, що 23 травня 2009 року ОСОБА_6 (мати позивача) уклала з СФГ "Гермес" додаткову угоду № 1, якою до договору від 01 квітня 2006 року, внесено зміни, та визначено строк оренди - двадцять п'ять років. Інші умови договору залишилися незмінними, про що вказано у пункті 4 цієї додаткової угоди.

ОСОБА_4 22 червня 2015 року отримала в П'ятихатській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері на вказану земельну ділянку.

22 червня 2015 року позивач зареєструвала в Державному реєстрі прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку площею 6,894 гектарів, розташовану на території Лозуватської сільської ради П'ятихатського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

10 грудня 2014 року між СФГ "Гермес" і ТОВ "СФГ Гермес" укладено договір купівлі-продажу посівів № 38/12/Б, яким передано ТОВ "СФГ Гермес" право оренди земельної ділянки, набуте СФГ "Гермес" за договором № 132 від 01 квітня 2006 року.

17 січня 2015 року між СФГ "Гермес" і ТОВ "СФГ Гермес" укладено додаткову угоду № 7 до договору оренди земельної ділянки № 132 від 01 квітня 2006 року, укладеного між ОСОБА_6 і СФГ "Гермес", яким передано право оренди земельної ділянки, набутого СФГ "Гермес" за договором № 132 від 01 квітня 2006 року - ТОВ "СФГ Гермес".

07 травня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, внесено запис № 10681110022036681 про припинення СФГ "Гермес" (ідентифікаційний код 32254925, місцезнаходження: 03191, м.Київ, вул. Лятошинського, будинок28, квартира 73), при цьому дані в реєстрі щодо правонаступництва відсутні.

Тлумачення статей 512 - 522 ЦК України свідчить, що при заміні орендаря внаслідок відчуження права оренди недостатньо повідомлення орендодавця про заміну орендаря (стаття 516 ЦК України), з укладенням між первісним орендарем та новим орендарем договору (стаття 513 ЦК України), а є необхідним додержання вимог статті 520 ЦК України про згоду орендодавця.

У постанові Верховного Суду України від 26 квітня 2017 року по справі № 3-300гс17 зроблено висновок, що закон встановлює обмеження на заміну боржника у зобов'язанні поза волею кредитора. Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Норма статті 520 ЦК України має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов'язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов'язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). Відтак, для заміни боржника у зобов'язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов'язку первісного боржника на іншу особу. Чинним законодавством встановлено лише форму правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні - цей правочин вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання (статті 513, 521 ЦК України).

Суди встановили, що будь-якої згоди власник земельної ділянки на її передачу (в т.ч. шляхом укладення будь-яких правочинів: додаткової угоди до договору оренди, договору купівлі-продажу посівів тощо), не надавав, а право оренди земельною ділянкою в порушення, встановленого законом порядку, передано шляхом укладення додаткової угоди особами, одна з яких не є стороною за первісним договором оренди, без будь-якого повідомлення та/або згоди (відома) власника.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову.

Посилання ТОВ "СФГ Гермес" на те, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи у суді першої інстанції, колегія суддів відхиляє, оскільки повістки про виклик у цивільній справі, а також процесуальні документи, які направлялися за як місцезнаходженням товариства (яке відповідач вказував у заяві про перегляд заочного рішення, апеляційній скарзі, а також у касаційній скарзі), так і адресою вказаною товариством в апеляційній скарзі (а.с. 89) та були повернуті за закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 114-116, 133, 149, 167-169, 170-172, 182-184 Т. 1). Крім того ТОВ "СФГ Гермес" було відомо про існуюче судове провадження, що підтверджується поданою апеляційною скаргою на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2016 року (а.с. 89).

Європейський суд з прав людини вказав, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Посилання ТОВ "СФГ Гермес" про те, що надіслало ОСОБА_6 (матері позивача) повідомлення від 31 жовтня 2014 року, в якому запропонувало придбати право оренди за договором оренди землі №132 від 01 квітня 2006 року та повідомлення від 10 грудня 2014 року про факт укладення спірних договорів та перехід права оренди, що підтверджується описами вкладення до цінних листів та поштовими квитанціями, є необґрунтованим.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Згідно абзацу 1 частини першої статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржених рішень) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суди встановили, і це підтверджується матеріалами справи, що вказані докази ТОВ "СФГ Гермес" не було надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Хоча суди в оскаржених рішеннях й застосували статтю 8 Закону України "Про оренду землі", що не підлягала застосуванню, про те це не вплинуло на прийняття правильного по суті та законного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.