Постанова
Іменем України
03 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 134/192/17
провадження № 61-21739св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 червня 2017 року у складі судді: Зарічанського В. Г. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2017 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Марчук В. С., Копаничук С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду позовом до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 08 липня 2008 року з ОСОБА_5 стягуються аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 250,00 грн, але не менше визначеного законом мінімального розміру аліментів. Відповідно до цього рішення ОСОБА_5 виплачує мінімальний розмір аліментів на дитину, що становить 506,70 грн.
Також зазначила, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного та духовного розвитку і батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
На цей час відповідач працює по найму з нестабільним та не облікованим заробітком, відтак вважала, що аліменти повинні бути виражені в твердій грошовій сумі, а тому просила змінити розмір стягуваних аліментів шляхом стягнення з ОСОБА_5 аліментів на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 844,50 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подачі заяви до суду.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 червня 2017 року позов задоволено частково. Змінено розмір стягуваних аліментів ОСОБА_5 та стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 844,50 грн щомісячно починаючи з дня набрання вказаного рішення суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що розмір аліментів в сумі 844,50 грн є необхідним для фізичного, розумового, духовного, марального та соціального розвитку дитини.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 червня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду мотивована тим, що суд першої інстанції врахував матеріальне становище отримувача аліментів та платника аліментів, наявність у нього на утриманні інших неповнолітніх дітей, і зробив правильний висновок про часткове задоволення позову.
У серпні 2017 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і направити справу до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували статтю 192 СК України, оскільки позивач не довела обставин, які необхідні для зміни розміру аліментів. Вказує, що суди не врахували його матеріальний стан, а також наявність інших дітей та непрацездатної дружини на утриманні, чим порушили вимоги статті 182 СК України. Вважає, що розмір витрат на правову допомогу не підтверджений належними доказами.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У вересні 2017 року ОСОБА_4 надала заперечення на касаційну скаргу, в якій просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржені рішення залишити без змін.
Заперечення мотивовані тим, що з моменту винесення рішення суду про стягнення аліментів прожитковий мінімум зріс у три рази. Вважає, що суди обґрунтовано збільшили розмір аліментів.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК (1618-15)
України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)
, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК (1618-15)
України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15)
касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 08 липня 2008 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 250,00 грн щомісячно, починаючи з 07 липня 2002 року до повноліття дитини, але не менше визначеного законом мінімального розміру аліментів.
Згідно довідки Крижопільського районного ВДВС ГТУЮ №629 від 01 лютого 2017 року розмір стягуваних з ОСОБА_5 аліментів становить 506,70 грн.
При частковому задоволенні позову суди зробили висновок, що розмір аліментів в сумі 844,50 грн є необхідним для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
Колегія суддів погоджується із цим висновком судів з таких підстав.
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України (2947-14)
передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Встановивши наявність підстав для зміни розміру аліментів, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про часткове задоволення позовних вимог.
Аргумент касаційної скарги, що суди не врахували його матеріальний стан, а також наявність інших дітей та непрацездатної дружини на утриманні, чим порушили вимоги статті 182 СК України, колегія суддів відхиляє. Аналіз змісту оскаржених рішень свідчить, що суди при частковому задоволенні позову надали оцінку цим обставинам.
Посилання на те, що розмір витрат на правову допомогу не підтверджений належними доказами, спростовується матеріалами справи, а саме: квитанцією (а.с. 14), ордером (а.с. 69), розрахунком суми гонорару за надану правову допомогу, в якому наведено перелік послуг та здійснено розрахунок вартості (а.с. 70).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Оскільки оскаржені рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 14 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О.Антоненко
В. І. Журавель