розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області у складі судді Сорокіної О. О. від 07 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області у складі суддів: Фомічова С. Є., Письменного О. А., Карпенка О. Л., від 13 вересня 2016 року.

У лютому 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (далі - ТОВ "Авто Просто") про захист прав споживача та стягнення коштів.

Позовна заява ОСОБА_6 мотивована тим, що 16 листопада 2010 року між сторонами у справі було укладено угоду № 0328300 з додатками (далі - угода), предметом якої є надання учаснику угоди послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. Угода була укладена позивачем з метою придбання легкового автомобіля "Chevrolet Aveo" вартістю 92 960 грн. На виконання зазначеної угоди ОСОБА_6 здійснював внески, однак автомобіль не отримав.

Керуючись статтею 4 угоди та пунктом 13.1 статті 13 додатка № 2 до угоди, позивач 17 грудня 2015 року і повторно 20 січня 2016 року звернувся до відповідача із заявами про розірвання угоди та вимогою про повернення сплачених за нею коштів.

Відповідач листами від 18 січня та 12 лютого 2016 року повідомив, що угода вважається розірваною через невиконання позивачем її умов, однак ТОВ "Авто Просто" кошти не повернуло, посилаючись на те, що в черзі є інший 21 учасник, і повернення чистих внесків за розірваними угодами їм відбудеться першочергово.

ОСОБА_6 зазначив, що строку повернення чистих внесків за угодою у відповідях ТОВ "Авто Просто" зазначено не було, не міститься відповідних умов і в укладеній між сторонами угоді, а тому, керуючись статтею 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), позивач пред'явив відповідачеві вимогу про повернення чистих внесків не пізніше 18 лютого 2016 року, чого товариством виконано не було і що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Також позивач послався на те, що пунктами 5.11, 5.12 статті 5 Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, які затверджені розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09 жовтня 2012 року № 676, передбачено, що на повернення коштів учаснику групи при розірванні договору Ліцензіат (відповідач) повинен сформувати за власний рахунок резервний капітал, однак ТОВ "Авто Просто" такі вимоги порушило, оскільки відповідний фонд товариством формується за рахунок 5 % відрахувань із коштів, сплачених учасниками системи до фонду групи, а не за рахунок активів товариства. Як наслідок відповідач не виконує вимог закону щодо повернення коштів при розірвання договору та обмежує позивача у праві на користування, розпорядження, тощо належними йому грошовими коштами.

На підставі наведеного ОСОБА_6 просив суд стягнути з ТОВ "Авто Просто" на його користь 73 780 грн сплачених на виконання угоди від 16 листопада 2010 року № 0328300 чистих внесків, що підлягають поверненню позивачеві у зв'язку з розірванням угоди.

Рішенням Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2016 року в позові відмовлено.

Рішення суд першої інстанції мотивоване тим, що відповідач діє відповідно до підписаної з позивачем ОСОБА_6 угоди, і право позивача щодо повернення йому чистих внесків не порушено. Вимога позивача про повернення коштів є передчасною, оскільки умовами угоди, укладеної між сторонами, встановлена інша черговість повернення коштів, з огляду на те, що ТОВ "Авто Просто" має повернути сплачені чисті внески 18 учасникам групи № 1085 системи Авто Так, які раніше розірвали угоди та перебувають у черзі на повернення коштів перед позивачем, чиї права у разі дострокового повернення коштів позивачу будуть порушені.

Крім того, суд урахував те, що позивач ОСОБА_6 добровільно погодився на укладання відповідного правочину, сплачував по ньому періодичні платежі, не оскаржував його, а отже, не вважав його несправедливим до моменту звернення з вимогою про його розірвання, а тому суд дійшов висновків, що слід відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ТОВ "Авто Просто" на користь ОСОБА_6 суми чистих внесків.

Посилання позивача щодо укладення договору поза торговельним або офісним приміщенням суд визнав такими, що не заслуговують на увагу, оскільки ці обставини не підтвердилися під час розгляду справи.

Також суд визнав безпідставними доводи позивача про порушення відповідачем Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах з посиланням на те, що позивач не надав суду доказів про невиконання відповідачем (ліцензіатом) вимог зазначених Ліцензійних умов, виявлених спеціально уповноваженим на це державним органом - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Посилання позивача на те, що відповідач створює обмеження користування ним своїми коштами та порушує його право на захист власності, суд визнав безпідставними з огляду на те, що згідно з умовами угоди після настання черги позивача кошти будуть йому повернені в сумі, яка розрахована відповідно до умов угоди, і це визнано представником відповідача.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2016 року рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи апеляційної скарги не спростували законних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення цього позову.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 07 червня 2016 року і ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 13 вересня 2016 року та ухвалити у справі нове рішення суду про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_6 мотивована тим, що строку для повернення чистих внесків при розірванні угоди не встановлено, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 530 ЦК України. Крім того, суди не обґрунтували незастосування до спірних правовідносин такої норми права у взаємозв'язку із нормами статей 251, 252 ЦК України, на які ОСОБА_6 посилався як у позові, так і в апеляційній скарзі, не звернули уваги, що відповідні кошти за угодою мають бути повернені за вимогою позивача, а не у спосіб зазначений відповідачем.

Також ОСОБА_6 у касаційній скарзі звернув увагу на безпідставність висновків судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем факту невиконання відповідачем вимог Ліцензійних умов в частині формування фонду групи, резервного фонду та їх використання відповідачем, оскільки такі посилання спростовуються матеріалами справи. Зокрема, у перехідних положеннях Закону України від 02 червня 2011 року № 3462-ІУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання фінансових послуг" фінансовим установам надано термін протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону, який набув чинності 09 січня 2012 року. Діяльність ТОВ "Авто Просто" в частині виконання договірних зобов'язань з повернення чистих внесків має відповідати вимогам закону, які конкретизовані в Ліцензійних умовах та визначають, зокрема, обов'язок створення резервного капіталу повернення коштів, що має формуватись за рахунок власного прибутку, а не за рахунок учасників груп, як помилково вважав відповідач і суди при розгляді справи.

ОСОБА_6 зазначив, що його посилання на наявні у письмових поясненнях у справі та в апеляційній скарзі норми міжнародного права залишились поза увагою судів. Тим самим суди першої та апеляційної інстанцій порушили право позивача на справедливий суд, передбачене частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у тлумаченні рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", у якій заявниця скаржилася на те, що національні суди не проаналізували її посилання на Конституцію України (254к/96-ВР) та не взяли до уваги її доводи, порушивши таким чином її право, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У червні 2018 року на адресу касаційного суду надійшло клопотання ОСОБА_6 з вимогою врахувати при розгляді цієї справи правові висновки постанови Верховного Суду від 28 лютого 2018 року, справа № 570/4261/15-ц, однак такі вимоги позивача касаційний суд не бере до уваги з підстав, передбачених частиною першою статті 398 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

У запереченні на касаційну скаргу, поданому в січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ "Авто Просто" просить відхилити касаційну скаргу ОСОБА_6 і залишити без змін судові рішення у справі.

Заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Авто Просто" мотивує тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи надали належну правову оцінку характеру правовідносин між її сторонами, правильно застосували норми матеріального права в поєднанні з умовами угоди, укладеної між позивачем і відповідачем, а також ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення про відмову в позові. Крім того, заявник звертає увагу, що касаційна скарга не містить посилань на порушення відповідачем норм матеріального права чи умов досягнутих між сторонами домовленостей за вказаною вище угодою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до вимог статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

23 січня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" інформація про продукцію повинна містити дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.

Відповідно до статті 907 ЦК України порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною четвертою статті 653 ЦК України зазначено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що 16 листопада 2010 року між сторонами було укладено угоду № 0328300 з додатками, предметом якої є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. Угода була укладена позивачем з метою придбання легкового автомобіля "Chevrolet Aveo" вартістю 92 960 грн. На виконання зазначеної угоди ОСОБА_6 сплатив 3 346 грн 56 коп. вступного внеску та сплачував щомісячні платежі до квітня 2014 року.

17 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання угоди.

Також встановлено, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_6 умов угоди ТОВ "Авто Просто" розірвало угоду з позивачем, про що ОСОБА_6 повідомлено листом від 18 січня 2016 року, роз'яснено позивачеві про порядок повернення чистих внесків за угодою.

Зокрема, у статті 13 додатка № 2 до угоди сторони визначили порядок і наслідки її розірвання.

Пунктом 13.1 статті 13 додатка № 2 до угоди передбачено, що учасник, який не отримав автомобіль, має право розірвати угоду за власним бажанням, про що має повідомити ТОВ "Авто Просто" у письмовій формі.

Згідно із статтею 13 додатка № 2 до угоди поверненню підлягають лише сплачені чисті внески. Відповідно до пункту 13.2 статті 13 додатка № 2 до угоди учасник уповноважує ТОВ "Авто Просто" щомісяця здійснювати відрахування в розмірі 5 % від кожного сплаченого чистого внеску до фонду для повернення коштів.

Відповідно до пункту 13.3 статті 13 додатка № 2 до угоди сума чистих внесків, що підлягає поверненню, розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці, коли такий учасник повідомив ТОВ "Авто Просто" про розірвання угоди, за вирахуванням відступного за відмову від угоди у розмірі двох цілих чистих внесків.

Згідно з пунктом 13.4. статті 13 додатка № 2 до угоди із фонду для повернення коштів ТОВ "Авто Просто" повертає чисті внески, дотримуючись таких пріоритетів: у першу чергу повертаються кошти учаснику, який розірвав угоду внаслідок настання таких непередбачуваних обставин, що виникли під час дії угоди: отримання ним інвалідності або смерті свого подружжя, або набуття учасником статусу безробітного, належним чином засвідченого Державним центром зайнятості, який надав "Авто Просто" необхідні підтверджуючі документи та на момент виникнення однієї з вищезазначених обставин належним чином виконував зобов'язання за угодою. Учасник має надати відповідні документи протягом 30 календарних днів з моменту виникнення таких обставин. За вимогою "Авто Просто" учасник зобов'язується надавати документи, які підтверджують виникнення вищезазначених обставин. Статус безробітного розглядається як пріоритет для повернення чистих внесків за умови, що на момент підписання угоди учасник мав офіційну роботу відповідно до записів у трудовій книжці, і статус безробітного було надано учаснику не пізніше ніж через чотири місяці після звільнення з останнього місця роботи відповідно до записів у трудовій книжці. За підтвердження обставин згідно з цим пунктом учаснику повертаються сплачені чисті внески без вирахування відступного.

Відповідно до підпункту 13.4.2 пункту 13.4 статті 13 додатка № 2, в наступну чергу повертаються чисті внески тим учасникам, які розірвали угоду, не посилаючись на обставини, викладені в попередньому пункті. При цьому пріоритет у групі надається тому учаснику, який першим подав письмову заяву про розірвання угоди, а в разі коли такі заяви було подано одночасно кількома учасниками, пріоритет надається учаснику, номер угоди якого є меншим.

Відмовляючи в позові про стягнення з відповідача на користь позивача чистих внесків через розірвання угоди між сторонами у справі без дотримання принципу черговості, суди попередніх інстанцій дійшли правильних по суті та обґрунтованих висновків, про наявність між сторонами у справі договірних правовідносин та необхідність забезпечення порядку і наслідків розірвання договору у спосіб, погоджений сторонами угоди, що відповідає положенням статті 907 ЦК України. Крім того, суди врахували ту обставину, що в разі передчасного повернення коштів позивачеві будуть порушені права інших учасників, які стоять в черзі на повернення коштів перед ним.

Аналогічних правових висновків дійшла ВеликаПалати Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року, справа № 380/63/16-ц. Зокрема, що для осіб, які виявили бажання розірвати угоду протягом семи календарних днів від дати її підписання та після цього терміну, але до того, як угода буде включена до певної групи, розірвання угоди є єдиною відкладальною обставиною, з настанням якої у ТОВ "Авто просто" виникає обов'язок щодо повернення коштів учаснику. Розмір та порядок повернення коштів визначено пунктами 13.8 та 13.9 додатка № 2 до угоди.

Для всіх інших осіб, крім зазначених, у ТОВ "Авто просто" виникає обов'язок щодо повернення суми чистих внесків, розрахованих відповідно до пункту 13.3 додатка № 2 до угоди, за наявності двох обставин: розірвання угоди та настання черги учасника для повернення чистих внесків.

Колегія суддів Верховного Суду при перегляді цієї справи (№ 384/107/16-ц) не знайшлає підстав для відступу від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року, справа № 380/63/16-ц.

Слід зазначити, що 02 червня 2011 року Верховна Рада України прийняла Закон від 02 червня 2011 року № 3462-IV, який набрав чинності 09 січня 2012 року, згідно з яким до Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" були внесені зміни до частини першої статті 4, а саме вказану статтю було доповнено пунктом 111 такого змісту: фінансовими послугами 7 вважаються такі послуги: адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

15 січня 2013 року ТОВ "Авто Просто" на виконання пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 02 червня 2011 року № 3462-ІУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" отримало Ліцензію на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Безпідставними є доводи касаційної скарги стосовно необхідності приведення укладеної сторонами угоди від 16 листопада 2010 року у відповідність із вимогами Закону України від 02 червня 2011 року № 3462-ІУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг", оскільки згідно зі статтею 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Інші посилання касаційної скарги є похідними і такими, що не спростовують законних і обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення цього позову.

За таких обставин оспорювані в касаційному порядку судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до вимог статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, суд касаційної інстанції не має підстав для зміни розподілу судових витрат, понесених сторонами при розгляді справи судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги не сплачувався, а тому розподілові не підлягає. Іншими учасниками справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

позивач	-	ОСОБА_6,
відповідач	-	Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Просто",