розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2016 року у складі судді Лаптєва М. В. та на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року у складі суддів: Космачевської Т. В., Будулуци М. С., Курило В. П.,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що з 26 січня 1993 року по 01 квітня 1998 рік він працював у ВАТ "Содовий завод". При звільненні з підприємства з ним не було проведено повного розрахунку. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2016 року з ВАТ "Содовий завод" на його користь стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 2323, 13 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 37281,60 грн.

ОСОБА_4, посилаючись на порушення справи про банкрутство ВАТ "Содовий завод" та його заборгованість перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі більше ніж 70 млн. грн, а також недостатність коштів, які надходять на розрахунковий рахунок підприємства, для погашення боргів, просив суд стягнути з Державної казначейської служби шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь втрату частини заробітної плати в розмірі 2323,13 грн у зв'язку із порушенням строків її виплати.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Враховуючи, що позивач не перебував у трудових відносинах з Державною казначейською службою України, тому у неї не виникає обов'язку перед позивачем щодо виплати сум, належних йому від ВАТ "Содовий завод".

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою на рішенняСлов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2016 року та на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконні та необґрунтовані, оскільки ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано із Слов'янського міськрайонного суду Донецької області зазначену справу.

12 квітня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла зазначена справа.

14 березня 2018 року вказана справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

На час розгляду колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційної скарги ОСОБА_4 рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2016 року та на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 27 грудня 2016 року відзиви не надходили.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що з 26 січня 1993 року по 01 квітня 1998 року ОСОБА_4 працював у ВАТ "Содовий завод".

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2016 року стягнуто з ВАТ "Содовий завод" на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати в розмірі 2323,13 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 квітня 1998 року по 13 липня 2016 року у сумі 37281,60 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року №5/174Б ВАТ "Содовий завод" визнано банкрутом, підприємство знаходиться у стані ліквідації та кредиторам запропоновано звертатись безпосередньо до ліквідатора з приводу виконання рішень суду.

Згідно довідки від 21 липня 2016 року, виданої позивачу ліквідатором ВАТ "Содовий завод", рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 13 липня 2016 року виконати неможливо, оскільки в цілому заборгованість підприємства по боргам із заробітної плати на 01 липня 2016 року становить 4096,00 тисяч гривень. Через заборгованість ВАТ "Содовий завод" перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі більше 70 мільйонів гривень, було порушене провадження про банкрутство підприємства. Виконавче провадження при відкритті ліквідаційної процедури передано ліквідатору для виконання. Рішення судів визнаються лише в частині стягнення дійсної заборгованості по заробітній платі, що обліковується за даними бухгалтерського обліку. Рішення судів в ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство можуть бути прийняті для виконання лише після проведення аукціону з продажу майна, який в даний час готується до проведення. Після проведення аукціону ВАТ "Содовий завод" зможе прийняти заходи з погашення боргів і лише по дійсним вимогам.

У позовній заяві позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України суму заборгованості по заробітній платі, що стягнута на його користь рішенням суду з ВАТ "Содовий завод", посилаючись на те, що вказане підприємство перебуває у стані ліквідації та згідно листа ліквідатора виконати рішення немає можливості через недостатність коштів, які надходять на розрахунковий рахунок, для погашення боргів по виконавчим листам.

Рішення суду про стягнення з ВАТ "Содовий завод" на користь позивача заборгованості по заробітній платі в сумі 2323,13 грн підлягає виконанню в порядку, визначеному Законом України від 14 травня 1992 року "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

З листа ліквідатора ВАТ "Содовий завод" вбачається, що всі майнові активи цього товариства ще не реалізовані та виконання рішення можливе після проведення аукціону з продажу майна.

Відповідно до вимог частини другої статті 152 ЦК України акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном.

Держава не відповідає за зобов'язаннями юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи (частина перша статті 619 ЦК України).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що між позивачем та Державною казначейською службою України не існує будь-яких зобов'язань, сторони не перебували у трудових відносинах, дійшли обґрунтованого висновку про те, що у відповідача не виникає обов'язку перед позивачем щодо виплати сум, належних йому від ВАТ "Содовий завод".

Посилання у касаційній скарзі на положення статті 619 ЦК України та частину другу статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" висновків суду не спростовують, оскільки вказані правові норми не поширюються на спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки не спростовують висновків суду.

Інші доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.