розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 01 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 01 січня 2017 року, позовну заяву ПАТ "Дельта Банк" залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовано тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 207 ЦПК України позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

У березні 2017 року ПАТ "Дельта Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 01 січня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просило їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивача про слухання справи на 17 листопада 2016 року повідомлено не було. Судом зазначено, що судову повістку отримано особисто представником позивача, проте його підпису на повідомленні про вручення немає, а зазначено лише прізвище Іванюк, яке записане іншою особою. Також судами не враховано, що в прохальній частині позовної заяви містилося клопотання про розгляд справи у відсутності представника банку.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

01 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами установлено, що в серпні 2015 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки. У позовній заяві позивач просив розглядати справу у відсутності представника банку та зазначив, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 3).

Заочним рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2015 року позов задоволено.

15 лютого 2016 року ОСОБА_4 звернувся із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13 квітня 2016 року заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду.

Справа призначалася до розгляду на 18 травня 2016 року, 14 червня 2016 року, 20 липня 2016 року, 13 вересня 2016 року, 03 жовтня 2016 року, 07 листопада 2016 року та 17 листопада 2016 року.

Згідно з наявною в матеріалах справи письмовою розпискою про вручення судової повістки, представник позивача Іванюк Т. М. про час слухання справи на 10.00 год 07 листопада 2016 року була повідомлена 03 жовтня 2016 року (а. с. 94), однак у судове засідання не з'явилася і від неї не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності (а. с. 96).\

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник позивача Іванюк Т. М. особисто отримала судову повістку 09 листопада 2016 року (а. с. 98) за адресою: вул. Шептицького, 2, м. Тернопіль (яка зазначена у письмових заявах позивача як адреса для листування (а. с. 82, 90), але у судове засідання 17 листопада 2016 року, про яке повідомлялася цією повісткою, повторно не з'явилася й заяви про розгляд справи за її відсутності не подала (а. с. 100).

Згідно з частиною п'ятою статті 76 ЦПК України 2004 року вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

У частини третій статті 169 ЦПК України 2004 року зазначено, у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання та якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

За змістом даної статті підставою залишення позову без розгляду є неявка двічі поспіль належним чином повідомленого позивача за умови неподання ним заяви про розгляд справи у його відсутності.

Ураховуючи наведене, суди, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України 2004 року, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшли правильного висновку, що представник позивача був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи на 07 та 17 листопада 2016 року (двічі поспіль), заяви про розгляд справи без його участі не подав, тому наявні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Дельта Банк", що їх представник судову повістку на 17 листопада 2016 року не отримував, та підпис на ній не ставив, спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі

колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 01 січня 2017 року залишити без змін.