Постанова

Іменем України

30 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 130/1665/17

провадження № 61-349св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Жмеринська міська рада Вінницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року в складі судді Шепеля К. А.та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Берегового О. Ю., Денишенко Т. О., Медяного В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Жмеринської міської ради Вінницької області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Позовна заява мотивована тим, що з 15 жовтня 2002 року до 01 вересня 2014 року вона працювала у Виконавчому комітеті Жмеринської міської ради Вінницької області, звільнена з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію посадової особи місцевого самоврядування. При звільненні їй не було виплачено компенсацію за невикористану додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, відповідно до статті 19 Закону України "Про відпустки" за 2007 та 2009 роки, тривалістю по 7 робочих днів у кожному році.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 15 квітня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 про стягнення компенсації за невикористані додаткові відпустки та середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки. Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2015 року зазначене рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року рішення Апеляційного суду Вінницької області від 29 травня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року рішення Жмеринського міськрайонного суду від 15 квітня 2015 року скасовано, ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_4 2 307,34 грн компенсації за невикористані додаткові відпустки за період 2007, 2009 роки тривалістю по 7 робочих днів у кожному році, всього: за 14 робочих днів без урахування податків і зборів. Стягнуто з Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_4 7 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без урахування податків та зборів.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року скасовано в частині стягнення 7 000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні без урахування податків та зборів, справу в цій частині передано на новий апеляційний розгляд. У решті рішення залишено без змін.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2017 року стягнуто з Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 08 квітня 2015 року в сумі 32 348,50 грн без урахування податків та зборів, а також судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 415,45 грн.

Фактично відповідач сплатив компенсацію за невикористані додаткові відпустки за період 2007, 2009 роки тривалістю по 7 робочих днів у кожному році, всього: за 14 робочих днів без урахування податків і зборів в сумі 2307,34 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без урахування податків та зборів станом на 08 квітня 2015 року в сумі 32348,50 грн лише 06 липня 2017 року.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки з 09 квітня 2015 року до 06 липня 2017 року, з урахуванням збільшення позовних вимог, за 560 робочих днів, в сумі 116 872,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 166,64 грн.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки виплати компенсації за невикористані додаткові відпустки з 09 квітня 2015 року до 06 липня 2017 року, всього: за 560 робочих днів, у сумі 116 872,00 грн без урахування податків та зборів, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 166,64 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що період з 09 квітня 2015 року до 06 липня 2017 року (день фактичного розрахунку) є періодом затримки розрахунку й сума 116 872,00 грн без урахування податків та зборів підлягає стягненню на користь позивача.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини справи, неправильно застосували норми чинного законодавства.

ОСОБА_4 надала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, підстав для їх скасування немає.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що відповідно до копії відомостей про рух коштів на рахунку ОСОБА_4, 06 липня 2017 року їй фактично було виплачено 32 348,50 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно з виконавчим листом, 415,45 грн судового збору та 2 307,34 грн компенсації за невикористані додаткові відпустки за 2007, 2009 роки тривалістю по 7 робочих днів у кожному році, всього: за 14 робочих днів без урахування податків і зборів.

Виконавчі листи зі стягнення цих коштів надійшли до Управління державної казначейської служби в Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області 23 червня 2017 року.

Згідно з повідомленнями про безспірне списання коштів з рахунків боржника згідно з меморіальними ордерами від 05 липня 2017 року на виконання виконавчих листів Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 червня 2017 року, 06 липня 2017 року з рахунку Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області примусово списані кошти.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області від 19 серпня 2017 року на момент звільнення з посади начальника організаційного відділу Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області 01 вересня 2014 року середньоденний заробіток ОСОБА_4 становив 208,70 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року в частині стягнення належних ОСОБА_4 сум при звільненні, яке затягнулось з 07 грудня 2015 року до 06 липня 2017 року, не є виною позивача, а відбулося у зв'язку з тим, що відповідач не визнавав позовні вимоги, вважав, що позивач не мала права на виплату компенсацій за невикористані додаткові відпустки за 2007, 2009 роки тривалістю по 7 робочих днів у кожному році, всього: за 14 робочих днів без урахування податків і зборів, і тим більше не мав права на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. У зв'язку з цим, враховуючи, що вирішення спору триває певний час, відповідач, не зважаючи на те, що вже виплатив суми, належні позивачу за рішеннями Апеляційного суду Вінницької області від 07 грудня 2015 року та від 06 червня 2017 року, все ж категорично з ним не погоджується, що стало наслідком подання касаційної скарги. Суди вважали, що період з 09 квітня 2015 року до 06 липня 2017 року (день фактичного розрахунку) є періодом затримки розрахунку й сума 116 872,00 грн без урахування податків та зборів підлягає стягненню на користь позивача.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За правилами частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України повинен стягувати на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - до дня постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Нетривалий час роботи працівника на підприємстві чи незначна частка заборгованості підприємства перед працівником у виплаті заробітної плати також не є підставою для звільнення роботодавця від зазначеної відповідальності.

Зазначена правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60цс11, від 03 липня 2013 року у справі № 6-64цс13.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року, слід поновити виконання (дію) цього рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання (дію) ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В.С. Висоцька

С.П. Штелик