Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 757/44088/15-ц

провадження № 61-30832св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 як представника ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року у складі судді Фаркош Ю. А. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2017 року у складі колегії суддів:Волошиної В. М., Панченко М. М., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ), Служби Безпеки України (далі - СБУ) про захист, честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, в якому з урахуванням зміни предмета позову просив:

визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_4 на повагу до його гідності та честі, недоторканість його ділової репутації, поширену на спільному брифінгу 02 листопада 2015 року Головою СБУ ОСОБА_6 та Генеральним прокурором України ОСОБА_7 наступну інформацію:

"...я зробив дзвінок на той час ОСОБА_8 і попросив, оскільки ми розуміли, звідки віє вітер, ми зрозуміли хто скоїв це вбивство, я попросив, я вас дуже прошу говорю, віддайте будь-ласка нам тих людей для того, щоб ми змогли об'єктивно по закону розібратися, оскільки наш капітан був цинічно застрелений в потилицю з його ж автомата, коли намагався переконати напіввмєняєму, не зовсім українське слово, людину вести себе прілічно і дотримуватися закону...

Перші кроки ОСОБА_4 у рейдерському бізнесі. Незаконне захоплення ринку "Озерка" у Дніпропетровську (2006р.) Минуло 10 років. ОСОБА_9 ОСОБА_4 залишилися. Масштаби зросли. Легалізації структурами ОСОБА_4 коштів, здобутих злочинним шляхом. 2015. Конвертаційний центр. КИЇВ. 50 000 000 грн. "тіньова готівка".

...для чого був потрібен цей фонд лідерам ОЗУ, до якого входили в той час: звичайно ОСОБА_8, поважний чоловік, разом з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 - кримінальне прізвисько "ОСОБА_16" ви знаєте, ОСОБА_17 - злодій в законі так званий "ОСОБА_18"...

...Це злочинне угруповання спеціалізувалось на викраденні людей...

...Це те ж саме озброєне угруповання, яке перемістилося з Дніпропетровська, і маємо, скажем так, дані вважати, що вони тримали і контролювали цю Чорну гору, ці відвали.

...Переміщення товарів через лінію зіткнення це те, про що я говорив і до чого мали відношення ці люди.

...дійсно, те що він сказав, навів які факти, вони мали місце... Це ОЗУ давнішнє і має тривалу історію, починаючи ще з 2000-х років... Діяльність цього ОЗУ, котрі і людей вбивали, і мучили, і тортури були...";

зобов'язати ГПУ та СБУ спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом повідомлення на брифінгу з залученням засобів масової інформації про прийняте судом рішення з оголошенням його повного тексту;

зобов'язати ГПУ розмістити в мережі Інтернет відеозапис брифінгу зі спростуванням (на каналі ГПУ сервісу YouTube) та текст судового рішення (на офіційному веб-сайті ГПУ www.gp.gov.ua в підрозділі "Новини" розділу "Новини та публікації");

стягнути солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 нанесену його діловій репутації моральну шкоду в розмірі 1 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що він є відомим в Україні політиком, поширена у такий спосіб відповідачами інформація не відповідає дійсності, порушує його особисті немайнові права, оскільки створює враження його причетності до протиправної діяльності, створює уявлення в інших осіб про те, що він причетний до вчинення ряду тяжких злочинів, таких як створення злочинної організації, вбивства, катування та привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 травня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивач не довів, що поширена інформація є твердженням про його причетність до вчинення злочину, чим створюється негативне уявлення про нього як особи причетної до вчинення кримінального правопорушення, порушує принцип презумпції невинуватості закріплений статтею 62 Конституції України, статтею 2 КК України, пунктом 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пунктом 1 статті 11 Загальної декларації прав людини та пунктом 2 статті 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 як представника ОСОБА_10 відхилено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є законним й обґрунтованим, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.

У касаційній скарзі, поданій 12 червня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 як представник ОСОБА_4 просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права. ОСОБА_4 є відомим в Україні політиком, він відомий як один із засновників та значних донорів Благодійного фонду "Фонд оборони країни", який за рахунок зібраних коштів забезпечував захисників України в зоні АТО життєво-необхідними речами: тепловізорами, прицілами, зброєю, радіостанціями тощо. Відкрите безпідставне поширення негативної недостовірної інформації про позивача свідчить про відкриту зневагу до нього з боку поширювачів інформації, дискредитує його в очах суспільства, подає його особу негативно з точки зору загальноприйнятих в суспільстві уявлень про добро і зло, дотримання принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, етики та норм чинного законодавства, що породжує негативне ставлення до його людських та професійних якостей, а також безпідставно, необґрунтовано вказує на вчинення позивачем протиправних діянь (в тому числі кримінальних правопорушень) за відсутності вироку суду чи будь-яких інших належних правових підстав. Таке поширення недостовірної інформації беззаперечно порушує особисті немайнові права позивача на повагу до його гідності та честі, недоторканість його ділової репутації. Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження достовірності поширеної інформації. З огляду на зміст поширеної інформації належним доказом з приводу оприлюднених фактів міг бути лише вирок суду, яким такі факти встановлені. Позивач просить спростувати не інформацію в постановах слідчого чи судових рішеннях, а інформацію, поширену на прес-конференції та в мережі Інтернет. При цьому в рамках цивільного позову він не зачіпає питання достовірності чи недостовірності того чи іншого процесуального рішення чи документу, а відтак посилання відповідачів на пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 (v_001700-09) в даному випадку є безпідставним. Судами не враховано, що для інформування суспільства про хід розслідування цілком достатнім було повідомити про попередню юридичну кваліфікацію розслідуваних кримінальних правопорушень та інформувати про проведення певних процесуальних дій, не надаючи при цьому власної оцінки розслідуваним та ще не доведеним обставинам. При цьому не було жодної необхідності розкривати та акцентувати увагу на особі позивача, повідомляти не доведені обставини та публічно оголошувати не доведені в судовому порядку висновки. Поширена інформація підлягала визнанню недостовірною та спростуванню в судовому порядку. Відмовивши в задоволенні позову та в задоволенні апеляційної скарги, суди першої та апеляційної інстанцій порушили статті 3, 9, 32, 68 Конституції України, частини першу, другу статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 2, 5 Закону України "Про інформацію", статті 201, 302, 276, 277, 278, 299 ЦК України, а також неправильно застосували норми ЦПК (1618-15) України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Печерського районного суду м. Києва.

05 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення СБУ на касаційну скаргу, мотивовані тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. СБУ інформує про свою діяльність через засоби масової інформації шляхом надання відповідей на запити на доступ до публічної інформації та в інших формах у визначеному законодавством порядку.Повідомляючи громадськість про проведення широкомасштабної спецоперації, СБУ інформувала про свою діяльність, яка проводиться відповідно до визначеної законом компетенції, а не з метою поширення недостовірної інформації щодо позивача. Інформація, що була озвучена на брифінгу, не містила будь-яких тверджень щодо вчинків або поведінки позивача, які б могли отримати негативну оцінку в очах суспільства або змінити думку оточуючих про нього; інформація, яку просить позивач визнати недостовірною, взята з контексту брифінгу, при цьому, в ній не йдеться та не стверджується про винуватість саме позивача у вчиненні кримінальних правопорушень. Зі змісту цієї інформації вбачається, що вона стосується досить великого кола осіб, які входили до організованого злочинного угрупування, а не особи позивача.

18 жовтня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ГПУ на касаційну скаргу, мотивовані тим, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили фактичні обставини справи, визначили правові норми, які регулюють спірні правовідносини, надали належну оцінку зібраним доказам. Оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм чинного законодавства. Висновок судів про не допущення порушень особистих немайнових прав на повагу до гідності та честі, недоторканність ділової репутації позивача, є правильним.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

24 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією цей Закон розуміє документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Статтею 29 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України "Про прокуратуру" органи прокуратури інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у засобах масової інформації.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про Службу безпеки України" СБУ інформує про свою діяльність через засоби масової інформації, шляхом надання відповідей на запити на доступ до публічної інформації та в інших формах у визначеному законодавством порядку.

Суди встановили, що 02 листопада 2015 року СБУ, ГПУ, ДФС України проведено спільний брифінг та поінформовано громадськість про проведення широкомасштабної спецоперації в м. Дніпропетровськ, м. Києві, м. Харкові та інших містах з ліквідації організованого злочинного угруповання.

В ході проведення брифінгу було проінформовано про проведення спільно ГПУ та СБУ широкомасштабної спецоперації в Дніпропетровську, Києві, Харкові та інших містах з ліквідації організованої злочинної організації, вказано, що для її проведення були наявні ґрунтовні підстави. За словами ОСОБА_7, в повному об'ємі були дотримані всі процесуальні вимоги при проведенні обшуків та інших розшуково-слідчих дій. Він також додав, що злочинне угруповання, на виявлення, документування та ліквідацію якого спрямована вказана спецоперація, має давнішню та тривалу історію, починаючи з 2000-х років.

Генеральний прокурор наголосив, що невідворотність покарання, незалежно від партійної приналежності до будь-якої політичної сили, буде обов'язково застосовна до будь-кого, хто вчинив злочин.

Інформацію про проведення спецоперації по своїх напрямках журналістам надали Голова СБУ ОСОБА_12 та перший заступник Голови ДФС України ОСОБА_11

Жодних даних про те, що ОСОБА_4 причетний до вчинення тих чи інших злочинів, під час свого виступу Генеральним прокурором України та Головою Служби Безпеки України повідомлено не було.

Зазначена у позові інформація, яка нібито поширена Генеральним прокурором України та Головою Служби безпеки України про ОСОБА_4, озвучена не була, що не оспорював в судовому засіданні представник позивача.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції в не скасованій частині та суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 як представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат