Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 464/5996/16-ц

провадження № 61-27857св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Львівське комунальне підприємство "Хуторівка",

представник позивача - Мартинюк Маряна Любомирівна,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

представник ОСОБА_6 - ОСОБА_9,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2016 року у складі судді Горбань О. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2017 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Ніткевича А. В., Павлишина О. Ф.,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2016 року Львівське комунальне підприємство "Хуторівка" (далі -

ЛКП "Хуторівка") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позовна заява мотивована тим, що ЛКП "Хуторівка" є виконавцем житлово-комунальних послуг будинку АДРЕСА_1

№ 221 цього будинку проживають відповідачі, які користуються послугами, що надаються позивачем. Всупереч чинного законодавства відповідачі не виконують обов'язку, не несуть витрат за фактично надані їм послуги по утриманню та обслуговуванню житлового будинку, не здійснюють оплату за центральне опалення та за гаряче водопостачання. У зв'язку з порушенням термінів оплати з боку відповідачів за період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2016 року утворилась заборгованість за утримання та обслуговування будинку в розмірі 7 713,82 грн, за центральне опалення за період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2014 року в розмірі 4 727,55 грн, а також за гаряче водопостачання за період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2014 року в розмірі 1 490,91 грн.

З урахуванням викладеного, ЛКП "Хуторівка" просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі

13 932,28 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області

від 30 березня 2017 року, позов ЛКП "Хуторівка" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь

ЛКП "Хуторівка" заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 липня 2010 року по 31 липня 2015 року в розмірі

6 557,96 грн, за послуги з центрального опалення за період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2014 року в розмірі 4 727,55 грн, гаряче водопостачання за період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2014 року в розмірі 1 490,91 грн, а всього 12 776,42 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ЛКП "Хуторівка" заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 серпня 2015 року по 01 липня 2016 року в розмірі

1 155,86 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що відповідачі є власниками квартири і користуються житлово-комунальними послугами, які надає позивач, тому мають їх оплачувати. Крім того, відсутність між сторонами договору про надання вказаного виду послуг не звільняє відповідачів від обов'язку оплатити надані їм послуги, оскільки такий обов'язок у них виникає в силу закону, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги ґрунтуються на нормах закону.

У серпні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_6 з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження оскаржуваних судових рішень, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій,та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ЛКП "Хуторівка" відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав суду розгорнутий розрахунок заборгованості з зазначенням складових боргу за послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, що свідчить про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Суди не врахували того, що з серпня 2015 року відповідачам була призначена субсидія. Крім того, суди не звернули уваги на те, що ОСОБА_8 досягла повноліття лише в серпні

2015 року, а до цього не мала обов'язку щодо сплати комунальних послуг. Також суди безпідставно не взяли до уваги, що статус споживача послуг особа набуває лише після укладення договору, а враховуючи те, що такий не укладений вважає, що вона не має жодного обов'язку щодо сплати за вказані послуги.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) ця справа передана до Касаційного цивільного суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, керуючись положеннями Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), обґрунтовано виходив із того, що відповідачі фактично отримали послуги із утримання будинку та прибудинкової території, за централізоване опалення та гаряче водопостачання, які надаються відповідачам, а тому зобов'язані сплатити їх вартість, враховуючи те, що відповідач ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 була неповнолітньою у період з 01 липня 2010 року по 01 серпня 2015 року і в силу вимог статті 64 ЖК України не могла нести зобов'язання зі сплати житлово-комунальних послуг нарівні з іншими повнолітніми членами сім'ї наймача (власника), дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_8 на користь позивача заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території лише за період з 01 серпня 2015 року по 01 липня 2016 року, не враховуючи заборгованість за теплопостачання та гаряче водопостачання, яке виникло за період по 2014 рік.

Такий висновок узгоджується із нормами статті 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом, оскільки 28 липня 2015 року звертався до суду із заявою про видачу судового наказу, який було скасовано судом 04 листопада 2015 року, що свідчить про переривання строку позовної давності.

Крім того, суди правильно не взяли до уваги заперечення відповідачів у частині відсутності між ними та позивачем договору про надання послуг, оскільки відсутність письмово оформленого договору між сторонами не свідчить про неотримання відповідачами відповідних послуг. Матеріалами справи підтверджено, що відповідачі отримували послуги за утримання будинку та прибудинкової території, з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, що підтверджує наявність у відповідачів обов'язку сплачувати позивачеві за отримані послуги.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 389, 400, 401, 416, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

В. П. Курило

М. Є. Червинська