розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2015 року у складі судді Шабанова А. М. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Прозорової М. Л., Максюти Ж. І., Макарова М. О.,

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Полімер Груп" (далі - ТОВ "Гранд ПолімерГруп"), про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 22 серпня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Донецьк" (правонаступник - ТОВ "Гранд ПолімерГруп") укладений кредитний договір

№ 135/К-мв, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі

2 200 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення кредиту до 22 серпня 2011 року та сплатою процентів за користування кредитом за траншем у іноземній валюті у розмірі 12,5 % річних, за траншем у національній валюті у розмірі 18,5 % річних. Також для забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором

від 22 серпня 2006 року № 135/К-мв між сторонами укладені додаткові угоди та договори про внесення змін.

На забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором між банком, TOB "Гранд Полімер Груп" та ОСОБА_4 13 жовтня 2009 року укладений договір поруки № 135/К-мв/П-2, до якого вносилися зміни відповідно до змін, внесених до умов кредитного договору: від 01 грудня 2009 року № 1, від 01 лютого 2011 року № 2, від 30 січня 2012 року № 3, від 20 травня 2013 року № 3.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "ВіЕйБі Банк" просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2006 року

№ 135/К-мв у розмірі 76 400 000,00 грн, заборгованість за простроченими процентами - 3 095 457,55 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту -

460 394,52 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів за кредитом - 88 162,37 грн.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 09 червня 2015 року позов ПАТ "ВіЕйБі Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованість за кредитним договором від 22 серпня 2006 року № 135/К-мв у розмірі 80 044 014,44 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 76 400 000,00 грн, заборгованість зі сплати відсотків - 3 095 457,55 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 460 394,52 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати відсотків - 88 162,37 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими відповідно до статей 526, 1049- 1054 ЦК України, оскільки у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2015 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У грудні 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня

2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 листопада 2016 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "ВіЕйБі Банк", обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позовна заява подана 20 лютого 2014 року, яка була повернута, тобто вважається, що позивач не звертався до суду із цією позовною заявою, тому при зверненні до суду з позовом 23 квітня 2014 року порука вже припинилася, а отже, вважає, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог процесуального права не звернув уваги на зазначене та помилково дійшов висновку про те, що банк звернувся до поручителя в межах шести місяців з дати настання строку виконання основного зобов'язання.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 22 березня 2017 року зазначену справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.

Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 23 травня 2018 року касаційне провадження у цій справі зупинено на підставі пункту 1 частини першої статті 252 ЦПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі

№ 408/8040/12-ц, постановлених у подібних правовідносинах.

Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 29 серпня 2018 року поновлено касаційне провадження у справі № 175/1867/14-ц.

Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_4

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 212- 213 ЦПК України 2004 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, що 22 серпня 2006 року між ВАТ "ВіЕйБі Банк", правонаступником якого є ПАТ "ВіЕйБі Банк", та ТОВ "Альфа-Донецьк", правонаступником якого є ТОВ "Гранд Полімер Груп", укладений кредитний договір № 135/К-мв, відповідно до умов якого ТОВ "Альфа-Донецьк" надано кредит у формі поновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом 2 200 000,00 доларів США, з терміном користування до 22 серпня 2011 року, з визначеною процентною ставкою за користування по траншу у іноземній валюті 12,5 % річних, по траншу у національній валюті 18,5 % річних.

По кожному траншу укладались додаткові угоди до кредитного договору та договори про внесення змін до кредитного договору.

Так, в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між сторонами укладені додаткові угоди: від 22 серпня 2006 року № 1, згідно з якою позичальнику надано транш у розмірі 11 110 000,00 грн; від 14 вересня 2006 року № 2;

від 22 березня 2007 року № 3, згідно з якою змінено процентну ставку за траншами в національній валюті на 18 % річних; від 27 березня 2007 року № 4; від 09 листопада 2007 року № 5, згідно з якою встановлено кредит у формі поновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом у сумі 2 200 000,00 доларів США з терміном користування до 22 серпня 2011 року та лімітом у сумі 3 586 138,61 доларів США з граничним терміном повернення до 08 лютого 2008 року, позичальнику в рамках ліміту надано транш кредиту в розмірі 7 000 000,00 грн з терміном користування до 08 лютого 2008 року та сплатою відсотків у розмірі 16 % річних; від 12 листопада

2007 року № 6; від 05 грудня 2007 року № 7, згідно з якою транш кредиту в розмірі

2 200 000,00 доларів США надається терміном користування до 04 червня 2009 року; від 06 лютого 2008 року № 8, згідно з якою змінено термін користування кредитом з лімітом в сумі 3 586 138,61 доларів США до 22 лютого 2008 року (в рамках визначеного ліміту банк надає транш кредиту в сумі 7 000 000,00 грн строком

до 22 лютого 2008 року); від 13 лютого 2008 року № 9, згідно з якою визначено строк користування кредитом з лімітом у сумі 3 586 138,61 доларів США до 08 червня

2008 року; від 13 червня 2008 року № 10, згідно з якою встановлена процентна ставка за користування кредитом по траншам у іноземній валюті - 14,5 % річних; по траншам у національній валюті - 16 % річних; від 24 листопада 2008 року № 11, згідно якої встановлено процентна ставка за користування кредитом по траншам у іноземній валюті - 17 % річних, по траншам у національній валюті - 26 % річних;

від 14 січня 2009 року № 12, згідно з якою встановлено, що кредит надається у сумі

2 200 000,00 доларів США, кредит повертається відповідно до визначеного графіка, а саме: липень-листопад 2009 року - по 36 000,00 грн, грудень 2009 року -

40 000,00 грн, січень-лютий 2010 року - по 145 000,00 грн, березень 2010 року -

150 000,00 грн, квітень-травень 2010 року - по 500 000,00 грн, до 30 червня 2010 року - 540 000 грн, процентна ставка за користування кредитом - 17 % річних;

від 22 жовтня 2009 року № 17, згідно з якою надано транш кредиту у сумі

74 702 877,20 грн на термін до 30 червня 2010 року; від 02 лютого 2011 року № 22, згідно з якою надано транш кредиту у розмірі 3 836 771,67 грн на термін до 10 квітня 2012 року; від 26 квітня 2013 року № 27, згідно з якою позичальнику надано транш кредиту у сумі 2 014 711,84 грн на термін до 20 січня 2014 року.

А також угоди про внесення змін: від 01 червня 2009 року № 13, від 13 жовтня 2009 року № 14, якими передбачено, що кредит надається з максимальним лімітом у сумі 16 374 110,45 грн та еквівалентно 9 049 858,33 доларів США з терміном користування до 30 червня 2010 року з наступним графіком: жовтень 2009 року - 119 000,00 грн, листопад 2009 року - 120 000,00 грн, грудень 2009 року - 121 000,00 грн, січень

2010 року - лютий 2010 року - по 454 000,00 грн, з березня 2010 року по червень 2010 року повернення заборгованості, що залишилась щомісячно рівними частинами, процентна ставка за користування кредитом по траншам в доларах США - 17 % річних, по траншам у національній валюті - 18 % річних; від 13 жовтня 2009 року

№ 15; від 21 жовтня 2009 року № 16, згідно з якою, кредитодавець надає позичальнику транш кредиту у сумі 16 374 110,45 грн; від 01 грудня 2009 року № 18, згідно з якою встановлено термін остаточного повернення згідно з графіком

до 31 грудня 2010 року, процентна ставка - 18 % річних. Графік погашення: в жовтні 2009 року - 119 000,00 грн, листопад-грудень 2009 року - по 231 720,00 грн, січень-лютий 2010 року - по 454 000,00 грн, березень-грудень 2010 року -

по 8 958 655,00 грн, від 01 березня 2010 року № 19, від 31 березня 2010 року № 20, згідно з якою змінено графік погашення кредиту - лютий-березень 2010 року -

0,00 грн, квітень-листопад 2010 року - по 150 000,00 грн, грудень 2010 року -

88 840 547,65 грн; від 01 лютого 2011 року № 21, якою передбачено, що кредит надається у сумі 93 000 000,00 грн, термін остаточного повернення - 10 квітня

2012 року відповідно до графіка: 30 квітня 2011 року - 2 920 478,00 грн, 31 липня

2011 року - 2 263 371,00 грн, 31 жовтня - 2 319 955,00 грн, 31 січня -

65 496 196,00 грн, 10 квітня 2012 року - 20 000 000,00 грн; від 09 грудня 2011 року

№ 23, якою встановлено, що повернення залишку заборгованості за кредитом у розмірі 82 495 861,87 грн здійснюється згідно з наступним графіком погашення:

31 січня 2012 року - 62 495 861,87 грн, 10 квітня 2012 року - 20 000 000,00 грн. Процента ставка встановлюється на рівні 8 % річних, від 30 січня 2012 року № 24, якою визначено, що повернення залишку заборгованості за кредитом у розмірі

82 495 861,87 грн здійснюється згідно з наступним графіком погашення заборгованості: 31 січня 2012 року - 2 388 162,12 грн, 30 квітня 2012 року -

2 497 866,17 грн, 31 липня 2012 року - 2 560 312,82 грн, 31 жовтня 2012 року -

2 624 320,64 грн, 20 січня 2013 року - 72 425 200,12 грн; від 24 жовтня 2012 року № 25, якою передбачено, що повернення залишку заборгованості у розмірі

77 135 378,29 грн здійснюється згідно з наступним графіком: 31 жовтня 2010 року - 550 000,00 грн, 30 листопада 2012 року - 650 000,00 грн, 31 грудня 2012 року -

1 075 000,00 грн, 20 січня 2013 року - 74 860 378,29 грн; від 26 квітня 2013 року № 26, якою встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмір 8 % річних. Повернення заборгованості за кредитом здійснюється згідно з наступним графіком зниження ліміту заборгованості за договором з терміном остаточного повернення кредиту 20 січня 2014 року: 30 квітня 2013 року - 1 046 734,55 грн, за період

з 30 травня по 30 жовтня 2013 року - по 500 000,00 грн, 29 листопада 2013 року,

30 грудня 2013 року - по 500 000,00 грн, 20 січня 2014 року - 72 900 000,00 грн.

На забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ "ВіЕйБі Банк" та ТОВ "Гранд ПолімерГруп", ОСОБА_4 13 жовтня 2009 року укладений договір поруки, згідно з умовами якого відповідач поручився перед кредитором боржника за виконання останнім своїх кредитних зобов'язань.

У подальшому до договору поруки також вносились зміни.

Оскільки позичальник не виконав взятих на себе зобов'язань щодо належного виконання умов кредитного договору, станом на 01 лютого 2014 року утворилась заборгованість, яка складається з: 76 400 000,00 грн - прострочений кредит,

3 095 457,55 грн - прострочені проценти, 460 394,52 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 88 162,37 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом.

Пунктом 1 додаткової угоди від 26 квітня 2013 року до кредитного договору визначено кінцевий строк повернення грошей до 20 січня 2014 року.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог ? відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу за основним зобов'язанням.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12-ц.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 131, 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212?215 ЦПК України (1618-15) 2004 року, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, зокрема щодо грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що його підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Вищевикладене свідчить про те, що висновки судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором є передчасним, оскільки умовами кредитного договору передбачено погашення кредитної заборгованості за встановленим графіком щомісячних платежів, з кінцевим терміном повернення кредиту 20 січня 2014 року, а позов до поручителя пред'явлено банком 23 квітня 2014 року, отже, судами не встановлено коли відбулося прострочення погашення заборгованості за кредитним договором та в залежності від цих обставин, з якого часу повинен обраховуватись строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум та відповідно, чи є чинною порука, оскільки у разі пред'явлення вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку виконання зобов'язання (чи частини зобов'язання) в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Без з'ясування вказаних обставин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, висновки судів про задоволення вищевказаного позову не можна вважати обґрунтованими і вважати, що у цій справі виконано завдання цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

Отже, вирішуючи спір на підставі ЦПК України (1618-15) 2004 року, суд першої інстанції усупереч вищевказаних положень норм процесуального права не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та не встановив повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи предмет і підстави поданого позову, а також характер спірних правовідносин, не надав належну оцінку усім наявним у справі доказам.

Суд апеляційної інстанції в силу своїх повноважень мав можливість усунути зазначені порушення норм процесуального права, проте в супереч положенням статті 303 ЦПК України 2004 року на надав належної оцінки доводам апеляційної скарги, а тому оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законними та обґрунтованими і таким, що відповідає засадам цивільного судочинства, отже підлягає скасуванню.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення апеляційної інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, враховуючи необхідність встановлення обставин, наведених вище.