розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року у складі судді Троценко Т. А. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2016 року у складі суддів: Пільщик Л. В., Сапун О. А., Краснокутської О. М.,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про витребування суми депозиту.

Позов мотивовано тим, що 30 травня 2011 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір SAMDN25000716891924 про банківський строковий вклад (депозит) в іноземній валюті (долар США), який 31 травня 2013 року був пролонгований шляхом укладання наступного договору SAMDN25000735577320. Вказував, що загалом він поклав на депозитний рахунок 20 тис. дол. США (двічі по 10 тис. дол. США). Договір був укладений у м. Керч Автономної Республіки Крим. Після окупації Криму позивач виїхав до с. Осипенко Бердянського району Запорізької області та після закінчення договору в червні 2014 року звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" з вимогою повернути вклад, проте грошові кошти йому повернуті не були.

Посилаючись на викладені обставини, просив стягнути з відповідача на його користь суму вкладу у розмірі 20 тис. дол. США.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму депозиту в розмірі 20 тис. дол. США та 6 890 грн судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що ПАТ КБ "ПриватБанк" в установлений строк не повернув позивачу суму банківського вкладу, дія якого закінчилася. Укладення між сторонами договору банківського вкладу підтверджується наданими позивачем доказами, у заявах на оформлення вкладів, підписаних сторонами, містяться усі необхідні умови виконання депозитного договору, а саме: вказана яка саме сума вноситься на депозитний рахунок, у якій валюті, на який строк, з якою процентною ставкою, періоди нарахування процентів, особового рахунку вкладу. Внесення суми депозитів підтверджується оригіналами касових чеків, виданих відповідачем, і наявність депозитних коштів ОСОБА_1 на рахунку банку відповідачем не заперечувалося.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 червня 2016 року рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що в суді знайшли своє підтвердження обставини щодо укладення між сторонами договорів депозитних вкладів та внесення позивачем відповідних грошових сум на депозитний рахунок. Договір банківського вкладу був укладений між позивачем та ПАТ КБ "ПриватБанк", тому припинення діяльності філії банку не звільняє банк як юридичну особу від обов'язку щодо повернення депозитів. Встановивши, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не виконано обов'язку, передбаченого статтею 1060 ЦК України, суд першої інстанції правильно стягнув на користь позивача суму депозитів.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не було надано належних доказів укладення з відповідачем договорів банківського вкладу, позивачем надані лише ксерокопії заяв ОСОБА_1 на оформлення депозитних вкладів, проте, у заявах не вказано прізвища уповноваженої особи відповідача, яка підписала з боку банку дані заяви, відсутнє посилання на документ, яким юридична особа уповноважує представника філії на здійснення таких дій та відсутня печатка банку. Безпосередньо договори банківського вкладу, укладені між сторонами, в матеріалах справи відсутні. У наданих квитанціях відсутня печатка банку. ОСОБА_1 не звертався до ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо повернення суми вкладів, а лише щодо розблокування депозитних договорів. За таких обставин у суду були відсутні підстави для стягнення коштів за договором. Крім того, у рішенні суду не зазначено дати, з якої договори вважаються припиненими.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, відповідно до статті 633 ЦК України умови публічного договору встановлюють однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом, саме з цих підстав позивачем були надані документи які передували укладенню публічного договору депозитного вкладу - банківського обслуговування, а саме оригінали заяв на оформлення депозитних вкладів. Надані на підтвердження внесення коштів фіскальні чеки не повинні містити печатки банку. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з підстав необґрунтованості та недоведеності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

08 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди установили, що 30 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір депозитного вкладу Стандарт зі щомісячною виплатою процентів № SAMDN25000716891924 строком на 12 місяців, до 30 травня 2012 року, з сумою вкладу 10 тис. дол. США зі сплатою 8,5 % річних. За умовами договору банк відкрив позивачу особистий рахунок за вкладом № НОМЕР_1. Позивачем було внесено на рахунок 10 тис. дол. США.

31 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір депозитного вкладу "Стандарт на 12 місяців" № SAMD№25000735577320 на розміщення депозитного вкладу терміном на 366 днів, до 31 травня 2014 року включно, з сумою вкладу 10 тис. дол. США з відсотковою ставкою 9,75 % річних. За умовами договору банк відкрив позивачу особистий рахунок за вкладом № НОМЕР_2 та рахунок № НОМЕР_3 для зарахування процентів за вкладом. Позивачем було внесено на рахунок 10 тис. дол. США.

16 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із письмовою вимогою повернення суми депозитного вкладу. Також позивач звертався із відповідними заявами до відповідача 23 липня 2014 року та 16 лютого 2015 року.

Згідно відповіді банк повідомив позивача про неможливість надати інформацію на запит позивача у зв'язку з припиненням діяльності ПАТ КБ "ПриватБанк" в Автономній Республіці Крим на підставі постанови Національного банку України від 06 травня 2014 року № 260.

Статтею 629 ЦК Українивизначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною першою статті 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі.Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) , передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку;договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 (z1172-03) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за №1172/8493 (z1172-03) (далі - Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції).

Згідно пункту 1.10 Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу; сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок; строк зберігання коштів (за строковим вкладом); розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови дострокового розірвання договору;

інші умови за погодженням сторін.

Пункт 10.1 Інструкції визначає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам і використання коштів за цими рахунками. Якщо фізична особа не має рахунків у цьому банку, то відкриття вкладного (депозитного) рахунку здійснюється в такому порядку: фізична особа має пред'явити паспорт або документ, що його замінює; уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка відкриває рахунок, і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених документів у порядку, установленому пунктом 2.3 цієї Інструкції; між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок; на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 8 глави 2 "Приймання банком готівки" розділу ІІІ "Касові операції банків з клієнтами" Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (z0768-03) , яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

На підтвердження укладення договорів ОСОБА_1 надав копію заяви № SAMDN25000716891924 на оформлення вкладу Стандарт із щомісячною виплатою процентів від 30 травня 2011 року та копію заяви № SAMDN25000735577320 на оформлення вкладу "Стандарт на 12 місяців" від 31 травня 2013 року. У заявах на оформлення вкладів, підписаних сторонами, містяться усі необхідні умови виконання депозитного договору, а саме - вказано, яка саме сума вноситься на депозитний рахунок, у якій валюті, на який строк, з якою процентною ставкою, періоди нарахування процентів, особового рахунку вкладу.

Крім того, на підтвердження укладення договору позивачем надано копії квитанцій про відповідну банківську операцію на загальну суму 20 тис. дол. США, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні. Вказані квитанції містять: найменування банку - Керченське відділення ПАТ КБ "ПриватБанк"; дату здійснення касової операції, дату валютування; відомості про платника; призначення платежу; підпис працівника банку.

Ураховуючи викладене, правильним є висновок суду першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, про те, що між сторонами було укладено вищезазначені договори про депозитний вклад, а позивачем внесено кошти на депозитний рахунок банку.

У задоволенні письмової заяви позивача про повернення суми вкладу, ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовило з посиланням на складнощі з обслуговуванням депозитів і рахунків, відкритих у Кримських відділеннях ПАТ КБ "ПриватБанк".

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми вкладу в розмірі 20 тис. дол. США, оскільки між сторонами були укладені договори банківського вкладу, факт внесення грошових коштів підтверджено квитанціями, які містить всі необхідні реквізити, позивач звертався до відповідача з вимогою повернути вклад, проте ці вимоги виконані не були.

Наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не може встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до статті 410 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки виконання оскаржуваного судового рішення першої інстанції було зупинено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2016 року, у зв'язку із залишенням судових рішень без змін необхідно поновити його виконання.