Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство "Харківводоканал",

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року в складі судді Рибальченко Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Кіся П. В., Хорошевського О. М.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У жовтні 2015 року Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. На порушення приписів чинного законодавства свого обов'язку щодо оплати за комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не здійснюють, внаслідок чого утворилась заборгованість з 01 квітня 2014 року до 30 червня 2015 року: за надані послуги з централізованого водопостачання - 1 450,23 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення - 1 163,48 грн.

У зв'язку з наявністю заборгованості на прострочену суму позивач також нарахував інфляційні втрати та 3 % річних.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь КП "Харківводоканал" заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у сумі 3 447,86 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі неналежним чином виконували зобов'язання щодо оплати комунальних послуг з водопостачання та водовідведення. Крім того, оскільки у відповідачів відсутні лічильники, з 01 квітня 2014 року до 30 червня 2015 року нарахування за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення проводилось згідно з встановленими нормами і тарифами з урахуванням кількості зареєстрованих осіб.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини справи, неправильно застосували норми чинного законодавства.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 та є користувачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до статті 67 ЖК Української РСР плата за послуги водопостачання стягується за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Частиною першою статті 68 ЖК Української РСР передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

У запереченнях на позов ОСОБА_4 зазначала, що позивач вчинив умисне протиправне перешкоджання для законних дій відповідачів встановити за свій рахунок квартирні прилади обліку холодної та гарячої води.

Згідно з пунктом 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) , у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.

Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_6, ОСОБА_5 до позивача з питання встановлення квартирних приладів обліку холодної та гарячої води за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 1 частини першої, пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, підстав для скасування ухвалених ними рішень не вбачає. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.